Туберкульоз, як хронічне інфекційне захворювання, тісно пов’язане з соціально-економічною ситуацією у суспільстві, залишається гострою глобальною проблемою, актуальною для усього пострадянського простору.
За критеріями ВООЗ, починаючи з 1995 року в Україні рівень розповсюдженості туберкульозу визнано за епідемічний, а у ряді урядових документів вказується, що він створює загрозу для національної безпеки.
Так, рівень захворюваності на активний туберкульоз в країні до 2005 р. стрімко зростав (з 32,0 до 84,0 на 100 тис. населення), і у 8-10 разів перевищував показники у провідних європейських країнах, дещо уповільнившись з 2006 р. Тобто, щороку захворювання вперше реєструється майже в 40 тис. наших громадян, третина з яких є мікобактеріовиділювачами, тобто становить значну епідемічну небезпеку.
Більше як утричі (з 8,1 до 25,6 на 100 тис. населення) зросла за ці роки смертність від туберкульозу. Загальна кількість хворих на туберкульоз в Україні – близько 100 тис. осіб (212,0 на 100 тис.), з яких щороку помирає до 10 тисяч.
В нашій області рівень захворюваності складав у 2007 році 87,1 на 100 тис. населення, що нижче попереднього на 8,6%, але він залишається вищим за середньоукраїнський показник на 9,1%. Абсолютна кількість вперше захворілих у 2007 р. – 2077 осіб. Померло від туберкульозу у минулому році 749 осіб (показник – 32,7 на 100 тис. населення). Загальна кількість хворих – 4809 (201,7 на 100 тис. населення).
Зрозуміло, що виправити ситуацію неможливо лише силами системи охорони здоров’я, без суттєвих скоординованих організаційних і ресурсних зусиль з боку держави, громадських організацій, соціально відповідального бізнесу, усього суспільства.
Протягом останніх років боротьба з туберкульозом в нашій країні ведеться у відповідності до Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» і ряду інших урядових документів. У 2001 році було затверджено «Національну програму боротьби із захворюванням на туберкульоз на 2001 – 2005 роки», у ході виконання якої було вирішено ряд принципових питань, пов’язаних, головним чином, з фінансуванням протитуберкульозних заходів.
Зокрема, за рахунок коштів Державного бюджету було забезпечене безперебійне постачання основних протитуберкульозних препаратів для стаціонарного та амбулаторного безоплатного лікування хворих.
На жаль і районні державні адміністрації фактично не фінансували ці заходи, обмежуючись кошторисними асигнуваннями на утримання протитуберкульозних лікувальних закладів, значна частка яких витрачалася на заробітну платню.
Така ситуація унеможливлювала забезпечення повноцінного загальнозміцнюючого та симптоматичного лікування, харчування хворих у протитуберкульозних стаціонарах, соціальної підтримки хворих на амбулаторному етапі лікування, придбання ряду медичних матеріалів тощо.
Певні зміни відбулися протягом 2006-2007 років, коли цільовим призначенням на протитуберкульозні заходи виділялося по 890 тис. грн, що дало змогу вирішити частину з вищенаведених проблем.
У лютому 2007 року було прийнято Закон України «Про затвердження Загальнодержавної програми протидії захворюванню на туберкульоз у 2007 – 2011 роках». Ця програма має бути наступним, дуже важливим кроком на шляху подолання цього розповсюдженого, соціально небезпечного захворювання. Розділи програми включають не тільки самі заходи, але й конкретні завдання і показники щодо їх виконання на кожен рік зазначеного періоду.
Основними завданнями програми є своєчасне і повне виявлення хворих, реалізація системи профілактичних заходів, застосування стандартизованого лікування під наглядом медичних працівників, постачання протитуберкульозним закладам лікувальних препаратів, спеціальні заходи щодо попередження і лікування найбільш небезпечного ВІЛ-асоційованого та мультирезистентного (нечутливого до ліків) туберкульозу.
Дуже важливими уявляються такі напрями, як професіональна підготовка персоналу, інформаційно-роз’яснювальна робота серед населення, спеціальні заходи боротьби з туберкульозом у закладах кримінально-виконавчої системи, соціальна підтримка хворих, втілення моніторингу епідемічного процесу та ряд інших.
На виконання цієї програми затверджено витрати з Державного бюджету – майже 1,16 млрд грн, тобто – від 21 до 25 млн грн щороку.
На виконання цієї програми та як її частину Одеська обласна рада у серпні 2007 року своїм рішенням затвердила обласну цільову протитуберкульозну програму на 2008 – 2011 роки, яка містить конкретні завдання, що їх необхідно виконати в області за цей період. На їх реалізацію передбачено 7 млн 130 тис. грн з обласного бюджету, тобто по 1,4 – 2,6 млн грн на рік. Якщо районні адміністрації, зі свого боку, виділять додаткові кошти з місцевих бюджетів, питання фінансового забезпечення заходів програми буде повністю вирішене.
Слід додати, що обласною радою затверджений інвестиційний договір з ЗАТ «ФК Чорноморець» на будівництво до кінця 2011 р. нового комплексу будівель і споруд обласного протитуберкульозного диспансеру та лікарні, що має значно укріпити на сучасному рівні матеріально-технічну базу головного протитуберкульозного закладу області.
Ці серйозні кроки, разом з багатьма удосконаленнями нормативно-правових актів щодо боротьби з туберкульозом, мають стати важливим внеском до системи комплексних заходів у напрямі подолання цієї нагальної соціальної проблеми.
О. АСМОЛОВ, депутат обласної ради, завкафедри фтизіопульмонології Одеського державного медичного університету, професор;
В. ФІЛЮК, головний лікар Одеського обласного протитуберкульозного диспансеру
