ЗАЙМАЮТЬСЯ МАТЕРІ, ЯКІ ВЗЯЛИ ДІТЕЙ-СИРІТ НА ВИХОВАННЯ
Впевнена, до такого висновку прийшло багато людей, які побували на обласному форумі «Зроби щасливою дитину – візьми її у свою родину». Свято відбулося в приміщенні виставково-концертного комплексу Одеського морвокзалу. Окраса програми була у всіх на очах – біля входу стояли дев'ять новеньких мікроавтобусів – подарунок облдержадміністрації і облради дитячим притулкам області. Десята «газель» в'їхала прямо в зал і стояла біля сцени. Тут же дітей, їхніх батьків чекав ще один сюрприз – чудова концертна програма, подарунки, солодощі на розкішно сервірованих столах. Білосніжні скатертини, запалені свічі, аромат живих квітів – не гірше, ніж у дорогому євроресторані, де просиджують вечори наші багатії. Цього разу в таких вишуканих обставинах відпочивали діти-сироти, їхні приймальні батьки. Особисто я в цьому витонченому дизайні побачила далекоглядний натяк, – завжди б так!
Але поки що, на жаль, так не виходить, тому, відкриваючи свято, його головний організатор, начальник обласної служби у справах дітей Л.А. Швирєва підкреслила, що родина – це наш тил, а батьки, які взяли сиріт на виховання, зігрівають їх теплом і турботою. І не дивно, що 2008 рік за Указом Президента України оголошено роком Національного всиновлення та інших форм сімейного виховання. До честі керівників Одеської області, наш край поряд з іншими лідирує в цьому плані. У нас вже створено 107 прийомних родин і 17 дитячих будинків сімейного типу.
– Це свята справа – взяти знедолених дітей у свою родину, виховати їх гідними людьми, – підкреслив голова облдержадміністрації М.Д. Сердюк, виступаючи на святі.
Микола Дмитрович зізнався, що дуже хвилюється, і йому важко підібрати потрібні слова. На щастя, у губернатора завжди є можливість замінити їх справами: у цей день він вручив директорам десяти обласних притулків новенькі мікроавтобуси. Тепер у їхніх вихованців свій транспорт, не треба випрошувати машину з будь-якого приводу. Про це сказала директорка Ізмаїльського міського притулку І.А. Маркова, подякувавши владі за щедру турботу.
Що ж, якщо людина, а тим більше маленька, потрапляє в біду, то виручають її насамперед рідні люди – мати і батько. Нехай навіть і прийомні. Це слово не зовсім подобається голові облради М.Л. Скорику і він, виступаючи, намагався його уникати. Напевно, воно багатьом не до душі. Хоча б тому, що майже всі присутні на святі батьки із прийомних родин і дитячих будинків мають такий необхідний всім талант – ростити дітей. Погодьтеся, не всі рідні татусі і мами наділені цим даром, підкреслив Микола Леонідович.
На щастя, у нашому регіоні чуйних, здібних вихователів чимало. Це відзначила у своєму виступі Л.С. Волинець, директорка Держдепартаменту з всиновлення і захисту прав дітей. Привітавши всіх з Міжнародним днем сімей і Днем матері, Людмила Семенівна озвучила святкові новини: прийнята постанова Кабміну з пенсійного забезпечення батьків-вихователів, позитивно вирішені питання і про грошові виплати опікунам – з першого січня 2009 року вони збільшаться вдвічі.
Бурхливими оплесками зустріли присутні ще одну новину, цього разу регіонального масштабу. Ключі від нового житлового будинку одержала родина Литвинів з Овідіопольського району. Завдяки підтримці райдержадміністрації й особисто Н.А. Чегодар тут з'явився ще один дитбудинок сімейного типу. Про те, як будували для дітей двоповерховий особняк, чим його наповнювали, докладно розповів відомий добродійник В.А. Добрянський, керівник ТОВ «Промтоварний ринок «7-й кілометр», який виділив кошти з цією метою.
Довго не відпускали зі сцени і Г.М. Трандафіл, матір-вихователя сімейного дитбудинку з Іванівського району. Пам'ятається, років дванадцять тому я їздила в гості в цю родину, писала про шляхетний почин Галини Мойсеївни. Прийомна мама розхвалювала своїх малят, вже відмитих, нагодованих – у просторому двоповерховому будинку їм було затишно і комфортно. Особливо, за словами мами, був талановитий Сашко: «Ось побачите, з нього вийде чудовий співак...» На святі я не побачила, а почула Олександра Рибу, нині студента Одеської музичної академії. Міцно обійнявши свою рідну неньку, він виконав свого роду сімейний гімн – пісню «Родительский дом».
Відверто кажучи, у багатьох на очі навернулися сльози. Зрозуміло, що від радості за тих, хто потрапив у гарні родини, до сильних і шляхетних людей. Адже, як правило, у них є свої діти. Як, наприклад, у відомої родини Летинських – Євдокії Савеліївни і Леоніда Івановича. Двічі їздила до них у Татарбунарський район, бачила, як пораються з ранку до вечора двоє добрих, чуйних людей, взявши до свого дому відразу десять малят. Були і проблеми, і труднощі (а в якій родині їх не буває), але Летинські вистояли. І нещодавно Євдокії Савеліївні вручили орден Княгині Ольги. Хоча, за її словами, краща нагорода для неї – це перші успіхи тих, у кого вона і сама часом не вірила. Ось Наталочка, пам’ятаєте, з дому тікала, сьогодні навчається в Ізмаїльському технікумі механізації сільського господарства, згадує матір. А в тендітного маленького Андрія, виявляється, золоті руки, він вже відмінний маляр-обробник... Що ж, добрий приклад працьовитих батьків – кращий підручник для дітей.
Всі діти справді талановиті, але за однієї умови – якщо їх підтримувати, опікувати. Ще раз переконуюся в цьому, розмовляючи з Т.А. Чумляр із села Першотравневого Комінтернівського району. Таїсія Анатоліївна вже... бабуся, рідні діти – дорослі, але взяла на виховання двох хлопчиків. Пройшов рік й ось результат: Сашко і Ваня радують односільчан, виступаючи в танцювальному ансамблі «Юність».
І останнє. Форум удався на славу, і, напевно, більше в нас стане тих, хто готовий допомогти дітям, які потрапили в біду. Адже святе місце, як відомо, пустим не буває... Але посісти його повинні гідні батьки.
