Нова церква у Дальнику піднеслася до неба неподалік від сільради. Закладення її підмурівку починалося у 2004 році. Сьогодні роботи практично завершено. На найбільшому на дзвіниці дзвоні дніпропетровських майстрів литий напис: «Господи, помяни раба твоего Сергия».
Слова на дзвінкому чавуні – про нинішнього голову правління СТОВ «Маяк» Сергія Станіславовича Кльоца. Крім досить значних особистих коштів, пожертвуваних на виготовлення всіх дзвонів, Сергій Кльоц зумів переконати засновників «Маяка» про виділення понад 12 тисяч доларів на церковне будівництво. Літні жителі Дальника, Грибівки і Санжійки, які віддали більшу частину життя і сил напруженій роботі у колишньому колгоспі ім. ХХІ з’їзду КПРС, потім КСП «Маяк», хрестячись на нову церкву, говорять так:
– Нарешті, у Дальнику та окрузі споруджено Божий дім, а отже, прийшли захист і справедливість. Величезне спасибі Сергію Станіславовичу, який допомагав споруджувати церкву.
Сергій Кльоц очолив СТОВ «Маяк» у 2004-му. Той складний час намагається не згадувати, настільки непростим виявилося його входження на посаду. Ситуація у господарстві виявилася надзвичайно напруженою. Багато пайовиків зневірилися в пошуках справедливості, тому нового керівника спочатку сприйняли вороже. Як скупо оцінює тодішні обставини сам Кльоц, 90% найгостріших проблем дісталася йому від попередників.
Передісторія така. У квітні 2000 року в результаті реформування у КСП «Маяк» з’явилися правонаступники: СТОВ «Маяк» і «Маяк-плюс». Незабаром несправедливе розпаювання землі і майна в селах Дальницької сільради резонансом прозвучало на всю область. А далі, у зв’язку з незаконно проведеним розпаюванням майна СТОВ «Маяк», органи прокуратури порушили дві кримінальні справи за фактами посадової підробки і продажу пайового майна без згоди власників майнових паїв СТОВ «Маяк». При цьому майже сто чоловік залишалися без паїв. Весь цей час люди, які багато років і важкою працею створювали матеріальні блага, шукали правду.
Сергій Станіславович порозмовляв з пайовиками, до ситуації поставився по-філософському. Незважаючи на те, що він родом з сім’ї військового льотчика, і за вимогою батька Станіслава Васильовича свого часу закінчив Харківське вище військово-командне інженерне училище ракетних військ стратегічного призначення, психологію сільського трудівника знав добре. Свого десятирічного сина Станіслав Васильович починав знайомити із сільською працею на фермах і у тракторних бригадах, коли пішов у запас. Він продовжив трудитися у сільському господарстві Татарбунарського району, що сусідить з Арцизьким, де раніше жила сім’я.
Тому-то після багатьох років для родини Кльоців не стало дивним, коли Сергій, новоспечений інженер-кібернетик, раптом відмовившись у 1991-му «гекачепістському» році від блискучої військової кар’єри, віддав перевагу роботі у татарбунарському “Райпостачі”, через рік ставши його директором на 11 років.
Прийнявши у 2004 році пропозицію очолити СТОВ «Маяк», Сергій Станіславович по-військовому, з врахуванням реалій оцінив обставини на місцевості. У той час ціна Дальницької присадибної сотки вже досягала десятків тисяч доларів. Багато селян мали і мають городи по 50 соток. Нарізавши і продавши «смужку» бажаючим мати діляночку біля моря, дехто хотів жити без подальших трудових зусиль. Тому робочих рук у сільгосппідприємстві не вистачало катастрофічно. Господарство орендує 1,5 тисячі га землі у 554 пайовиків, з якими слід справно розраховуватися. Хоча з числа пайовиків у господарстві трудиться лише 10%.
Щоб у найкоротші терміни привести господарство до ладу, Кльоц запросив з «трудової батьківщини» – Татарбунарського району, фахівців управлінської ланки і 5 механізаторів. Та таких трактористів, які замінили 18 колишніх! Головний агроном «Маяка» Олександр Петрович Продан теж з того району. Один такий, як підкреслює Сергій Кльоц, вартий цілого десятка найкращих хлопців. Незважаючи на те, що це далеко не молода людина, під час збирання врожаю здатний не спати цілодобово! Для прополювання соняшнику і сезонних робіт на виноградниках також комплектуються бригади з Татарбунарського району.
В результаті найкращі показники врожайності, зокрема, з озимої пшениці у 2007 році, незважаючи на вкрай посушливе літо, у хліборобів СТОВ «Маяк» поруч з трудівниками СТОВ «Агрофірма «Петродолинське» і учгоспу ім. А.В. Трофимова.
– Жнива в господарстві тривають 5-6 днів, – розповідає Сергій Кльоц. – Для цього ми залучаємо 10 чужих «кейсів» і «джон дірів». Розраховуємося одразу. А потім ці ж комбайни встигають ще і сусідам допомагати.
Парк власної сільгосптехніки «Маяка» оновлений «кіровцями» і «ХТЗ», також придбано легковий транспорт. Із селянами за земельні і майнові паї повністю розрахувалися. У самому господарстві підвищено зарплату, середньорічна у механізатора сягає 2300 – 2500 гривень.
– У першу чергу, – згадує Сергій Станіславович, – ми постаралися створити умови життя людям, заспокоїти їх, налагодити передумови для створення стабільності. І тільки на третій трудовий рік подбали про управлінський склад. У 2007 зробили капремонт адміністративного будинку правління. Якого, до речі, рука будівельника не торкалася з 1967 року – часу спорудження будинку. В цілому, робіт виконано на мільйон гривень. Сьогодні тут цілком оновлено сучасні комунікації, приховані в оновлених стінах, металопластикові вікна з кондиціонерами, нові меблі. Всім своїм трудівникам, хто звертається до правління по допомогу, ще жодного разу не було відмовлено. Прохання бувають найрізноманітніші. На благодійні цілі, іншими словами, соціальну допомогу для робітників «Маяка», щомісяця витрачається від 5,5 до 6 тисяч гривень. Щоравда в цю суму ми, як правило, ніколи не вкладаємося. Нарощуватимемо нові можливості.
