У редакційній пошті «ОВ» нерідко зустрічаються листи, у яких викладається прохання надати допомогу, дати консультації з тих або інших питань. Одне з них зацікавило мене особливо.
Чотири аркуші, списані нерівним почерком, очевидно, рукою схвильованого автора, розповідали про те, що в найбільшій сільській раді Красноокнянського району кілька людей просто забули про поняття честі та самоповаги на догоду своїм корисливим цілям і амбіціям.
Читаючи листа, я мимоволі згадав про матеріал в одному аналітичному щотижневику, у якому йшла мова про проблему рейдерських захоплень майна в нашій країні. Журналіст описував кілька характерних ситуацій, які склалися в нашому регіоні з незаконною зміною власників великих промислових підприємств і об'єктів нерухомості. Наприкінці статті автор робив висновок про те, що, як і корупцію, без якої вже немислимий український політикум, так і переділ влади в Україні можна зустріти на будь-якому рівні. При цьому відзначалося, що способи, використовувані в подібних випадках, не виділяючись особливою коректністю, із правової точки зору практично бездоганні. І справді, на прикладі ситуації, з якої довелося зіткнутися, відгукнувшись на листа, що прийшов до редакції, стало зрозуміло, що Феміда іноді змушена звертати погляд своїх невидющих очей і на досить сумнівних громадян, які домагаються в неї визнання своєї власної, автономно існуючої істини.
Олег Михайлович Коніков, який багато років пропрацював дільничним міліціонером у селі Гулянці Красноокнянського району, в 1998 році був обраний на посаду сільського голови. Однак, незважаючи на те, що на виборах Коніков здобув впевнену перемогу, набравши понад 50% голосів, проте, незадоволених його діяльністю майже одразу ж знайшлося немало. Новий керівник намагався не звертати уваги на численні анонімні листи, які регулярно лягали на стіл районного начальства з викриттями нібито незаконної діяльності сільського голови. Олег Михайлович сумлінно виконував свою роботу.
Кращим показником цієї сумлінності стали його подальші обрання на другий, а потім і на третій термін. Однак групка незадоволених продовжувала із завидною сталістю виказувати Олегу Конікову свою зневагу. З часом постійне протистояння переросло в якусь злу гру, у якій більшу частину своїх сил один учасник витрачає на протидію діяльності інших.
Проте, як у будь-якої проблеми, у ситуації, що склалася також були свої передумови. Ось одна з них.
Місцевий підприємець, власник невеликої продуктової крамниці, Юрій Юхимович Свізінський побажав продовжити час роботи свого закладу до півночі, у зв'язку із чим звернувся за дозволом до сільської ради. Олег Михайлович Коніков, побачивши в цій ініціативі несприятливі наслідки для села, вирішив відмовити.
– Навіть у районному центрі магазини відкриті до восьмої вечора, чому ж у нашому селі потрібно продовжувати час роботи до півночі? – мотивував він свою відмову, припускаючи, що в такому разі відбудеться перетворення продуктової крамниці в шинок.
Остаточно крапку в цьому питанні поставила сільрада, ухваливши рішення щодо заборони продовження робочого графіка. Одностайне і цілком резонне рішення місцевого органу влади не тільки не задовольнило підприємця Свізінського, а навпаки – викликало в ньому обурення. Юрій Юхимович побачив у ньому особисту ворожість сільського голови до свого невеликого бізнесу. Ось із цього й почався всебічний тиск на Олега Конікова.
За всім цим пішли багаторазові заяви до міліції з нереальними підозрами, постійні скарги до районної ради, і, нарешті, особиста ініціатива підприємця і його найближчих друзів з проведення місцевого референдуму з метою винесення рішення про недовіру сільському голові. Але мешканці села, які тричі обирали його на цю посаду і уважно стежили за розвитком подій між дійовими особами, не підтримали так звану ініціативну групу на чолі з паном Свізінським.
Таке «ходіння по мукам» триває в селі Гулянці вже добрий десяток років. Неабияк утомлений від постійного протистояння мстивому підприємцеві, сільський голова все ж таки сумлінно виконує свої посадові обов'язки. Ну а те, що діяльністю його хтось незадоволений, явище цілком закономірне, адже задовольнити запити абсолютно всіх просто не можна.
Олег Михайлович просив посприяти в рішенні проблеми районну держадміністрацію. Але її керівник Василь Арнаут відзначив, що ініціативна група зараз діє в рамках закону, тому й спроба організації референдуму з метою виявлення недовіри не може стати причиною для втручання районної влади.
– Я не буду лобіювати чиїсь інтереси в даній проблемі,– відзначив Арнаут. – Якихось правопорушень як сторони Олега Конікова, так і з боку групи Свізінського не було.
Голова районної держадміністрації також відзначив задовільну роботу Олега Михайловича на займаній їм посаді.
До найближчих виборів залишається не більше двох років. При цьому Олег Михайлович Коніков, не дивлячись на складнощі, які постійно перешкоджають його роботі, все ж таки повний ентузіазму. Найближчим часом у Гулянці почнеться капітальний ремонт клубу і будівництво дитячого садка.
Керівник сподівається, що особисті амбіції певної групи людей не перешкодять здійсненню його планів.
