У чому полягає місія самоврядування? Чи зможе другий етап політичної реформи вирішити перманентну кризу влади? У чому дефіцит повноважень місцевих рад? Про це наша розмова з Леонідом ЗУБКОВИМ, головою Березівської районної ради.

– Леоніде Івановичу, Ви згодні з тим, що якщо ми хочемо наблизитися до Європи, ми повинні розвивати самоврядування?

– Безперечно так! В Європі переважають дві тенденції — передача частини суверенних прав наднаціональному рівню — ЄС та децентралізація влади. В Україні ідею щодо ЄС сприймають досить прихильно, а от децентралізацію влади часто розуміють досить примітивно. Про це свідчить хоча б такий промовистий факт: навіть в офіційному перекладі Хартії місцевого самоврядування, ратифікованої Україною, словосполучення «публічна влада» перекладається як «державна», що практично не залишає шансів самоврядним органам вирватися за межі «причіпного колеса» держави. Тим часом цивілізований світ розглядає місцеве самоврядування як інший рівень влади.

Нашим політикам навіть на думку не спадає, що владою потрібно ділитися – і не тільки по горизонталі: у трикутнику президент-парламент-уряд, а й по вертикалі: держава-область-район-громада. І передані на нижчі рівні повноваження мають бути виключними та повними, що означатиме: держава може лише контролювати їх здійснення, а не намагатися втручатися в діяльність місцевої влади, яка теж повинна мати право здійснювати свою власну – місцеву політику.

– Отже, місцевому самоврядуванню не вистачає повноважень, тобто важелів впливу на ситуацію?

– Влада – не монолітне поняття. Вона складається з багатьох чинників, які працюють на задоволення потреб громади. А саме – юридичні, матеріальні, фінансові, кадрові та інші ресурси. Не забезпечивши ради та депутатів цією зброєю, ми накопичуємо місцеві проблеми, як снігову кулю. Але цим наші негаразди не обмежуються.

– Ви маєте на увазі «хто в хаті господар»?

– Дуалізм влади робить нам ведмежу послугу. На регіональному рівні одночасно функціонують органи місцевого самоврядування та місцеві державні адміністрації, наділені близькими функціями в сфері соціально-економічного розвитку території, а їх повноваження чітко не розмежовані. Чому, наприклад, за межами села землями розпоряджається адміністрація, а не місцева громада? Чиї це землі, де межа компетенції? Все це у сумі створює підгрунтя для конфлікту державних і регіональних інтересів.

– Ці питання у компетенції Верховної Ради. Як прискорити реформу?

– Ініціатива повинна іти знизу, адже ми з вами найбільш зацікавлена сторона у внесенні змін до законодавства. Нещодавно я брав участь у робочій зустрічі представників органів місцевого самоврядування Миколаївщини та нашого регіону, що відбулася в Одесі. Наші колеги з сусідньої області повністю розділяють наше бажання не зупинятися на шляху реформування представницької влади. Ми звернулися до керівництва держави з пропозицією внести найближчим часом зміни до Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про місцеві державні адміністрації», якими реально розширити повноваження, що стане завершенням другого етапу конституційної реформи, розпочатої 8 грудня 2004 року з прийняттям Закону України № 2222 «Про внесення змін до Конституції України».

Також є інформація про таку ж результативну роботу, пропозиції Координаційної ради за участю представників Львівської, Дніпропетровської, Луганської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Волинської та Донецької обласних рад.

– У чому суть цих пропозицій?

– Держава завжди застосовувала до багатих регіонів принцип, сформульований свого часу міністром фінансів Франції Жаном Кольбером: «Оподаткування – це мистецтво обскубати гуску так, щоб отримати максимальну кількість пір’я при мінімумі галасу». Всі роки незалежності республіканський центр скубе регіони так, що пір’я не встигає відростати. Тому суть пропозицій полягає в посиленні фінансового фундаменту самоврядування. Зокрема, у оптимальному розподілі податків та зборів між державним та місцевими бюджетами; перерозподілі джерел доходу між кошиками доходів місцевих бюджетів та посиленні стимулювання місцевих бюджетів до нарощування їх доходної бази.

Районний бюджет існує за рахунок податку з доходів фізичних осіб, питома вага якого у березівському гаманці складає 96,1%. А це означає, що його наповнюють люди, а не підприємства. Єдиний вихід – це створення додаткових робочих місць за рахунок відкриття нових підприємств, які і сплачують податок на прибуток.

– Останні політичні події в Україні свідчать про зростання радикалізму у політиці та суспільстві.

– Зрештою, незалежно від того, як формально закінчиться конституційна криза, – необхідно визнати, що з огляду на інтереси самоврядування вона є корисною. Якщо політики найвищого рівня навчаться домовлятися між собою, їм легше буде сприйняти той факт, що і з органами самоврядування теж потрібно буде домовлятися, як із рівнозначними партнерами. Адже вміння домовитися – ознака мудрості.