Чергова спроба Президента України виступити перед депутатами найвищого законодавчого органа із щорічним посланням була зірвана ніким іншим як політичними союзниками Віктора Андрійовича. Або «колишніми політсоюзниками», як заявив «ОВ» лідер однойменного блоку й такої ж фракції Володимир Литвин. «Блокування трибуни ВР, – сказав Володимир Михайлович, – означає оголошення початку відкритої війни між Президентом України й Прем'єр-міністром. Схоже, всі більш-менш нормальні відносини між ними – розірвані...»
Конфлікт, що спалахнув у Будинку під Куполом на вулиці Грушевського, спровокований, на думку лідера фракції Блоку Юлії Тимошенко Івана Кириленка, оточенням Ющенка. Саме воно, а не особисто Віктор Андрійович, не дає оселити у ФДМ (Фонді держмайна) нового «бютівського» боса Андрія Портнова замість Валентини Семенюк-Самсоненко. Почуваючи за собою настільки потужний тил, Валентина Петрівна, що представляє, до слова, гнану нині звідусіль Соціалістичну партію, щосили стримує наростаючий тиск на ФДМ з метою продовжити «приватизаційні процеси». Іншими словами, дозволити іноземним інвесторам зазіхнути на низку стратегічно важливих промислових об'єктів. Продаж одного лише Припортового заводу, розташованого в нашій області, допоміг би добути величезні фінансові кошти, які відразу пустили б на погашення боргів Ощадбанку СРСР перед українськими вкладниками. Однак саме цього й побоюються в Секретаріаті Президента України! Адже попередні виплати «Юліної тисячі» піднесли рейтинг ЮВТ до позахмарних висот.
З метою виштовхати нарешті Семенюк-Самсоненко із ФДМ депутати від БЮТ (їх у теперішнім скликанні аж 156 чоловік) заблокували трибуну Ради й навіть двері, якими до сесійної зали проходять члени президії ВР. Як сказав «ОВ» депутат парламенту від Партії регіонів, у минулому «соціальний» міністр в уряді Януковича Михайло Папієв, те, що відбувалося в минулий вівторок у стінах ВР – «і сміх і гріх: правляча коаліція блокує парламентську трибуну, заважаючи працювати Верховній Раді».
– «Помаранчеві» просто показали усьому світові, в якій мірі вони турбуються про добробут народу України, про вирішення пекучих питань розвитку держави. «Акція непокори» красномовно демонструє облудність їхніх багатослівних заяв про «монолітність і єдність демократичної коаліції», – констатує М. Папієв.
Неважко здогадатися, що й самі ініціатори зриву щорічного виступу глави нації перед депутатами парламенту… теж не на жарт стурбовані падінням добробуту «маленьких українців». Зібравши парламентських журналістів на позаплановий брифінг, прем'єр Юлія Тимошенко із драматичним надривом у голосі зізналася: їй боляче спостерігати, як тануть на очах і без того вбогі заощадження співгромадян, як нестримно ростуть ціни на продовольство. У нинішніх безладдях, на думку Тимошенко, винні винятково партнери по коаліції, що прагнуть якомога швидше «закріпитися на стратегічних висотах» напередодні президентських виборів. «У мене президентських амбіцій не було й немає», – не проминула підкреслити Юлія Володимирівна.
На тлі дискусій про необхідність «зміцненні керівництва» у Фонді державного майна прихильники Тимошенко мають намір прийняти в першому читанні розроблені ними ж зміни до Конституції України. Природно, з урізуванням повноважень глави держави на користь уряду. За даними, які мають у своєму розпорядженні «ОВ», на додаток до «гарантованих» 156 голосів БЮТ заручився підтримкою декількох десятків депутатів із фракції Партії регіонів плюс голосами Блоку Володимира Литвина й комуністів. БЮТівці планували до початку другого читання пропонованого документа «дотиснути» зазначених колег по Раді, аби ті «згрупувалися» у ще більшій кількості. Нагадаю: для внесення змін до Основного Закону потрібні щонайменше 300 голосів «за». Не менш важливо, щоб ніхто із цих трьохсот депутатів не відкликав свій підпис після того, як Президент Ющенко накладе на законопроект неминуче вето.
От як розцінили провал спроби Віктора Ющенка особисто виголосити Послання до депутатів парламенту відомі українські політики-одесити:
– Щорічне послання Президента є конституційною нормою, воно було включене до порядку денного роботи ВР. На засідання запросили послів з інших країн. Що вони побачили в нашім парламенті?!
Переконаний: дії, вчинені депутатами від БЮТ, несуть у собі серйозну загрозу інтересам і безпеці країни. Методи, до яких удалися прихильники Юлії Володимирівни, сильно змахують на боротьбу мафії ... зі злочинністю.
/Сергій Гриневецький, депутат ВР від Блоку Володимира Литвина/
– За три хвилини до виступу я спілкувався із Президентом і закликав Віктора Андрійовича не дійти до точки неповернення. Наша сьогоднішня біда полягає в тому, що політики геть-чисто не бажають чути один одного. Від зриву виступу В. Ющенка (текст щорічного Послання Президента, через неможливість його «усного» оприлюднення, наприкінці минулого тижня був опублікований у трьох головних «офіціозних» органах масової інформації – авт.) найбільше втратили держава й народ. Мене в цьому зв'язку не так страшить розвал коаліції, як лякає руйнування держави...
/Юрій Кармазін, депутат ВР від блоку «Наша Україна»
– «Народна Самооборона»/
Віктор Ющенко – не перший глава Держави Україна, чиї взаємини з парламентом напередодні завершення чергової президентської каденції помітно погіршуються.
Своїми міркуваннями на цей рахунок з «ОВ» ділиться Володимир Фесенко, директор Центра політичного аналізу «Пента» (Київ):
– Дійсно, тертя з Радою, подібні теперішнім, спостерігалися й у попередника Ющенка Леоніда Кучми. В 2003-му, як ви пам'ятаєте, із сесійної зали в повному складі вийшли БЮТівці й соціалісти, а депутат від СПУ Луценко (Юрій Луценко, нинішній глава МВС України – авт.) під час виступу Леоніда Даниловича поклав йому на трибуну плетені постоли. В 2004-му Кучма й зовсім не прийшов у парламент, депутати одержали від його імені роздрукований варіант щорічного послання.
– Віктор Ющенко, розсерджений своїм черговим, четвертим за ліком «парламентським фіаско», навіть заявив про зраду національних інтересів...
– Тут, як на мене, проявилося певне розчарування Президента нинішнім парламентом, – притім що Віктор Андрійович поквапився завірити: мов, дострокових парламентських виборів, як і президентських, у нинішньому році не буде. На мій погляд, з озвучуванням подібних речей на адресу парламенту потрібно бути більш обережним. Все-таки наявність працездатного парламенту – це безсумнівна ознака наявності демократії в будь-якій державі. Нинішній склад Ради, можливо, комусь і не подобається. Однак ніхто, включаючи самого Ющенка, не може відсторонити ВР від законодавчої роботи, від конституційного процесу.
– Якими, на ваш погляд, будуть подальші кроки Президента? Відправити уряд Тимошенко у відставку, як це було у вересні 2005-го, він навряд чи зможе через відомі зміни в Конституції, що їх прийняли депутати Ради в ході переговорного процесу під час «жовтогарячої революції»...
– На мій погляд, оптимальна модель, – спробувати об'єднати зусилля й Президента, і парламенту. Тоді з'явиться шанс знайти якщо не повна згоду, то хоча б компроміс. Однак шукати його треба ефективно, щоб не вийшов компроміс як у 2004 році.
