НА ЗАХИСТІ ПРАВ ГРОМАДЯН ТА ІНТЕРЕСІВ ДЕРЖАВИ
Напередодні святкування Дня юриста ми зустрілися із першим заступником прокурора Одеської області, заслуженим юристом України, кандидатом юридичних наук Михайлом Григоровичем ЧОРНИМ. Він належить до тієї категорії людей, яким пощастило, народившись у нашому краї, саме тут знайти справу усього свого життя й поступово піднятися до відповідальної керівної посади.
Народився Михайло Григорович у 1960 році в селі Байбузівка Савранського району Одеської області. Закінчив звичайну сільську школу. Недовго попрацював на заводі ім. 61 комунара у місті Миколаєві – токар 3 розряду давав лад фланцевим з'єднанням на кораблях. Відслуживши в армії у інженерно-саперних військах, Михайло Григорович вступив на юридичний факультет ОДУ ім. І.І. Мечникова. Цьому вибору чималою мірою посприяв друг, який вже був студентом-другокурсником даного факультету. У 1985 році, за розподілом, Михайло Григорович почав працювати слідчим Любашівської прокуратури. Потім, із 1989 по 1992 рік, – у Тарутинській прокуратурі. Із 1992 по 1999 рік обіймав посаду Котовського міжрайонного прокурора, вивівши районну прокуратуру в одну із кращих в області. У 1999 році був призначений заступником прокурора, а у 2004 році – першим заступником прокурора Одеської області. З огляду на чималий досвід роботи нашого співрозмовника в органах прокуратури, йшлося, звичайно, про ту непросту роль, яку на сучасному етапі розвитку нашого суспільства прокуратура покликана виконувати.
– Михайле Григоровичу, у складі груп юристів Ви не одноразово бували за кордоном, зокрема, у США та Китаї. Які елементи систем правосуддя цих країн Вам здалися цікавими?
– Правоохоронні системи США та України діаметрально протилежні. У них – прецедентне право, у нас – нормативістське. Це означає, що за той самий злочин у США призначають однакове покарання і через десять, і через двадцять років. У нас під кожне діяння розписано статті, наприклад, Кримінального Кодексу. Це допускає призначення зовсім різних покарань. Яка система правосуддя краща, сказати складно. Гадаю, що це предмет вивчення для вчених.
Можливо, інститут присяжних виявився б дуже дієвим при розгляді справ за злочинами у економічній сфері. Тому що хабарі, розкрадання не завжди доказові із погляду збирання доказів так, як того вимагає закон. А ось присяжні навряд чи виправдали б людину, у якої кілька машин, будинків і вона ще розповідає про нібито повернутий їй великий борг.
Якщо говорити про Китай, то там багато в чому скопійовано радянську систему роботи правоохоронних органів, щоправда, із більш широкою палітрою покарань. Ця система, в основі своїй, збереглася і в нас. Донедавна ми користувалися Кримінальним Кодексом 1960 року. Кримінально-процесуальним, зі змінами та доповненнями, користуємося дотепер. За цей час дуже змінилося трактування діянь. Так, за старих часів голова колгоспу, який прагнув швидше побудувати дорогу і платив бригаді шабашників акордні, міг за розкрадання у особливо великих розмірах одержати чималий термін. Сьогодні аналогічні дії класифікуються як перевищення службових повноважень.
На мій погляд, кожна країна має будувати свою систему правосуддя, що в Україні останнім часом і починає відбуватися. Багато говорять щодо судової реформи. Адже вона торкнеться не лише діяльності судів, але й органів дізнання, змінить систему відповідальності прокурорів та суддів, сприятиме забезпеченню реальної конституційної рівності усіх громадян.
– У контексті змін, які відбуваються у суспільстві, прокуратура все частіше стає останньою інстанцією, де люди сподіваються знайти розуміння та відновити справедливість. Тобто вона стала своєрідним соціальним регулятором. У зв'язку із цим, чи стала робота прокуратури менш залежною?
– Органи прокуратури мають розглядати заяви й звертання громадян лише тоді, коли відсутній судовий порядок їхнього дозволу. Але люди із сіл, селищ, райцентрів традиційно звертаються до органів прокуратури. Цей шлях вирішення проблеми справді може виявитися більш коротким та дієвим. Але наша робота від цього стає більш складною, більш значимою для життя конкретних людей.
Наприклад, трудові суперечки щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності, звільнення працівника мають розглядатися у суді. Але там позивач має подати позов, зібрати докази незаконності вжитих до нього заходів. Суддя викликає обидві сторони конфлікту, потім призначається судовий розгляд, який може затягтися на місяці й навіть роки. Прокурор же, якщо порушення очевидні, може роз'яснити це у телефонній розмові керівникові підприємства й вирішити суперечку протягом декількох днів. Багато проблем виникає й у зв'язку із призначенням пенсій. Людям похилого віку складно зібрати усі необхідні довідки – для цього треба побувати на підприємствах, де вони працювали. А це може бути вже територія інших держав, які утворилися після розпаду СРСР. Набагато швидше необхідна інформація надходить, якщо запитання про те, чи працювала конкретна людина на конкретному підприємстві, ставить працівник прокуратури.
За 9 місяців цього року органами прокуратури області розглянуто 15250 звертань та скарг. З них розв’язано 2018. За результатами розгляду порушено 20 кримінальних справ, до відповідальності притягнуто 29 посадових осіб, відшкодовано 613 тисяч гривень.
– Відомо, що правові сімейні відносини за усіх часів були найскладнішими. Але останніми роками у редакційній пошті все більше листів-скарг, які свідчать про порушення земельного законодавства.
– І ми до такого висновку дійшли. Це незаконне присвоєння, і нецільове використання землі, і порушення сівозміни, що призводить до виснаження родючого шару ґрунту. Так, прокурором Роздільнянського району порушено кримінальну справу стосовно представників Кучурганської сільської ради за фактом незаконної передачі підприємству "Винконцерн" у постійне користування земельної ділянки. У результаті цього бюджет недоодержав орендної плати у розмірі 270 тисяч гривень. Кримінальну справу зі звинувачувальним висновком передано до суду. Білгород-Дністровською міжрайонною прокуратурою виявлено факт самовільного захоплення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 19,5 гектара. Порушено кримінальну справу, триває досудове слідство.
– У "ОВ" періодично у рубриці "Поверніть борги" публікується перелік організацій – боржників із зарплати. Щоправда їх стає все менше, але вони ще є. Як прокуратура реагує із приводу порушень трудового законодавства в області?
– У результаті перевірок, проведених органами прокуратури, порушено 78 кримінальних справ, до дисциплінарної, адміністративної та матеріальної відповідальності притягнуто 444 посадові особи.
Так, за фактом безпідставної невиплати заробітної плати співробітникам ДП НДІ "Шторм" прокуратурою області кримінальну справу порушено стосовно одного із керівників інституту. Прокуратурою Миколаївського району порушено кримінальну справу стосовно директора ВАТ "Миколаївське АТП-15138". За існуючої заборгованості із заробітної плати на суму 6,7 тисячі гривень, гроші, отримані підприємством, витрачалися на інші потреби. Аналогічні кримінальні справи порушено прокурором Іванівського району стосовно директора підприємства СТОВ "Зоря", прокуратурою Болградського району – стосовно керівника БСК "Калчева".
– На завершення, що б Ви побажали своїм колегам-юристам напередодні Вашого професійного свята?
– Насамперед, міцного здоров'я. Професійного довголіття, трудитися доти, доки будуть сили та бажання. Й хотілося б, якщо ми прагнемо до Європи, щоб заробітна плата та умови нашої роботи відповідали високим європейським стандартам.
Світлана МАРШИНА
«СІМЕЙНИЙ» НОТАРІУС
Це як лікар. До нього ходять все життя і всією сім’єю, поважають і цінують, рекомендують родичам і добрим знайомим. Але, незважаючи на те, що нотаріус – професія дуже давня і досить затребувана, вона чомусь поступається за привабливістю іншим юридичним спеціальностям. Якщо навіть на різноманітних юридичних конкурсах з різними номінаціями про нотаріат згадали роки чотири тому, то що вже казати про нас, пересічних громадян...
Однак, хоча в Одесі нотаріальних контор – за сотню, але одні безлюдні цілодобово, а до інших потік відвідувачів не вичерпується. Серед таких контор Одеська державна нотаріальна контора № 7. Її співробітників мешканці будинку, у якому контора розташована, називають просто «наші сімейні нотаріуси».
За порадою сюди справді приходять часто. Завідувачка нотаріальної контори Людмила Мельник вважає це цілком закономірним.
– Краще кілька разів порадитися з нотаріусом з приводу тієї чи іншої операції, ніж потім все життя кусати лікті, – впевнена вона.
Людмила Василівна працює у цій нотаріальній конторі з дня відкриття (понад 20 років), її поважають у районі. Хоча сама вона чесно зізнається: нотаріусом ставати не збиралася і прийшла до нотаріату абсолютно випадково. Просто у Миколаївському районі, де вона працювала в суді після закінчення технікуму, постійно змінювалися нотаріуси, нікому було виконувати нотаріальні дії. Людмила вступила на заочне відділення вузу, і у 1976 році стала нотаріусом. Тоді у роботі особливої різноманітності не було – нотаріус оформляв одержання спадщини, угоди, пов'язані з будинками, внесками, машинами, і доручення. Всі ці процедури в інструкціях були розписані до дрібниць, законів було значно менше, ніж зараз, і вони не суперечили один одному.
Зараз працювати набагато складніше. Чому? Людмила Василівна перелічує: ввели єдині реєстри, єдину комп'ютерну базу більшості нотаріальних документів на всю Україну. Це – вимога часу, адже підроблених документів і «лівих» бланків дуже багато. Але на введення необхідних даних у базу іде дуже багато часу. А часом комп'ютери зависають, і клієнти годинами чекають своїх документів...
Про що радяться з нотаріусом? Я розпитала відвідувачів у коридорі. В усіх – проблеми життєво важливі: як краще оформити дарчу на квартиру, як правильно укласти договір довічного утримання, чи дарувати онукам квартиру, чи краще заповідати?
Сім співробітників нотаріальної контори терпляче розповідають відвідувачам про недоліки і переваги того або іншого варіанту вирішення їхнього питання. Люди ідуть задоволені. До речі, багато людей взагалі відкладають оформлення документів на житло до прояснення ситуації у сім’ї.
Це – маленька перемога нотаріусів. Адже необачні вчинки люди часом потім оплакують роками. Тому рекомендації щодо обережності укладання угод пов’язані найчастіше з даруванням квартир, коли нотаріуси замість договору дарування радять укласти договір довічного утримання, де чітко обумовлено обов'язки громадянина, який одержує за утримання літньої людини житло.
Клієнти сюди приходять різні. Бувають нервові, істеричні. Але тепла доброзичлива атмосфера у нотаріальній конторі швидко заспокоює всіх: «Тут хороша аура, – посміхається літня відвідувачка. – Дівчатка дуже добрі».
Дівчатка – три нотаріуси, три консультанти і секретар працюють разом не один рік. До приватного нотаріату іти не поспішають, дорожать хорошим колективом, де розуміють один одного з півслова. А робота у приватному і державному нотаріаті мало чим відрізняється. Сьогодні державні нотаріуси видають єдиний документ, який не видають їхні колеги з приватного нотаріату – свідоцтво про право на спадщину. Все інше однакове, крім зарплат. У нотаріусів, які працюють на державу, вони мізерні. Майбутнє підвищення у 2008 році теж проблем не розв’язує, тому що воно невелике.
Чи люблять українці ходити по нотаріусах? Відповідь однозначна: так, люблять. Притому ще і літературу юридичну читають, і з нею на прийом приходять. Не завжди, щоправда, правильно розуміють написане, але хоч прагнуть вникнути і розібратися.
Прикмета останнього часу – у нотаріальних конторах відвідувачів стало менше: з'явилося багато приватних нотаріальних контор, зменшився обсяг угод на ринку нерухомості: ті, хто прагнув купити житло, давно це зробили.
Ще одна прикмета останніх років – спроби провести шахрайські угоди щодо житла з підробленими документами. Коли Людмила Мельник починала працювати, таке уявити собі було неможливо. Але часи змінилися. Саме тому зараз нотаріуса можна порівняти з хорошим експертом – у нього є спеціальна техніка для перевірки документів, постійний зв'язок із службами, які займаються видачею паспортів.
Крім цього, всі – і нотаріуси, і консультанти регулярно беруть участь у спеціальних навчальних семінарах, де одержують величезний обсяг корисної і вкрай необхідної інформації.
Для того, щоб обслужити всіх 8 тисяч відвідувачів, які звернулися у минулому році до державної нотаріальної контори № 7 м. Одеси і виконати 16 тисяч необхідних нотаріальних дій, потрібно було ретельно перевірити величезний обсяг документів, співставивши їх з чинним на сьогоднішній день законодавством. Все це було зроблено. В результаті клієнти цієї нотаріальної контори спокійні і впевнені у завтрашньому дні.
А це, за словами Людмили Мельник, і є основний сенс роботи, яка стала для неї долею.
Альона ВОЙТЕНКО, «Одеські вісті»
