Якщо вести розмову відверто
Наші кореспонденти звернулися до мешканців різних районів області із одним запитанням: "Як ви відчули на собі 100 днів роботи нинішнього уряду?" Публікуємо відповіді деяких із них.
Алевтина, підприємець, м. Одеса:
– Якщо вас влаштує, то я відповім на це запитання, але не називаючи свого прізвища і не фотографуючись. Чому? Не хочу викликати вогонь критики від колег, які симпатизують опозиції. Усі хочуть одержати багато від нинішнього уряду й відразу. Але Юлія Тимошенко роз’яснила всім по телебаченню, яка спадщина дісталася від колишнього уряду: суцільний завал. І, проте, вона зуміла і зарплату, і пенсії підвищити, у газовому господарстві порядок наводить. Багато хто іронізує із приводу повернення тисячі гривень із колишніх внесків, але раніше люди були раді й 50 гривням. Зараз уряд Тимошенко почав предметну боротьбу з корупцією, тіньовою економікою, дає лад у митній сфері, дає бій контрабанді. Отож ці сто днів, про які ви запитуєте, пішли на користь усій державі. Упевнена, що поступово становище простих людей буде поліпшуватися, і настане час, коли життя в Україні буде будуватися за європейськими стандартами.
Віктор ПЕЙЧЕВ, голова Спілки ветеранів Афганістану, воїнів-інтернаціоналістів Арцизького району:
– Сто днів роботи уряду Ю. Тимошенко – це скоріше 100 днів нових і дуже тяжких випробувань для нас, простих смертних. Дивуєшся, слухаючи хвалебні оди самої собі шановного Прем’єр-міністра. Побувала б вона краще в родинах наших афганців, чорнобильців, пенсіонерів, ветеранів Великої Вітчизняної, яких взагалі загнали в кут, спотворивши всю правду про війну. Ну, який же це великий крок вперед, якщо йде планомірне придушення людської гідності?
Ми добре пам’ятаємо обіцянки Юлії Володимирівни негайно виконати рішення Конституційного суду про повернення пенсіонерам та інвалідам пільг. Але лише обійняла посаду Прем’єра – і відразу ж ускладнила ситуацію, обдуривши наші світлі надії.
Іноді просто дивуєшся: так за кого ж нас там, «на Олімпі», мають? Нам кинули цю нашу ж знецінену часом тисячу гривень, як милостиню жебракові. Так, старі, хворі, немічні люди прийшли за нею в ощадкаси, тому що при такому немислимо дорогому житті й копійка не зайва. Але треба було чути, про що вони, обіпершись на палички, говорили в довгій нічній черзі. Я чув: про дорогі ліки, які вони зараз же куплять на ці гроші. І благоденство Ю. Тимошенко тут абсолютно ні при чому. І дарма нас вважають «дурнями царя небесного». Ми ж розуміємо, що виплата цієї злощасної тисячі – це просто як один з агітаційних моментів майбутньої передвиборної кампанії. Однак одному з мешканців Арциза її вже одержати не доведеться: помер від серцевого нападу вночі, у цій самій черзі нещасних людей, котрі очікують відкриття каси.
Велика образа в нас, колишніх військовослужбовців, на уряд. Від нього ми вже нічого доброго не чекаємо, крім зростання інфляції й непомірно високих цін навіть на найбільш необхідне.
Отож моя оцінка роботи уряду за ці 100 днів – «незадовільно».
