Ветерани, які служили на розташованій в Ізмаїлі іменній заставі «Копана Балка», чудово пам'ятають часи «холодної війни». Траплялося всіляке, доводилося і диверсантів брати, які транзитом використовували сусідню країну для проникнення до нас. З тих пір змінилося багато чого. З початку квітня нинішнього року скасовано й заставу. На її місці утворено прикордонний пост. Але, як при спілкуванні розповіли прикордонники, залишився в них один «диверсант», який не дає спокою. Це, ви, шановні читачі, тільки не смійтеся, сорока Анфіса.

– Ото вже справді, капосниця, – повідав прапорщик Олександр Федорук. – Як тільки черговий прогавить, вона тут як тут, підлітає до урни біля входу на пост, і перекидає на плац весь її вміст. А потім спокійно собі всідається на огорожі й спостерігає, як черговий, чортихаючись, збирає недокурки. (А куди подітися, плац повинен бути як скельце!) І своєю сорочою мовою «дає коментарі»...

Жарти жартами, а служба була, є і буде справою дуже серйозною і відповідальною. Завдання залишилися тими самими – охороняти кордон, контролювати дотримання правил його перетинання, виконувати інші завдання, що відповідають військовому статуту. Як розповів начальник прикордонпоста старший лейтенант Олександр Коломієць, традиції, якими сильна прикордонна служба в цих місцях, живуть і тепер. Це стосується особливої старанності у виконанні обов'язків.

– За ті півтора місяці, які я очолюю пост, – розповідає він, – завдяки пильності прикордонників було зроблено 30 затримок порушників прикордонного режиму, які проникали з побутовою метою за лінію інженерних споруд. Разом із загоном морської охорони і територіальним відділом щодо охорони живих водних ресурсів прикордонники беруть участь у рейдах. На нашому рахунку три затримки браконьєрів. Налагоджено постійні контакти з населенням, дільничними інспекторами. Завдяки цьому змогли приблизно понад місяць тому виявити громадянина Молдови, який незаконно проникнув на територію України. У цілому ж, я б сказав, що ділянка кордону, яку нам доручено контролювати, спокійна, що, знов-таки, нікого не розслаблює: режим дня залишається твердим. Кордон щодня патрулюється і на суші, і на воді, разом із загоном морської охорони. Вірні помічники прикордонників – службово-пошукові собаки Ельва і Гера.

– Я пишаюся службою на нашому посту, – говорить солдат-контрактник Сергій Молдавський. – Пост носить ім'я генерал-лейтенанта Миколи Васильовича Лавриненка. Саме тут він зі своїми підлеглими 22 червня 1941 року не лише дали перший бій фашистам, але й погнали їх, захопивши плацдарм на протилежному березі, і тривалий час, до наказу про відступ, утримували цю ділянку.

Традиційно й те, що діти прикордонників продовжують справу батьків. Свого часу понад 15 років очолював цю заставу майор Володимир Сухенко. Його стежкою пішли сини Сергій і Володимир. Сергій Сухенко порівняно нещодавно вийшов у відставку у званні полковника, але далі працює в загоні фахівцем щодо зв'язків із громадськістю і засобами масової інформації.

…Ніколи не забуду ніби закам’янілого обличчя Сергія після страшної трагедії, яка сталася наприкінці березня в результаті аварії, що забрала життя тринадцяти чоловік, майже кожного з яких він цілком справедливо міг би назвати своїм другом, а не лише співслужбовцем.

…Цей біль нікуди не зник і навряд чи зникне. Однак служба є службою. На початку квітня начальником Ізмаїльського прикордонного загону було призначено досвідченого командира, підполковника Валерія Аветюка, який майже відразу ж після прибуття на місце зібрав прес-конференцію і розповів представникам місцевих ЗМІ про першочергові завдання прикордонзагону, нововведення. До речі, перетворення застави «Копана Балка» на пост – одна з ланок державної реорганізації, яка переслідує прагматичну мету – скоротити «надбудови», об'єднати всі служби в єдину структуру і тим самим забезпечити належну ефективність охорони кордонів. Вже створені підлеглі Ізмаїльському прикордонному загону відділи прикордонної служби в Ізмаїлі, Болграді, Вилковому, з 1 червня аналогічний відділ буде створено у Рені. Реорганізація провадиться за відповідною державною програмою, розрахованою на період до 2015 року.

…Мені довелося побувати на посту «Копана Балка». О сьомій ранку я зміг поспілкуватися з нарядом і начальником поста. Одні здавали зміну, інші готувалися до виходу у наряд і виїзду на тренувальну стрільбу (вогнева підготовка залишається для прикордонників основою основ). Шкода, не довелось сфотографувати сороку Анфісу – почувши звук затвора, вона миттю ретирувалася.

Мирної вам служби, прикордонники! Із професійним вас святом!