В’ячеслав ЛЕЩУК: «ДОСІ НЕ МОЖУ ПОВІРИТИ, ЩО ВІКТОРА БІЛЬШЕ НЕМАЄ»
Сьогодні виповнюється 40 днів з того часу, як передчасно пішов з життя відомий футболіст і тренер Віктор Прокопенко. Усі, хто добре знав цього стрункого, з приємною посмішкою чоловіка, досі не можуть повірити у те, що сталося. У свої 62 роки він перебував у відмінній спортивній формі і ніколи не скаржився на здоров’я. Він випромінював енергію, силу, оптимізм. Життєрадісний, мудрий, з тонким почуттям гумору, справжній професіонал, Віктор Прокопенко здобув авторитет у колег, щиру любов вболівальників, симпатію журналістів. І ось його не стало. Відзначимо, що за останні п’ять років Україна втратила трьох футбольних «китів» – у 2002 році віком 63 років пішов з життя Валерій Лобановський, у 2006-му – віком 65 років – Євген Кучеревський і Віктор Прокопенко.
Про те, якою людиною і товаришем був Віктор Прокопенко, нашому кореспонденту розповів його близький друг – багаторічний гравець і президент «Чорноморця» В’ячеслав Лещук.
– В’ячеславе Михайловичу, розкажіть, як Ви познайомилися з Віктором Євгеновичем?
– Це було у 1969 році, коли його до “Чорноморця” запросив головний тренер Сергій Шапошников. Він був рослий і технічний форвард. Вболівальники відразу назвали його Прокопом. Тоді ми багато спілкувалися, до речі, якийсь час жили разом на базі в Аркадії. А в 1970-му разом залишили команду – я пішов служити до армії, а він поїхав грати до “Шахтаря”.
Я повернувся в команду у 1973 році, а він у другому колі чемпіонату 1974 року, коли “Чорноморцем” керував Ахмед Алескеров. Віктор відмінно вписався у лінію атаки. І у першому ж матчі забив красивий гол. А той сезон був для нас дуже успішним – ми здобули “бронзу” союзної першості. І Віктор зробив великий внесок у це досягнення.
– У 1975 році Прокопенко залишив Одесу…
– Так, він вирішив завершити ігрову кар’єру і поїхав на курси тренерів. Він повернувся сюди вже як один з тренерів команди, і я навіть декілька років грав під його керівництвом. Відзначу, що він став дуже успішним тренером. Він жив цією справою і умів створювати хороші команди. Вважаю, що особливо сильним “Чорноморець” став у 1984-му – тоді команда посіла 4-те місце у чемпіонаті, а “бронзу” нам здобути просто не дали. А у наступному році ми добре виступали в єврокубкових матчах з “Вердером” та “Реалом”. Віктор сам говорив, що вважав їх одними з найкращих суперників у своїй тренерській кар’єрі.
– Я знаю, що в останній день його життя Ви зустрічалися…
– Так, того дня, 18 серпня, ми були разом, як зазвичай, коли Віктор приїздив до Одеси. Зранку він зателефонував мені, поцікавився планами. Домовилися зустрітися в автоцентрі “тойота”, де працює ще один наш друг. Зустрівшись, подивилися по “НТВ” програму “Вільний удар” – у нас це стало вже своєрідним ритуалом. Потім заїхали до піцерії, де Віктору дуже подобалося. Потім поїхали до знайомого майстра підстригтися. Потім ми знов поїхали до автоцентру. Дивилися по телевізору матч ЦСКА – “Сатурн”, доки автомобіль Віктора проходив мийку. Настрій у Віктора був відмінний. Він посміхався, жартував, говорячи, що добре мати таких друзів: і нагодують, і напоять, і автомобіль вимиють, та ще й футбол по телевізору покажуть. Щодо телебачення, то Віктор дуже любив проглядати футбольні матчі. А ще дуже уважно слідкував за новинами культури, політики, загалом, жваво цікавився усім, що відбувалося навколо. Навіть антену спеціально встановив на своєму будинку, який розташований у селищі Чорноморка. Взагалі його постійно вабило до Одеси, як магнітом. Кожен вільний день він обов’язково бував у місті.
До речі, Віктор був частим і завжди бажаним гостем на матчах "Дністра” в Овідіополі, де на місцевому стадіоні йому забронювали місце у VIP-ложі. Як відомо, у цьому році овідіопольці перемогли у чемпіонаті України серед команд другої ліги і здобули право виступати у першому дивізіоні. Збирався він до Овідіополя і цього разу – на тренування дніпродзержинської “Сталі”, хотів поспілкуватися з її новим наставником Олександром Щербаковим, своїм колишнім підопічним по “Чорноморцю”…
Все відбулося за якихось півгодини, коли він поїхав до себе додому, а я – до себе. Як говорила його дружина Лариса, Віктор приїхав і, зайшовши до ванної, сказав, що йому погано. Потім він захрипів і почав осідати на підлогу. Лариса відразу ж зателефонувала мені. Спочатку я навіть не впізнав її голосу: “Вітя знепритомнів, лежить, терміново потрібна меддопомога!” Я миттю зателефонував другові, який був застрахований у приватній медичній фірмі. Виїхала “швидка допомога”, яку я наздогнав, прилаштувався у неї на “хвості”, і ми разом хвилин через двадцять прибули на місце. Але дорогою мені зателефонувала Лариса і сказала, що Віктор помер. Ми зайшли в будинок, він лежав, нібито спокійно спав. Медики сказали, що смерть настала миттєво – відірвався тромб. Виявляється, раніше він на ногах переніс інфаркт. За словами фахівців, судинна система у Віктора була зношена, він давно потребував серйозного лікування. А зовні він завжди був на всі сто. Був у відмінній формі, любив побігати з м’ячем і не любив застілля. До цього часу не можу повірити у те, що сталося.
Євген НИЗОВ
«ЗОЛОТО» ПОЇХАЛО ДО ТАТАРБУНАР
Це повідомлення з Євпаторії, де завершився ХІІІ чемпіонат Європи з шашок-64 серед ветеранів віком понад 50 років і юніорів.
У дев'ятиденних баталіях з перших турів тон задавали міжнародні гросмейстер Іон Доска (Молдова) і майстер Василь Максимчук (Татарбунари). У класичному турнірі молдаванин Доска здобув золоту медаль, а посланець Одещини – срібну.
На турнірі з блискавичної гри (п'ять хвилин на партію) серед 41 претендента Василь Максимчук взяв своєрідний реванш, ставши чемпіоном Європи. Другим був Іон Доска.
Приємно відзначити, що Максимчук – найсильніший шашкіст сільського товариства «Колос» України, починаючи з 1995 року, на аналогічних турнірах континенту удостоєний двох золотих і п'яти срібних медалей.
На чемпіонаті серед юніорів стартував студент Одеської академії холоду Володимир Нан (тренер Василь Максимчук), який посів серед 35 учасників класичних шашок сьоме місце.
Євген ГОРЕЛЮК
ДИНАМІВЦІ ФІНІШУЮТЬ
Наближається до завершення традиційна обласна Спартакіада колективів ФСТ «Динамо», до програми якої входять 12 видів спорту. Десятий вивів на старт 12 команд, що розіграли першість з гирьового спорту.
У семи вагових категоріях звання чемпіонів здобули шість представників Управління Південного територіального командування внутрішніх військ.
У двох вправах з 24-кілограмовими гирями (штовхання і ривок) абсолютно кращий результат (300 очок) показав заслужений майстер спорту Віктор Бовкуш (90 кг).
Також на найвищу сходинку п'єдесталу пошани піднялися його однополчани: кандидат у майстри Ігор Литка (60 кг), заслужений майстер спорту Олександр Карпец (65), кандидати у майстри Андрій Торгашев (75), Василь Олейніков (80), Дмитро Лупашко (понад 90).
Чемпіоном став представник Одеського юридичного інституту майстер спорту Олександр Ксендзюк (70 кг), який набрав 220 очок.
У командному заліку провідне тріо виглядає так: Управління Південного територіального командування внутрішніх військ, Одеський юридичний інститут, Головне управління МНС України в Одеській області.
10-11 жовтня передостанній вид Спартакіади – змагання зі службового чотириборства (біг на 100 і 2000 метрів, підтягування на поперечині, метання гранати Ф-1).
Євген АЛЕКСАНДРОВ
КАЛЕЙДОСКОП
СЕРГІЙ ДЗІНЗІРУК: «МІЙ НАСТУПНИЙ БІЙ – У ЛИСТОПАДІ»
Чемпіон WBO у першій середній вазі, 31-річний українець Сергій Дзінзірук заявив в інтерв'ю, що завжди мріяв вийти на ринг проти знаменитого Оскара Де Ла Хойї.
"Вийти на ринг проти Де Ла Хойї – це завжди було моєю найзаповітнішою боксерською мрією, – зізнався Сергій. – Зараз ситуація змінилася – я став чемпіоном, а Оскар після програшу Флойду Мейвезеру посідає перший рядок рейтингу. "Золотому хлопчикові", судячи з усього, потрібний чемпіонський титул, і я готовий надати йому можливість відібрати його в мене. Сподіваюся, мій промоутер Клаус-Петер Коль скористається підходящим моментом і проведе вдалі переговори із командою американця. У мене цього року закінчується контракт із "Юніверсумом", і це буде додатковою мотивацією для організації двобою. Адже мене давно запрошують до себе промоутери із Америки".
"За попередньою інформацією, мій наступний бій – у листопаді, – продовжив Дзінзірук. – Точна дата й місце ще невідомі. Як, втім, і наміри Оскара. Але якщо не вдасться так швидко домовитися про бій із Де Ла Хоєю, то я не заперечував би проти зустрічі, наприклад, із росіянином Романом Кармазіним".
НОВИЙ КАЛЕНДАР «ФОРМУЛИ-1»
Організатори автоперегонів «Формули-1» опублікували проект календаря на сезон 2008 року.
Чемпіонат стартує 16 березня (завершиться 2 листопада) і буде складатися із 18 перегонів, серед яких і «Гран-прі Франції» на трасі у Маньї-Куре, також з'явилися етапи у Валенсії та Сингапурі. Остаточно календар має бути сформований після узгодження дат проведення етапів із володарями «Гран-прі Канади», «Гран-прі Європи» та «Гран-прі Сингапура».
За матеріалами мережі інтернет підготував
Євген АЛЕКСЄЄВ
