Войничівська сільська рада, до складу якої входить село Савчинське, нараховує загалом 180 дворів. Чисельність населення – 650 чоловік. З них 350 не мають постійної роботи. Тому значна частина непрацевлаштованих, в основному молодь, заробляють на хліб насущний в інших місцях. Зокрема в Одесі.
Це типова ситуація не тільки для Фрунзівського району Одеської області, але й України в цілому, коли сільське населення перетікає у міста. І, як вважає заступник голови Фрунзівської райради Григорій Кукулевський, така міграція населення цілком закономірна, враховуючи розвиток нових економічних відносин на селі, втілення сучасних технологій обробітку землі і вирощування сільськогосподарських культур.
Ось і економіка Войничівської сільської ради, за словами сільського голови Олени Володимирівни Луценко, базується на діяльності низки селянсько-фермерських господарств, найбільші з яких “Маяк”, “Ольга” і “Олтіс”, а також фізичних осіб, що організували сімейні підприємства з обробітку землі, і тих, хто працює на особистих присадибних ділянках.
Крім того, на території сільради, незважаючи на важкі погодно-кліматичні умови минулого літа, утримується приблизно 250 голів великої рогатої худоби і приблизно 70 свиней. Це якщо і не дає селянам особливого доходу, то, в кожному разі, дозволяє їм самим споживати продукти тваринництва.
– В цілому сума бюджету сільської ради від різноманітних джерел доходу не перевищує 133 тисячі гривень, – говорить Олена Володимирівна. – Причому значна частка його, приблизно 110 відсотків, йде на заробітню платню, решта коштів ледве покриває вартість енергоресурсів і телефонного зв’язку.
Тобто, відверто кажучи, на розвиток села не залишається практично ні копійки. Та чи й вистачить копійок, скажімо, на реставрацію місцевого Будинку культури, який ще з колгоспної епохи стоїть в аварійному стані?
Наприклад, на будівництво сільського водопроводу з районного бюджету у минулому році було виділено близько шістдесяти тисяч гривень. І сьогодні практично до кожного будинку подається вода з двох артезіанських свердловин. Сільській раді цю проблему самостійно не розв’язати.
Як, втім, і другу – паливну. Оскільки природний газ до Войничевого не дійшов, населення в основному обігрівається дровами, які реалізує місцеве лісництво. Щоправда, пільговий контингент за рахунок соціальної допомоги держави забезпечується вугіллям – від тонни до півтонни, залежно від ветеранського статусу. Свій вклад щодо забезпечення селян вугіллям вносять також фермерські господарства, включаючи його у вартість орендної плати за земельні паї.
Таким чином, основним багатством і засобом існування на селі залишається земля. Приблизно дев’яносто відсотків селян вже отримали державні акти на право власності на землю. У наступному році, за словами О.В. Луценко, такі акти будуть отримані і на присадибні ділянки. Не сьогодні-завтра земля-годувальниця стане предметом купівлі-продажу, а отже, вартість її повинна зростати. Але виграють чи програють від цього селяни – ще питання.
Гордістю Войничівської сільської ради була і залишається новенька загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів, якій у цьому році виповнилося шість років. Тут є все необхідне для нормального навчального процесу.
– Наша школа не один рік перебувала серед довгобудів, – розповідає директор Лідія Степанівна Сорочан, – доки ініціативу після завершення будівництва не проявив місцевий фермер Сергій Бринза. У результаті сталося так, що ця ініціатива була підтримана колишнім губернатором Сергієм Гриневецьким, а також тодішнім головою Фрунзівської райдержадміністрації Григорієм Кукулевським.
До цього слід додати, що даний навчальний заклад побудували за п’ять місяців і обійшовся він бюджету у сумму приблизно 900 тисяч гривень. Тепер у ньому навчаються приблизно 80 школярів, зокрема 7 з сусіднього села Савчинське, яких підвозять до школи і відвозять додому автобусом. Крім того тут, у спеціально створеній групі, виховується 15 дошкільнят, яких, як і учнів молодших класів, харчують двічі на день.
Як розповіла Лідія Степанівна, великою підмогою щодо утримання школи стала тридцятигектарна ділянка землі, яку орендує місцевий фермер. За рахунок орендної плати вдалося замінити повністю підлоги у класах, провести гарячу воду до шкільної кухні, виконати низку інших робіт. Однак багато робиться руками вчителів і учнів. Чого тільки вартий сад-квітник, розбитий і доглянутий у дворі школи!
В учительській зустрілися з колишнім випускником школи Віталієм Скебенюком. Відслуживши в армії, він закінчив Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського і тепер веде уроки фізичного виховання у рідній школі. Його підопічні неодноразово ставали призерами районних і обласних змагань.
Молодий вчитель задоволений роботою і життям у селі. На жаль, таких в районі – одиниці.
