Помічника дільничного Ананьївського райвідділу міліції старшого сержанта Сергія Георгієва і однолітки, і набагато старші люди шанобливо називають Сергієм Івановичем. Напевно, вся справа в тому, наскільки спокійно і упевнено він усуває численні конфлікти між сусідами і родичами, що виникають на підвідомчій йому території.
Паркан, що не там стоїть, білизна, яка не там висить, шум із сусідського житла – і привід для конфлікту знайдено. Досить типова і ситуація, коли чоловік ходить на заробітки, а отримані за роботу гроші пропиває із друзями. Годувальнику, який приходить додому п’яний і без грошей, дружина докоряє, це бурхливо переходить у скандал з подальшим рукоприкладством – і на порозі з’являється шанований усіма Сергій Іванович.
– На жаль, профілактична робота не завжди успішна, – констатує він. – Є людина, з якою поговорити один раз достатньо. Надалі проблем створювати не буде, навіть якщо ти на неї склав протокол і досить жорстко поговорив. Розуміє, що це все – для її ж користі. На іншого громадянина складай протокол за протоколом, штрафуй – і все безрезультатно. Тому доводиться його поведінку дуже серйозно відслідковувати і контролювати, щоб чогось не трапилося. Робиться це елементарно.
Я знаю, наприклад, що в цьому будинку у мене живуть досить неспокійні громадяни, схильні до скоєння тих чи інших правопорушень. Тому, перебуваючи у своїх робочих справах на конкретній вулиці або просто проходячи повз будинок, я завжди зайду, довідаюся, як ідуть справи, чи все тихо, чи не з’явилося в будинку нових дорогих речей. Після цього проблемний громадянин кілька днів навіть і не подумає про якісь неподобства.
Сергія служба не обтяжує. Батьківщині служити, а отже, захищати її громадян він мріяв ще з 8 класу. Після армії він, добре обміркувавши, оформився на роботу до міліції, де й служить вже два роки.
Колишні однокласники, більшість з яких ще не визначилися в житті, до Сергія ставляться дуже шанобливо: людина мріяла про погони, і її мрія здійснилася. І нічого, що поки що він тільки старший сержант, у кожного солдата є шанс стати генералом.
Старший сержант Георгієв зізнається, що для нього головним було обрати в житті справжню чоловічу роботу. І на зарплатню, досить невелику за нинішніми мірками, він не скаржиться: на життя вистачає, та й не лише в грошах щастя.
Робочий день у помічника дільничного починається о 9 ранку. Але в міліції він традиційно ненормований, тому старший сержант прагне прийти на півгодини, а то й на годину раніше: можливо, комусь буде потрібен. Зрозуміло, що і о 18.15 з роботи він не йде. Частіше о 23.00, а то і пізніше. Якщо треба, ще раз пройде вулицями міста – патрулювання ніколи не буває зайвим, загляне до особливо неспокійних громадян.
Він дуже любить свою роботу. Тому не проблема затриматися на роботі на 4-5 годин. Зате додому Сергій Іванович іде з почуттям виконаного обов’язку.
Є у помічника дільничного і постійні відвідувачі, і ті, хто намагається викликати додому саме його.
Одна нервова бабулька, кошмар всієї ананьївської міліції, адекватно спілкується лише з Сергієм Івановичем. Саме він може спокійно пояснити їй, а вона скаржиться в усі інстанції, що ніхто її не переслідує, речі не краде і будинок підпалювати не збирається. Старший сержант збирає розкидані по квартирі речі і книжки, акуратно розкладає по шафах, кладе на місце документи, заспокоює бабусю і йде на службу.
Кількість розкритих ним особисто і відвернених за два роки служби правопорушень і злочинів Сергій Іванович Георгієв назвати не міг. Підказав керівник ананьївської міліції Євген Орловський: «Та він щодня їх попереджує і на службі, і до, і після. Людина, що називається, створена для цієї служби. І йому з міліцією пощастило, і їй з ним».
