110 років з дня народження народного цілителя П.К. Іванова виповнилося 20 лютого
Відомо, що до людського організму природа з самого початку заклала величезні можливості з метою подолання різних несприятливих впливів зовнішнього середовища. Відомо також, що ці сили неоднорідні: вони мають характер фізичний, розумовий, моральний та духовний. Однак за нинішньої епохи виживання, коли природа збунтувалася проти нераціональних дій людей та держав, ми використовуємо ці можливості у своєму повсякденному житті не більше, аніж на один відсоток. Лише окремі людиноодиниці інколи показують дивовижні приклади своїх потенційних можливостей: чи то фізичних (світові спортивні рекорди) чи розумових (епохальні наукові відкриття або винаходи).
Важко собі уявити, яких висот свого розвитку досягло б людство, якби більшість з нас, землян, щодня у своїх справах викладалася на усі сто відсотків своїх потенційних можливостей. У результаті таких зусиль ймовірно вже було б давно освоєно й обжито принаймні увесь навколосонячний простір; про що, до речі, мріяв свого часу Ціолковський… А можливо, сьогодні людина досягла б свого безсмертя?!
Про можливість досягти доброго здоров’я (без лікарень), свободи (без в’язниць) і навіть безсмертя людей за нашого часу, у ХХ сторіччі, вперше заговорив Порфирій Корнійович Іванов. Не лише говорив, писав, але й у експериментах на самому собі протягом 50 років показав, наскільки великий резерв людських сил при випробуванні організму у найсуворіших умовах його перебування. Результатом цього його життєвого подвигу був подарунок людству у формі 12 заповідей під назвою «Детка». У доступній формі в них викладено прості способи досягти зцілення за допомогою фізичних чинників та духовних сил. Нині ці заповіді відомі усьому читаючому населенню, шанувальникам та послідовникам П.К. Іванова.
Але був час, і дуже тривалий, коли ці заповіді й саме ім'я їхнього творця були під найсуворішою забороною. Більше того, з 50 років дослідів на самому собі П.К. Іванов понад 10 років був "небезпечним" в'язнем в'язниць, ізоляторів та психіатричних лікарень у різних містах колишнього СРСР, переважно на території Росії. На Україні також караюча медицина свого часу доклала рук до переслідування легендарного цілителя. Це мало місце у Луганській, Кіровоградській та Одеській областях... Блюзнірське знущання над П.К. Івановим тривало й тоді, коли він уже встиг вилікувати велику кількість безнадійних, приречених на швидку смерть, хворих.
До речі, метод зцілення Вчителя (так його називають у народі), точніше його система, а ще точніше – запропонований ним розумний спосіб життя жодного разу не мав негативних наслідків. І сьогодні, коли вже немає серед нас Вчителя, його "Детка" не має якихось серйозних протипоказань для свого застосування. Навпаки, вона настільки проста, що доступна для самостійного застосування навіть дітьми.
Ефективність своїх заповідей П.К. Іванов вперше виявив на багатьох хворих ще у 1933 році, коли успішно вилікував гангрену пальця в одного су сіда (без хірургічного втручання!), а також багатьох хворих із дуже тяжкими хронічними хворобами. У наступні роки він успішно виліковував людей із хронічним поліартритом, радикулітами, із хворобами серця, зокрема, після інфарктів, із важкими аритміями, тривалими тахікардіями з паралічем нижніх кінцівок. Зокрема, дитячим церебральним паралічем, із виразкою шлунка, втратою зору, шкірними та іншими хворобами. До снаги для лікування йому були й хворі шахтарі із дуже тяжкими формами силікозу, що вважається невиліковним. Більше того, він виліковував хворих із раком губи та молочних залоз, раком мозочка та іншими онкозахворюваннями. У це важко повірити, але так було. У списку за прізвищами вилікуваних ним безнадійних онкохворих записано понад 50 чоловік. Багато хто з них поставив свої підписи під відповідним посланням на адресу Голови Президії Верховної Ради СРСР М.В. Підгорного. Було це у 1972 році; підписали послання 55 чоловік, мешканців Москви...
Відомі випадки лікування П.К. Івановим хворих із інфекційними захворюваннями, зокрема, із такими тяжкими, як малярія. У довоєнний час малярія була розповсюджена по усій території СРСР й мала епі демічний характер, часто зі смертельним результатом цього захворювання. Не можу не згадати свою малярію, на яку я двічі хворів у дитинстві: мешкав я тоді на Луганщині по сусідству із Лутугинським ра йоном, де народився, мешкав, багато років працював і де похований П.К. Іванов. Чутки про його систему лікування різних хвороб дійшли й до мене від моїх батьків. І коли у мене виникали напади лихоманки, яку в мене ніхто не міг лікувати, не було навіть хініну, то мої батьки, знаючи з чуток поради П.К. Іванова, посилали мене "лікуватися" у річку Луганку, добре, що вона протікала зовсім близько, майже в городі. Я слухняно біг на берег і одразу стрибав головою вниз у прохолодну воду, досхочу плавав. Так я двічі виліковувався від проклятої малярії. А взимку із метою підвищення свого імунітету часто босоніж вискакував на засніжений двір...
У численних зошитах (а їх близько двохсот) П.К. Іванов описав випадки лікування ним хворих на туберкульоз. Сам він у 1930-ті роки був на межі захворювання. Позбувся від нього своїм методом самолікування.
Сьогодні, в умовах грипозної епідемії, яка вже охопила багато міст України, серед них Одесу, цікава розповідь московського письменника В.Ф. Хлєстова про те, як він вилікував у себе грип за системою Вчителя П.К. Іванова. Ось коротко його розповідь: "...Холодной воды я всегда боялся; даже летом умывался горячей водой. Тем не менее (с диагнозом грипп с температурой тела 39° – М.Р.) полез в ванную, налил ведро холодной воды и вылил себе на голову... сразу почувствовал себя хорошо. Прошло два часа и температура опять стала подниматься... Перед сном облился еще раз, облился утром и пошел на роботу здоровым человеком. Так и продолжаю". До речі, В.Ф. Хлєстов – один із авторів чудової книги "Учитель Иванов, жизнь и учение" (Дніпропетровськ, 1997), у якій і опубліковано цю його розповідь. У цій же книжці опубліковано розповіді колишніх пацієнтів, які багато років страждали від злісного тютюнокуріння, алкоголізму й навіть наркоманії. Вони самовилікувалися за системою Вчителя, якого тепер боготворять привселюдно...
100-річчя від дня народження Вчителя із великим розмахом відзначалося у багатьох країнах СНД. На Одещині цю дату було відзначено, зо крема, у газеті "Одеські вісті" двома публікаціями 20 лютого 1998 р.
Так П.К. Іванов став народним Вчителем та цілителем людських душ і тіл. Сьогодні його знають багато тисяч пацієнтів, вдячних за своє одужання.
