Треба відразу уточнити: побудований на одеській Молдаванці рівно 20 років тому солідний об'єкт на розі вулиць Скісної і Середньої тільки у вдячному народному говорі зветься лазнею. Насправді в 1987 році відповідальна міська влада подарувала співгромадянам Будинок здоров'я – водолікувальний комплекс із трьома гарячими саунами, двома великими басейнами, душовими, масажними та іншими благами аж до тутешньої перукарні. У комплексі було розумно передбачено не тільки централізоване гаряче водопостачання, але й автономне. Влада розуміла: в умовах, коли закриваються вікової давності загальнодоступні аналогічні заклади (саме тоді в сусідньому Лазневому провулку відійшла в історію велика «дев'ята лазня»), не можна залишати людей і місто без традиційного об'єкта чистоти і здоров'я (згадаємо, що це був рік після Чорнобиля!).
Сьогодні ж вони, скромні одесити нашої старої Молдаванки, Пересипу, Бугаївки стурбовані, щоб не сказати обурені. У газеті міської ради «Одесский вестник» від 31 липня 2007 р. у списку об'єктів, що рішенням ради йдуть під викуп і знесення, останній пункт № 56 такий: «Будівля площею 1802,9 кв. м, вул. Скісна, 47. Викуп зі знесенням забудовником ПП «Главбитпром» за грошові кошти».
«Будівля», яку запропонувала знести відповідна комісія народних обранців і проштампувала рада, – це і є діючий, загальнодоступний Будинок здоров'я. Це єдина в місті народна лазня, у яку по талонах соціальної служби щотижня, щомісяця приходять півтори тисячі колишніх воїнів Великої Вітчизняної, інвалідів, пенсіонерів, знедолених. Тільки в соціальному списку старої Молдаванки – 800 чоловік. Тисячі одеситів скромного статку – із усіх районів міста! – теж приїжджають сюди. Тут усі, кому не по кишені приватні «елітні» спецспоруди, де за пару годин у роздягненому стані треба викласти в баксах чи гривнях «божевільні гроші».
Будинок здоров'я чудовий і своїм згуртованим, доброзичливим колективом – два десятки професіоналів під керівництвом беззмінного директора Михайла Леонідовича Маєвського працюють разом всі 20 років. За проектом тут не було улюбленої нашими людьми російської парної. Самі зробили! При всій убогості коштів орендний колектив намагається підтримувати в безвідмовному стані свій стратегічний об'єкт (і це ажніяк не жарт – такі об'єкти колись були в сфері цивільної оборони, а нині – МНС). Будинку здоров'я дочекатися б розумної, посильної допомоги міста...
Як же, дочекалися! Втім, у міському відділі оренди нежитлових приміщень на вул. Артилерійській, 1 (начальник Е.Л. Смоляр, перший заступник М.А. Міхельман) цілком співчутливо відповідають:
– Майданчик на вул. Скісній, 47, справді, намічений на продаж зі знесенням існуючого будинку. Але ми тут ні при чому. Ми тільки виконавці. Рішення ухвалила міська рада. Був заявлений і покупець майданчика – про нього ви прочитали у «Одесском вестнике»...
Намагаємося зрозуміти, що ж це за ПП «Главбитпром» (зверніть увагу на двомовну неграмотність цього «приватного підприємства»: якщо по-російськи, то «бытпром», якщо по-українськи, то «побутпром»). Так що ж це за «пром», що нібито збирався споруджувати на цьому місці 16-поверховий будинок? Про дивовижність всієї цієї історії розповідає директор Будинку здоров'я:
– Пам'ятається, якось зацікавився нашим об'єктом (без пояснення причин) молодий депутат міськради Олексій Гончаренко. Потім з'явився і господар цього «Главбитпрома» Михайло Шмушкевич. Ніякий він не будівельник і не монтажник – ні техніки, ні людей. Схема звичайна: купується цікава ділянка міської землі, потім на ній робиться крутий бізнес. Якщо наступні власники і підрядчики споруджують нові будинки, то придбати квартири в них скромній родині можна і не мріяти. До речі, нежитловий, комунальний об'єкт є привабливим для знесення саме тому, що тут нікого відселяти не треба. А те, що тисячі людей втратять свій Будинок здоров'я, – це нинішніх багатіїв не хвилює.
– А вам відомо, що район Молдаванки йде під реконструкцію! – все ж таки захвилювався по своєму мобільному телефону М.В. Шмушкевич. – Комусь шкода цієї лазні?.. Ну, так ми передбачимо там якісь компенсуючі спортивно-оздоровчі об'єкти... А взагалі, чого за цією лазнею шкодувати? Я туди заглядав: вона ж у жахливому стані!..
Так, до крутих євростандартів народному Будинку здоров'я далеко. Стелі щербаті, меблі старенькі. Але всі три сауни, чудова парна, два басейни, душові та інші благодаті діють. Звично одержавши в роздягальні чисті простирадла і свіжі лазневі вінички, піддавши парку, наші скромні одесити хоч раз на тиждень радіють життю, набираються здоров'я. І раптом така новина – «хочуть зносити!..»
– Таке відчуття, – говорить інтелігентний хлопець на ім'я Сергій, – начебто по нашому місту рухається безжалісний каток. За всім будівельним бумом від узбережжя до околиць інтереси крутих багатіїв на першому плані. Умови існування, праця, здоров'я і саме життя більшості скромних одеситів – до уваги не беруться!
Наш загальнодоступний одеський Будинок здоров'я, звичайно, повинен залишитися на своєму місці – на розі Скісної і Середньої. Є надія, що професійний будівельник і мер Едуард Йосипович Гурвіц докладно розбереться у всій цій дивній історії і видасть розпорядження проектувальникам вписати названий об'єкт (відремонтований і облагороджений) у загальний план реконструкції Молдаванки.
