ЩАСТЯ ВАМ, АТЮ І ДІМО!
«Проблеми? Погані батьки – ось основна проблема!» – з цих слів почалася моя розмова з директором Березівського притулку для дітей В.П. Тимошенком.
Всі неблагополучні родини району перебувають на обліку служби у справах дітей, що тісно співпрацює з місцевими органами влади. Її співробітники регулярно провадять обстеження умов проживання і, якщо є потреба, ухвалюють рішення щодо переведення дитини у притулок. Батькам дається шанс виправитися – вони повинні знайти роботу і упорядкувати житло. Та й себе. Практика показує, що якщо протягом трьох тижнів позитивних змін не виявлено, отже, діти таким батькам не потрібні...
Березівський притулок був створений у жовтні 2005 року і розрахований на двадцять дітей віком від трьох до вісімнадцяти років. Відповідно до законодавчих норм, дитина повинна утримуватися у притулку не більше трьох місяців, до рішення суду про позбавлення громадян батьківських прав або, навпаки, про повернення її в родину. Але реалії такі, що деякі затримуються тут на цілий рік: позбавлення батьківських прав – справа довга.
Зараз у притулку 21 дитина, а бувало, тут мешкало двадцять шість дітей.
– У нас дві групи, відповідно хлопчики і дівчатка. Хотілося б розділити і за віком, але для цього не вистачить площі. Але нічого – старші дивляться за молодшими, доглядають за ними. З вересня минулого року по сьогоднішній день ми влаштували в родини восьмеро дітей, – розповідає Віктор Петрович. – Дай Боже їм здоров'я і щастя. До речі, процес всиновлення дуже складний, і, запевняю, держава суворо контролює ставлення прийомних батьків до дітей. Знаєте, коли дитина пробула в притулку більше року, а потім доводиться її віддавати... І радісно, і сумно! Звикаємо ми до них, намагаємося підтримувати зв'язок.
Коли дитина потрапляє в притулок, її поміщують у санпропускник, потім провадять спеціальну медобробку і доставляють у районну лікарню для проходження карантину. З головлікарем В. Паданевичем взаємини дуже гарні. Не було випадку, щоб за викликом у притулок не приїхала «швидка допомога».
Торік утримання закладу обійшлося в 425 тисяч гривень. Що стосується 2008-го, спочатку в бюджеті була закладена сума в 502 тисячі. Цих коштів, за розрахунками директора, після виплати зарплати і розрахунків за комунальні послуги не вистачило б на харчування. В. Тимошенко направив листа до служби у справах дітей облдержадміністрації, і тепер річний бюджет притулку збільшився більш ніж на третину. Крім того, заклад нарешті одержить свій транспорт – новеньку «газель». І ще 27 тисяч гривень піде на ремонт. Притулок було відкрито менш 2,5 року тому, а в приміщеннях вже потріскалися стелі, подекуди відстало від підлоги покриття.
А от гроші, виділені торік, пішли на ремонт каналізації й зливної ями. Тепер проблема знята. До будинку підведено газ, встановлені сучасні котли, так що дітки не мерзнуть. Однак вікна в притулку старі, дуже великі, тому тепловтрати значні. Минулого літа директор знайшов спонсорів, які виділили гроші на придбання спеціального силіконового клею для заповнення щілин. Взимку вікна з північного боку оббивають плівкою, але все це тимчасові заходи. Вікна потрібно міняти.
– Хочу висловити вдячність всім, хто нас підтримує, – продовжує В. Тимошенко. – Компанія «Мягков» перед сезоном холодів закупила для нас двадцять п'ять комплектів зимового взуття і одягу. На гроші, виділені благодійним фондом «Кредо», були відремонтовані холодильники, що вийшли з ладу.
Знедолених дітей підтримує районний відділ внутрішніх справ, що взяв шефство над притулком. Втішно, що допомогають і політичні партії. Партія регіонів до Нового року привезла подарунки, у т.ч. книжки і канцтовари, а також домашнє взуття для діточок. «Регіонали» допомогли вихованцям притулку відвідати Миколаївський зоопарк, завдяки БЮТ відбулася поїздка до Умані. Не залишається осторонь і районна рада: Леонід Зубков був в гостях у дітей на день святого Миколая і вручив їм подарунки. Відділ освіти райдержадміністрації забезпечив транспорт для відвідування новорічної ялинки у губернатора.
Тепер Віктор Тимошенко думає знайти спонсорів і упорядкувати невелику ділянку парку, що примикає до території притулку. Там діти гуляють, граються. Потрібно заасфальтувати цю ділянку, поставити міні-футбольні ворота. А ще дітям для розвитку потрібні комп'ютери. Але головне – добре ставлення, безкорислива допомога і трохи удачі, яка посміхнулася двом вихованцям притулку.
Жила-була в Березівському районі родина Д. – мати і восьмеро дітей. Повнолітньою була лише одна з дочок. А Катя і Діма – найменші, їм і діставалося найбільше від поганого поводження. Служба у справах дітей намагалася притягти матір до відповідальності за злісне невиконання материнських обов'язків, тому що в родині творилося страшне. Наприклад – одержавши виплату на утримання дітей, жінка виїхала до моря гуляти. А грудну дитину у той же час годували сусіди по селу. Ця, з дозволу сказати, мама одержала три роки умовно, але батьківських прав тоді її не позбавили. На жаль, ситуація незабаром повторилася. В. Тимошенко згадує, що діти спали на голих сітках, без матраців... Цього разу так звану матір все ж таки позбавили батьківських прав. Старших дітей влаштували в професійно-технічне училище, одна дитина виховується в інтернаті. Катя і Діма жили в Березівському притулку. І сталася рідкісна подія – і братик, і сестричка нині живуть в одній родині!
– Часто чуємо їхні голоси по телефону, – закінчує свою розповідь директор притулку. – Впевнений, дітей оточили піклуванням гідні люди!
