Всупереч двом поспіль «ненав'язливим порадам» глави Секретаріату Президента України Віктора Балоги перенести візит Юлії Тимошенко до Москви, український прем'єр таки з'явилася в Білокамінній в обумовлений термін. Себто 20 лютого, що майже збіглося із прибуттям її патрона Віктора Ющенка на саміт глав держав-учасниць СНД.
Після того, як про причетність членів родини Віктора Ющенка до сумнозвісного «РосУкрЕнерго» відкрито заявив колишній Генеральний прокурор, а нині член депутатської фракції Партії регіонів у ВР Святослав Піскун, у Києві вирішили максимально дистанціюватися від сумнівної фірми-посередника. У ході останнього візиту Ющенка і його тривалої бесіди з Володимиром Путіним була фактично легалізована нова схема поставок газу в Україну. Тепер даним бізнесом будуть займатися на паритетних засадах РАТ «Газпром» і «Нафтогаз України», – за допомогою двох нових компаній. Перша замінить «РосУкрЕнерго» і буде орієнтована на збут, друга (замість «УкрГазЕнерго») регулюватиме поставки на внутрішньому українському ринку. Різниця – не тільки в зміні назв. Компанією «РосУкрЕнерго» наполовину володіють «Газпром» і афілійовані з росіянами українські бізнесмени. У новому ж СП половиною прибутків буде розпоряджатися НАК «Нафтогаз України», іншими словами, половина грошей напряму потраплятиме до української скарбниці.
Нова схема, судячи з висловлень наближених до Юлії Тимошенко осіб, – «серйозний прорив». Мовляв, якщо вже сама «газова принцеса» готова її підтримати, – це «досить добрий крок».
Кінцевою ж метою Тимошенко – у цьому ніхто не сумнівається – є повний контроль поставок газу на всіх етапах. Перші, досить нелегкі кроки в цьому напрямку Юлія Володимирівна зробила ще в 2000-му, відповідаючи в уряді Віктора Ющенко за весь український паливно-енергетичний комплекс. Її успішні переговори з Ремом Вяхіревим і іншими тодішніми російськими VIP-персонами ввійшли до новітніх підручників з «україно-російської газової дипломатії». Оголосивши про майбутній раунд переговорів з російською стороною, Тимошенко сподівалася, що доручення Ющенко «розрубати» життєво важливий для України клубок енергетичних проблем ніхто інший, крім неї не отримає.
Перше явлення «газової принцеси» російському політбомонду, що намічалося на січень, не відбулося. Замість прем'єр-міністра в Білокамінну відправилася з ознайомлювальною поїздкою секретар Ради по національній безпеці й обороні при Президентові України Раїса Богатирьова. Підконтрольні прем'єрові ЗМІ на візит Раїси Василівни відреагували, як і очікувалося, появою скептичних заміток. Навіть «анекдот у тему» склали: «Скажіть мені, будь ласка: куди насправді рухається Україна, якщо секретарем РНБО призначено гінеколога?..».
Удруге Юлію Володимирівну «обійшов на віражі» уже сам Віктор Андрійович. Провівши з Володимиром Путіним вдалі тригодинні перемовини, Президент домігся не тільки відтермінування виплати українського півторамільярдного боргу, а й згоди російської сторони на усунення в найближчому майбутньому зі схеми газопоставок «РосУкрЕнерго». Побажання щодо зазначеної компанії Ющенко висловив не від гарного життя. Захід давно вже не приховує до RUE вкрай неприязні почуття. Після того ж, як Юлія Тимошенко закликала Євросоюз проводити моніторинг всіх дій RUE, в Європі одразу залунали вимоги щодо максимально жорсткого поводження з подібними структурами-посередниками й посилення контролю над використовуваними ними фінансовими і юридичними структурами.
Жорсткість позиції ЄС деякі експерти схильні пояснювати ще й майбутнім вступом на посаду президента РФ Дмитра Медведєва. Вважається, начебто Дмитро Анатолійович, хоч він наразі і трудиться на попередньому посту в уряді РФ, не захоче розпочинати публічну діяльність із суперечки з Україною, через яку можуть постраждати поставки газу в Європу. Іншими словами, Україну немовби підштовхують до думки щодо більш сильних її позицій на переговорах з Росією, ніж, скажімо, наприкінці 2005-го, коли «Газпром» таки наполіг на помітному збільшенні вартості газу для сусідів і, немов «між іншим», схвалив включення в прибуткову схему RUE. На Заході прекрасно розуміють: «РосУкрЕнерго» насправді не володіє не лише газом, – за нею не значиться взагалі нічого, крім корумпованих каналів! Не вияви російське керівництво теперішню гнучкість, у Євросоюзі заповажали б Україну «по максимуму». Дивіться, мовляв, українці жадають змін і прозорості в бізнесі, – а Росія цього їм не дозволяє!..
Відібравши ініціативу в Тимошенко в усуненні «РосУкрЕнерго», оточення Президента тепер вимагає від Юлії Володимирівни неухильного виконання умов російсько-українських домовленостей двотижневої давнини. Глава СП Віктор Балога у вівторок висловив заклопотаність «неквапним стартом» виплати російській стороні «газового боргу». Мовляв, одержавши впродовж двох тижнів лишень $100 млн, російські партнери можуть запідозрити наявність у керівників «Нафтогазу України» «елементів нещирості». Припущення Віктора Івановича загалом правильне. Позаяк уряд Тимошенко, структурним підрозділом якого фактично і є «Нафтогаз України», й справді вважає суму українського боргу сильно завищеною. Юлія Володимирівна запропонувала російській стороні свій варіант погашення заборгованості. Він включає, крім усього іншого, допущення росіян до українських газосховищ; натомість люди Тимошенко пропонують «Газпрому» списати частину півторамільярдного боргу. За інформацією «ОВ», РАТ наразі не схильне включатися в запропоновану «гру». Цілком резонно наполягаючи на погашенні українських боргів «живими грошима»: а далі, мов, розглянемо ваші пропозиції по газосховищах.
Перемовини, що почалися у середу ввечері, виявилися складними. Позаяк «почалися практично з нуля».
– Два тижні тому (по завершенні зустрічі Ющенка з Путіним – авт.) був гарний настрій, але, на жаль, дотепер немає ніяких підписаних договорів, – сказав «ОВ» напередодні відльоту Ю. Тимошенко до Москви перший віце-прем’єр-міністр України Олександр Турчинов. – Фактично в пропозиціях по російській стороні НАК «Нафтогаз України» виконує номінальну роль. Ми, зрозуміло, поважаємо своїх партнерів. Однак вимагаємо при цьому взаємовигідного співробітництва. Перед Юлією Володимирівною стоятиме надскладне завдання, але вона спробує вирішити цю проблему.
Нині, по завершенні перемовин, змушений констатувати: обіцяного «прориву на газовому фронті» не сталося. П’ятигодинного діалогу Юлії Тимошенко із главою РАТ «Газпром» Олексієм Міллером виявилося недостатньо, аби з’ясувати, в якому саме обсязі Україна має продовжувати погашення накопиченого торік «газового боргу». Як повідомив представникам ЗМІ речник «Газпрому» Сергій Купріянов, попереду новий переговорний раунд; коли саме він розпочнеться, наразі невідомо.
Перебуваючи у Москві одночасно з Юлією Тимошенко, Президент Віктор Ющенко не втримався від закидів на адресу українського уряду. В інтерв’ю російській інформагенції «Новости» та телеканалу Russia Today Глава держави відзначив, що незадоволений ходом реалізації українською стороною домовленостей, які були досягнуті між ним та Президентом РФ Володимиром Путіним стосовно своєчасних і повних розрахунків України. «Як керівник країни я завжди стоятиму на тому, що України не можна жити в боргах», – сказав В. Ющенко.
Нагадаю: результатом недавніх домовленостей лідерів двох сусідніх слов'янських держав була принципова згода на внесення змін у контракт із «РосУкрЕнерго» щодо закупівлі природного газу в обхід СП «УкрГазЕнерго» на кордоні РФ і України. Нова схема (не зазначена, за словами О. Турчинова, у жодному документі) повинна діяти, починаючи з 1 січня 2008 року. Розмитнення газу, що надійшов з території Росії, НАК «Нафтогаз України» відтепер здійснюватиме самостійно, так само, як і проводитиме бюджетні платежі. Борг української сторони за газ, поставлений з території Росії починаючи із січня-2008, дорівнює, за підрахунками В. Ющенка, $330 млн, або 1,5 мільярда гривень.
Наостанок про неприємне. Як з’ясувалося під час згаданих п’ятигодинних перемовин Юлії Тимошенко з Олексієм Міллером (окрім них, у звукоізольованому приміщенні білдінгу поблизу станції метро «Юго-Западная» перебували також керівники «РосУкрЕнерго» та «УкрГазЕнерго»), окрім якнайшвидшого повернення Росії вищеназваних грошових сумм, українська сторона ще й має дати відповідь: куди поділися 4 мільярди кубометрів туркменського газу, нібито вчасно закачані до наших газосховищ?..
