Своя «Швейцарія» на березі Дунаю

Говорять, у Швейцарії є унікальний альпійський курорт для VIP-персон, де лікують тільки гірським кліматом і козячим молоком. У результативність такого лікування легко повірити, дивлячись на ренійського ветерана війни і праці Михайла Семеновича Колупайка. Його сухорляву і все ще струнку фігуру (нехай соромляться 30-35-річні пузаті чоловіки!) можна побачити в будь-який час року і за будь-якої погоди на стрімчастому березі Дунаю. Незважаючи на поважні роки, Михайло Семенович не полишає свій пост у спеку і холод, під ударами вітру і у вогкому тумані – він терпляче пасе кіз.

Тут ветеран знайшов власну, хоча і рівнинну Швейцарію: свіже повітря, щоденні фізичні навантаження, відсутність суєти й нервування забезпечили йому завидне довголіття. Поцікавившись його віком, я почув запитання на запитання: «А скільки даси?» Я «дав» М. Колупайку 80 років. І помилився на 10 років убік «омолодження» – ветеранові вже стукнуло 90! Мій подив був не менш щирим, коли я довідався, що його загальний виробничий стаж – 64 роки!

Михайло Семенович тримає кіз вже 20 років і, звичайно, не тільки заради ефекту «швейцарського курорту». Невелике стало годує родину з шести чоловік. М’які буджацькі зими сприяють тому, що кози майже не потребують особливих турбот, а саме заготівлі кормів. Застосовуючи економічну термінологію, можна сказати, що собівартість у господарстві ветерана – нульова, а виробництво «ВВП на душу населення» – більш ніж достатнє.

Выпуск: 

Схожі статті