Таємниці старовини знає майстриня з лабушного

Здається, немає такої справи, за яку б вона не бралась і яку б не робила майстерно. Якщо береться за голку з ниткою, то полотна оживають неповторністю сюжетів, розмаїттям відтінків і кольорів, біблійних і фольклорних мотивів. З-під в’язальних шпиць виходять теплі дарунки друзям і рідним. А чудернацькі аплікації з засушених квітів нагадують осінню гамму, де кожен листочок, кожна квітка несуть свою інформацію. Весільний коровай майстрині не має рівних. Вона навчилась всім премудрощам від своєї бабусі Євдокії Джуган, яка прагнула аби її внучка зростала справжньою господинею. Тепер бабуся могла б пишатися, бо її наука пішла поміж люди.

Від бабусі дістався у спадщину Галині Федорівні і старовинний рецепт Різдвяного пряника – цікавого явища нашого дитинства, яке вже кілька десятиліть поспіль ми з колегами прагли дослідити, віднайти його старовинні рецепти і передати новим поколінням. Сьогодні ми маємо таку можливість і Галина Федорівна ділиться з читачами «Одеських вістей» старовинним рецептом Різдвяного пряника: 1 склянка молока, 2 склянки цукру, 1 сірникова коробочка амонію, 5 яєць, 1 пачка маргарину або вершкового масла, борошна додавати стільки, щоб тісто було не дуже круте. Тісто розкачують, видавлюють форми і фарбують соком буряка або моркви. Після випікання глазурують різними кольорами. Глазур: 2 ст. ложки крохмалю, 1 ст. ложку борошна розмішують з холодною водою до густини сметани, і поверх малюється узор через конвертик із вощеного паперу.

«Коники з вершником», «півники», «зайчики», «паняночки» – хто не пам’ятає ці пряники свого дитинства? Перед Різдвом господині випікали їх спеціально для «вечірників» та колядників, які заходили в хату до родичів і знайомих і казали: «Здрастуйте, прислали батько й мати, щоб ми вам вечерю принесли» і отримували «коника» або «півника», цукерки, горіхи, мандаринки, гроші. Ця традиція нагадує Різдвяну казку. Різдвяні пряники дають відчути піднесений настрій Різдвяних свят багатьох поколінь дітей, які ходили від хати до хати з Різдвяними пряниками в торбинках або в хустинах селами України. Ми вдячні Галині Федорівні, що донесла такі чудові народні традиції. Сподіваємося, що і наші читачі скористаються старовинними рецептами, а Різдвяний пряник посприяє відродженню національних традицій, дасть змогу відчути спадкоємність звичаїв.

Выпуск: 

Схожі статті