Відбулося освячення нового храму у Надеждівці, – церкви на честь Казанської ікони Божої Матері. Віднині кожний дім, кожна сім’я і кожна п’ядь землі – під її надійним покровительством.
Усе сприяло тому, щоб саме з цього дня розпочався для Надеждівки новий і світлий період її життя, і навіть теплий тихий дощ немов благословляв його собою. Вулиці, ледве розвиднилося, відживилися голосами селян, що прямували до церкви. Вони теж внесли свої пожертвування на спорудження чудового храму на найвищому в селі місці.
– Але якщо б не подружжя Гната Васильовича та Людмили Петрівни Братінових, – говорили надеждівці, – не було б у нас церкви. Вони обіцяли її побудувати – й побудували.
Але ж, розповідають, був такий важкий період у житті Братінова, коли він був вже готовий залишити керівництво господарством «Шампань України» і поїхати. І лише відчайдушне запитання багатьох земляків: «А як же церква?! Ви ж обіцяли її спорудити!» зупинило його…
Уся в розмаїтті троянд, що пишно розквітли, церква мала дуже ошатний вигляд навіть на тлі докучливої хмарності. Присутні парафіяни та гості із сусідніх районів чекали на його високопреосвященство митрополита Одеського та Ізмаїльського Агафангела, і він не зрадив своїй пунктуальності. Зустрінутий Гнатом Братіновим, сільським головою Дмитром Терзі та головою райдержадміністрації Віталієм Давидовим та головою райради Олександром Малєвим владика на призначений час під’їхав до храму.
Понад три години йшла служба. Слухаючи владику, я згадала незвичайно місткі слова Гната Васильовича, у серці якого невичерпною була й залишається любов до Церкви: «Без духовності села немає». Він і будував цей храм із тією надією, що стане він символом Молитви, Благочестя та Віри.
– Нехай милість Божа та благословення покровительки Цариці небесної завжди і в усьому допомагають вам, – сказав подружжю Братінових владика.
Він високо оцінив розписні роботи групи художників на чолі із Сергієм Ірашком.
Ще до початку служби я поспілкувалася із деякими парафіянами. На моє запитання, що спонукає її приходити до церкви, молода жінка не хотіла відповідати при всіх. Відійшовши убік, вона довірливо сказала:
– Від заздрості позбутися хочу. Жити вона заважає.
– Здоров’я прошу у Бога для рідних, – частіше за все говорили мої співрозмовниці.
А літня, із жвавими очима жінка сказала:
– За Братінових молюся. Золоті це люди.
За любов до Церкви, спорудження нового храму, який поповнив кількість побудованих останнім часом в країні, Гната Васильовича удостоєно ордена Святого Володимира першого ступеня, який вручив йому владика. До ордена Святої великомучениці Катерини представлено Людмилу Братінову, чиїми праведними справами та турботами наближалася ця значна в історії села подія. Орденом Святого Володимира третього ступеня нагороджено голову Арцизької райдержадміністрації Віталія Давидова. Його високопреосвященство із великою вдячністю відзначив внесок в служіння Церкві та зміцнення духовних устоїв благочинного храмів Арцизького округу протоієрея Геннадія, а також Василя Контарєва – нині директора Іллічівського цементного заводу.
– Божою милістю, – говорив у своїй проповіді митрополит Агафангел, – створюються нині храми, відновлюються порушені святі обителі, відроджується чернецьке життя. Суспільство повернулося лицем до церкви. Сьогодні час збирати розкидане каміння, будувати нове суспільство, дорогу до храму.
Служба завершилася хресним ходом навколо нового храму, настоятелем якого віднині буде призначений митрополитом і лише за декілька днів до цієї події висвячений у священики отець Віктор.
Людмила Радулова, заступниця голови Арцизької районної ради після закінчення хресного ходу сказала:
– Надеждівка – перлина Арцизького району, і розквітла вона лише із приходом сюди Братінових. Храм же, освячений владикою, – вінець усіх їхніх прагнень. Сто літ вам, будівничі храму!
Сто літ!
