СПРАШИВАЙТЕ – ОТВЕЧАЕМ / ЗАПИТУЙТЕ – ВІДПОВІДАЄМО
ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ
За порушення трудової дисципліни до державного службовця, як і до будь-якого працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення, що застосовуються в порядку, визначеному ст. 147 Кодексу Законів про працю України.
Однак, крім дисциплінарних стягнень, передбачених зазначеним Кодексом законів до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов’язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, а також за порушення інших норм, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу:
– попередження про неповну службову відповідність;
– затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду, що передбачені ст. 14 Закону України «Про державну службу».
У зазначеному Законі вони названі саме заходами дисциплінарного впливу, а не стягнення. У Положенні про ранги державних службовців затримка в присвоєнні чергового рангу також названа як захід дисциплінарного впливу. Отже, попередження про неповну службову відповідність і затримка в присвоєнні чергового рангу не є дисциплінарним стягненням.
Встановлення Законом України «Про державну службу» додаткових заходів дисциплінарного впливу, які можуть застосовуватися до державних службовців, не виключає можливості застосування до них заходів стягнення, передбачених ст. 147 КЗпП України.
Позбавлення премії або надбавок до заробітної плати не може розглядатися як захід дисциплінарного стягнення навіть тоді, коли це прямо передбачено за несвоєчасне виконання завдань, погіршення якості роботи або порушення трудової дисципліни.
Дисциплінарне стягнення може бути оскаржене державним службовцем у порядку, встановленому чинним законодавством. Звичайний порядок оскарження дисциплінарного стягнення – це звернення працівника з заявою до комісії по трудових спорах, як це передбачено ст.ст. 221 та 225 КЗпП України.
Відповідно до ст. 124 Конституції України можливе і пряме звернення до суду з позовом про визнання недійсним стягнення, оголошеного працівникові.
Крім зазначеного, згідно зі ст. 11 Закону України «Про державну службу» державний службовець має право вимагати службового розслідування з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.
Відділ кадрової роботи та державної служби
ПЕНСІЙНЕ СТРАХУВАННЯ
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області розглянуло листа громадянки Н. Клименко щодо пенсійного страхування та повідомляє.
Відповідно до ст. 12 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (далі Закон) брати добровільну участь у системі загальнообов’язкового пенсійного страхування мають право особи, які досягли 16-річного віку та не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до статі 11 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на території України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Водночас, ст. 13 Закону визначені умови припинення участі в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, а саме участь застрахованої особи, у системі припиняється, якщо їй відповідно до цього Закону призначено пенсію і вона не продовжує працювати або якщо така особа відповідно до цього Закону набула право на довічну пенсію чи одноразову виплату.
При цьому, відповідно до ст. 3 Закону суб’єктами солідарної системи є застраховані особи страхувальники тощо. Проте ані стаття 11, ані стаття 14 Закону не визначає за пенсіонером статусу застрахованої особи або страхувальника. Закон дає визначення поняття “пенсіонер” – особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію у випадках, передбачених цим Законом.
Таким чином, в момент призначення пенсії особа втрачає статус застрахованої особи. При цьому, особа, яка набула статусу пенсіонера (і не працює), вже не є суб’єктом системи пенсійного забезпечення, і саме тому не може брати добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.
Що стосується запровадження другого рівня системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, тобто накопичувальної системи, то на даний час її не запроваджено, але законопроект розроблено. Він має назву “Про запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування”. Після остаточного опрацювання та узгодження законопроекту з усіма зацікавленими міністерствами та відомствами його буде розглянуто Кабінетом Міністрів України та парламентом.
Начальник головного управління А.Г. СОЛОВЙОВ
ЕДИНЫЙ НАЛОГ
Я зарегистрировалась как частный предприниматель и буду платить, как мне сказали, единый налог в размере 200 грн в месяц. Существуют ли для меня какие-то ограничения относительно общего оборота моей будущей деятельности или суммы той прибыли, которую я планирую получить?
О. ГРИШКО, пгт Татарбунары
Единый налог в размере 200 гривень в месяц назначается частным предпринимателям, которые находятся на упрощенной системе налогообложения. А в соответствии с требованиями Указа Президента Украины «Об упрощенной системе налогообложения, учета и отчетности субъектов малого предпринимательства» № 727 от 3 июля 1998 года, такая система применяется к физическим лицам, которые:
1) осуществляют предпринимательскую деятельность без создания юридического лица;
2) с вами в трудовых отношениях (т.е. вы примете к себе на работу) на протяжении года будут находиться не больше 10 лиц, в том числе включая ваших членов семьи;
3) объем выручки от реализации продукции (товаров, работ, услуг) за год не будет превышать 500 тыс. гривень.
Но если вы выйдете за рамки хотя бы одного из требований, то вам придется перейти на общую систему налогообложения, учета и отчетности, начиная со следующего отчетного периода (квартала).
ВІДПУСТКИ БЕЗ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ
Питання про надання працівникам відпусток без збереження заробітної плати регулюється, у першу чергу, статтею 84 Кодексу законів про працю України та статтями 25, 26 Закону України “Про відпустки”.
Законом України “Про відпустки” передбачено надання двох видів відпусток без збереження заробітної плати:
1) відпустки, які надаються працівникам за їх бажанням в обов’язковому порядку (стаття 25 Закону України “Про відпустки”);
2) відпустки без збереження заробітної плати, які надаються по згоді сторін (стаття 26 Закону України “Про відпустки”).
До першого виду відносяться відпустки:
1. Матері або батьку, який виховує дітей без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда – тривалістю 14 календарних днів щорічно;
2. Чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, - тривалістю до 14 календарних днів;
3. Матері або іншим особам, зазначеним у частині третій статті 18 та частині першій статті 19 Закону України “Про відпустки” – це батько дитини, баба, дід, чи інший родич, який фактично доглядає за дитиною, або особа, яка усиновила або взяла під опіку дитину, - в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш ніж до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет 1 типу (інсулінозалежний), - не більш ніж до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку;
4. Ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та особам, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, - тривалістю до 14 календарних днів щорічно;
5. Особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, - тривалістю до 21 календарного дня щорічно;
6. Пенсіонерам за віком та інвалідам ІІІ групи – тривалістю до 30 календарних днів щорічно;
7. Інвалідам І та ІІ груп – тривалістю до 60 календарних днів щорічно;
8. Особам, які одружуються, - тривалістю до 10 календарних днів;
9. Працівникам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчерки), братів, сестер – тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад; інших рідних – тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад; інших рідних – тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад;
10. Працівникам для догляду за хворим рідним по крові або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, - тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше 30 календарних днів;
11. Працівникам для завершення санаторно-курортного лікування – тривалістю, визначеною у медичному висновку;
12. Працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі навчальні заклади, - тривалістю 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад;
13. Працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантурі з відривом або без відриву від виробництва, а також працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, - тривалістю, необхідною для проїзду до місцезнаходження вищого навчального закладу або закладу науки і назад;
14. Сумісникам – на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи;
15. Ветеранам праці – тривалістю до 14 календарних днів щорічно;
16. Працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію, - тривалістю до 24 календарних днів у перший рік роботи на даному підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи;
17. Працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, - тривалістю 12 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та у зворотному напрямку.
За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.
Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, протягом четвертого року навчання надається за їх бажанням один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати.
Другий вид відпустки без збереження заробітної плати – це відпустка, яка надається за згодою сторін. За погодженням з власником працівник має право отримати відпустку за сімейними обставинами або за іншими причинами, вказаними у заяві. Термін відпустки визначається сторонами, але він не може перевищувати 15 календарних днів на рік. Власник не має права відправляти працівників у відпустки без збереження заробітної плати через простої у виробництві або тимчасово зменшення обсягу роботи більш ніж на 15 календарних днів у році. Причому працівник повинен обов’язково погодитися взяти таку відпустку.
Відділ кадрової роботи та державної служби
