Наприкінці грудня минулого року одержав запрошення від Бориса Мойсейовича Ніколаєвського на зустріч однополчан у вузькому колі. Мені довелося проходити військову службу у 329-му гвардійському мотострілецькому полку, де заступником командира з політчастини був підполковник Б.М. Ніколаєвський. Він мені запам'ятався енергійним, невгамовним ентузіастом своєї справи, для якого інтереси служби були понад усе. Виховував особовий склад у дусі відданості Батьківщині, високого патріотизму до Збройних Сил, навчав турботливому ставленню до своєї зброї.

Його любили й поважали підлеглі. Він був уважний до кожного військовослужбовця незалежно від військового звання, вмів вселити надію та упевненість у свої сили. Це була душа-людина, до якої тяглися люди, як рослини до сонця.

Таким він залишився й донині. Це за його ініціативою та за активної участі двадцять років тому було створено "Братерство однополчан", девіз якого – дружба, доброта, справедливість, здоровий глузд. Головне – зберігати й утверджувати у своїх діях честь, гідність, милосердя та взаємодопомогу, брати активну участь у героїко-патріотичній роботі, бути непримиренним до прояву національної ворожнечі, неповаги.

За два десятиріччя "Братерством" проведено велику роботу щодо військово-патріотичного виховання молоді. Це зустрічі у військовій частині зі своїми молодими однополчанами в казармі й на полігоні, які проходили у дні святкування річниці формування полку, на честь Дня Перемоги. Ветерани знайомилися із життям та побутом, бойовою підготовкою воїнів, розповідали про себе та своїх однополчан, як у роки війни вели бої за визволення рідної України від німецько-фашистських окупантів. А військовослужбовці демонстрували свою майстерність на стрільбищі. Від таких зустрічей у нас теплішало на душі, піднімався настрій.

Але усі ці події вже позаду: військову частину розформовано, значне число наших ветеранів-однополчан відійшло в інший світ. Живих фронтовиків нашого славного 329-го гвардійського мотострілецького полку залишилися лічені одиниці. Усім вже за вісімдесят, і більшість не можуть вільно пересуватися. І все ж таки ми не сумуємо, прагнемо зустрічатися, спілкуватися. І ось перед Новим роком наш невгамовний голова "Братерства" Борис Мойсейович зібрав однополчан і вручив кожному свою нову книжку "Удивительные поступки и действия человека".

До книжки увійшли публіцистичні витяги з минулих творів автора, судження про патріотизм, про цінності життя, про педагогіку, про мужніх заслужених людей, їхні вчинки, спогади. Автор розглядає питання виховання молодого покоління, наводить переконливі приклади з життя суспільства, закликає читача шанобливо ставитися один до одного.

Знайомлячись із героями книжки Б. Ніколаєвського, ми бачимо, наскільки різні їхні характери, їхнє соціальне становище, але є в них спільна риса – це почуття власної гідності, шляхетність душі та відданість своїм ідеалам. Ось у чому сила людини!

Автор розповідає про дивовижні вчинки особистостей, які заради чесності та справедливості йшли на смерть. Ось кого має наслідувати наше молоде покоління, а не "героїв" із фільмів про бандитів, які заполонили наше телебачення. Книжка закликає людину творити добро, аналізувати свої вчинки, дії.

Книжка читається із неослабним інтересом, але, відверто кажучи, коли я ознайомився із її назвою, мені чомусь здалося, що автор у ній розповість про своїх однополчан, із якими зустрічався на своєму життєвому шляху за довгі роки своєї армійської служби. Я впевнений, що серед його товаришів по службі були такі люди, які здійснювали дивовижні вчинки. Прикладом може послужити включений до цієї книжки чудовий нарис "Чужой беды не бывает" про Віктора Мамонтова, із яким я знайомий з того часу, коли він був редактором газети Одеського військового округу "Защитник Родины", а я був її позаштатним кореспондентом. Прочитавши цей матеріал, я тепер зовсім іншими очами дивлюся на цю людину.

Ось таких нарисів я чекав від цієї книжки.

Це моє дружнє зауваження жодною мірою не зменшує цінності нової праці. Книжка корисна для широкого кола читачів, вона багата на ілюстрації, на яких зображені не лише великі видатні, але й однополчани.

Вважаю, що Борис Мойсейович має у своєму розпорядженні архівні матеріали про своїх однополчан, і з-під його меткого пера народиться наступна книжка про чудові вчинки своїх товаришів по службі. Побажаємо йому в цій шляхетній праці великих творчих успіхів.