На пошті в селі Зоря Саратського району тепло, світло і затишно. На барвистих стелажах – свіжі газети та журнали. Так званого супутнього товару величезна кількість: від фотоплівки «Кодак», банок із соліннями – до величезних відер та пластмасових мисок. А ще побутова хімія, шампуні, шкарпетки, туалетний папір і гори іншого господарського дріб'язку – промислові, продовольчі і господарські товари. На все це пошті щомісяця спускають план, що росте, як на дріжджах. Минулого місяця це було 7 тисяч гривень, у цьому – вже 8 тисяч.
Хоча роботи в місцевих листонош – шести аж ніяк не богатирської статури жінок – і без того вистачає. Пенсію потрібно рознести 895 сільським пенсіонерам. Зоря – село за протяжністю невеличке, близько 3 кілометрів, але побудовано воно своєрідними ярусами. Тому три кілометри потрібно помножити на 6 або 7 – це в залежності від того, скільки ярусів треба буде пройти, щоб рознести гроші.
А пенсію розносять практично щодня – з 2 по 25 число кожного місяця.
– Щодня на кожній вулиці є одержувачі пенсії, – говорить заступник начальника поштового відділення Марія Курятова. – Але йдуть наші листоноші на доставку не тільки з грошима. У селі – народ любить читати, тому газет і журналів доводиться розносити чимало, у декількох сумках і пакетах. Газет у Зорі одержують 11670 примірників та 715 журналів. За один раз все не віднесеш, тому на пошту доводиться повертатися по кілька разів на день. Такий ось моціон для листоноші... Влітку ще нічого, а от взимку, та ще в ожеледь...
Особливо чекають візит листоноші самотні старі і бабусі. Прохань у них – хоч відбавляй. І листа написати, і газету передплатити, і продукти та потрібний в хаті дріб'язок – мило, шампунь, порошок – за заздалегідь заготовленим списком на пошті прикупити. Продавець з магазину все це нести не стане, та й до магазину не кожна бабуся дійде, особливо в негоду, сусідів просити не завжди зручно, а листоноша – людина безвідмовна. Ще і подякує бабусі, що та допомагає пошті план виконувати...
Листоношам доводиться заходити на пошту не по разу на день і за грошима: буває, надходить до доставки така кількість пенсій, що за один раз не понесеш. На одного листоношу видається на раз не більше 6 тисяч гривень. А за вихідні потрібно іноді рознести пенсій понад 50 тисяч гривень. Отож і працюють у кілька доставок зорянські листоноші...
Вони – в основному молоді, до 30 років, жінки. Найбільш поважана в колективі – Меланія Еммануїлівна Златова. Їй допомагає розносити пошту і товар її чоловік, доводячи любов до дружини не словом, а ділом.
Жителі Зорі на пошту ходять часто. Тут люблять писати листи. Притому це і вітання зі святами, найчастіше з Новим роком та Різдвом Христовим, а також із 8 Березня, і заявки на участь у різних конкурсах і лотереях. Такі листи на пошті впізнають відразу: в адресі незмінне а/с. Пишуть багато і часто. Правда, про виграші поки що не чути.
– Але все ще попереду, – коментує оператор Галина Кирилова, дуже оптимістична і доброзичлива людина.
Перелік журналів, що виписуються в Зорі, підтверджує, що господині тут чудові. Лідирують «Единственная», «Добрые советы», «Приятного аппетита». Всі жіночі журнали, що надсилаються в реалізацію, теж розходяться швидко.
Чи є вихідний у листоноші? Це питання складне. Закінчується передплата, а бабусь, які люблять читати, у селі – багато ще. От і ходять листоноші у свій вихідний по хатах з передплатними квитанціями, зорянськими соліннями та пиріжками пригощаються, та вислуховують місцеві новини. Без частування тут з хати тебе не випустять, тим більше, що листоноша в Зорі – людина шанована.
Звичайно, не все завжди буває гладко, адже люди різні з різним настроєм і проблемами приходять на пошту. Але це життя. Допоможеш людині красиву листівку вітальну вибрати, телеграму написати – дивишся, і в неї настрій покращиться. Так що милі жінки з зорянської пошти – ще і психотерапевти в силу життєвої необхідності. І зовсім недарма вони говорять, що на пошті – робота особлива.
