Помітною подією в програмі «Різдвяних вечорів-2008», організованих з нагоди 40-річчя Одеської обласної ради миру в Культурно-діловому центрі медичних працівників, став вечір відомого письменника, члена Міжнародної асоціації письменників-баталістів та мариністів, заслуженого працівника культури України і Молдови Віктора Мамонтова.
Свого часу Ернест Хемінгуей сказав, що кожна наступна книжка письменника створюється усім його попереднім досвідом. При цьому мається на увазі не лише життєвий та творчий досвід, а ще й досвід визначення і розуміння свого читача; вміння спілкуватися з ним за посередництва своїх літературних героїв. Саме до таких літераторів і належить Віктор Мамонтов, автор майже двох десятків книжок прози, поезії та гумору, лауреат літературної премії Української асоціації письменників “Гілка золотого каштану”, на вірші якого композиторами України та Росії написано понад тридцять пісень, що ввійшли до репертуару багатьох виконавців.
Ні прозові, ані, тим паче, поетичні твори В. Мамонтова не є автобіографічними, проте написані вони так, що майже кожен з них несе в собі відбиток життєвого шляху і досвіду автора, його бачення і розуміння наших сьогоденних реалій та історичних проекцій; його вміння вражатися і співпереживати. Відкрийте книжку його гуморесок та фейлетонів “Плюнь на все... и улыбнись» і вчитайтеся в сповнені сумної іронії та життєвого трагізму фейлетони “Как дед и бабка миллионерами стали”, “Кто выживет?”, “Что происходит?”, “Последний раз миллионер” – і ви побачите, скільки в цих творах нашої прикрої дійсності, скільки в них гіркої правди повсякденного буття тих багатьох людей, з якими доля зводить Мамонтова як давнього і досвідченого газетяра. Скільки в цих його творах гумористичних замальовок з натури, і скільки за кожною з цих “натур” прагнення автора сатирично осмислити: куди всі ми йдемо і до чого врешті-решт дійшли.
Склалося так, що більшу частину свого життя полковник у відставці Віктор Мамонтов був не просто журналістом, а журналістом військовим, пройшовши шлях від кореспондента дивізійної газети, до власного кореспондента всеармійської газети Міністерства оборони СРСР “Красная звезда” в Одеському військовому окрузі, а згодом – і до редактора Одеської окружної армійської газети “Слава і Честь”. А це ж – незабутні зустрічі з колишніми фронтовиками, з прославленими генералами і маршалами; це той благодатний і вдячний “матеріал”, який щедро дарувала йому і фронтова, й повоєнна “окопна правда” солдатського буття, і якому просто гріх було пропасти.
Тож увесь цей армійський досвід тією чи іншою мірою було реалізовано в його книжках повістей та оповідань “Лизавинские тополя”, “Рассвет встречаю первым”, “Пароль – “Аист”, “Ветер подул в пустыню”, “Капитан Степь уходит в разведку”, “Неспокойный месяц”. Проте армійська шинель, в якій В. Мамонтов пройшов чверть свого життя, не “засуконила” в ньому лірика, який знає ціну і ніжним людським почуттям, і красі природи, що чудово засвідчено його поетичними збірками “Мотив судьбы”, “Последний снег”, “Крестики и нолики” та “Состояние души”, а ще – численними ліричними віршами, які стали текстами пісень композиторів й учасників цього творчого вечора: заслуженого артиста України Володимира Лясоти, лауреата міжнародних та національних конкурсів Олега Полевого, заслуженого працівника культури Валентини Ульяш, музику яких озвучила концертмейстер Інна Ісакова. До речі, кілька з них пролунали та були тепло сприйняті у виконанні співачки Надії Панасюк, лауреата всеукраїнського конкурсу солістів «Осіннє рандеву» Лариси Козлової та самого автора музики Олега Полевого. Слово про творчість Віктора Мамонтова виголосив й автор цих рядків, ну а цикл його ліричних поезій проникливо пролунав у виконанні майстра художнього слова, лауреата премій ім. К. Паустовського та І. Рядченка Олени Куклової.
Вечір, безсумнівно, вдався. А вдався тому, що його майстерно вела автор сценарію Тамара Іщенко, а ще тому, що чимало учасників вечора доповнювали свої виступи власними поезіями, як це зробили Людмила Максакова, Ольга Бучко, Павло Запорожець, Олександр Щедрин та інші аматори слова. І тому, що чудовими організаторами його виступили заступники голови Обласної ради миру Тамара Сазонова та Валентин Шаровський. Тож залишається лише побажати нашому місту і нашій інтелігенції, щоб таких зустрічей було якомога більше, тому що це і є оте живе духовне і душевне спілкування, якого всім нам, за телевізорами та комп’ютерами заскорузлим, дуже й дуже бракує.
