Шановні друзі!
Одеський обком профспілки працівників культури України щиро вітає всіх працівників поліграфічних підприємств і організацій книгорозповсюдження з професійним святом – Днем працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження.
Від усієї душі бажаємо всім працівникам видавництв, книгорозповсюдження, поліграфічних підприємств здоров’я, успіхів, добра і процвітання.
Зичимо щастя і благополуччя!
Голова Одеського обкому
профспілки працівників
культури України
В. БАБЧЕНКО
«За кожним будинком у нашому місті криється особистість його архітектора, автора проекту та керівника будівництва. Кожен будинок є своєрідним портретом його деміургів, які давно відійшли в інший світ, або рекламним щитом нинішніх творців. На кожному міг би бути підпис-автограф, і не однієї людини. І виходить, щоразу, коли зносять черговий похилений будиночок у старому місті або збивають ліпнину зі старого готелю, знищується саме така пам'ятка черговому старому майстрові. Метою цього видання було дати імена авторів будинкам Одеси та розповісти про них те, що нам залишила історія або розповіли вони про себе». І що приховувати – на подібне видання чекали, в кожному разі, ті, хто серйозно цікавиться усіма аспектами історії Одеси. Отже, перед нами книжка «Здания Одессы и их зодчие. Опыт архитектурно-биографического справочника», яка вийшла у видавництві СПД «Фрідман О.С.».
Олександр Соломонович Фрідман на ниві книговидання працює давно. Очолював свого часу видавництво «Поліс», у якому виходили книжки з історії, археології, інших галузей науки. Останнім часом Олександр Соломонович звернувся до теми, справді невичерпної – Одесики. Уже вийшло репринтне видання нарисів О. Орлова з історії Одеси 1794 – 1803 рр. і ось тепер – «Здания Одессы и их зодчие».
– Олександре Соломоновичу, дозвольте привітати Вас і нас, читачів, із виходом такої цікавої та потрібної книжки.
– Спасибі. На одному принциповому моменті мені хотілося б акцентувати увагу. У людей, які знайомляться із цією книжкою, складається враження, що вона присвячена найкращим будинкам Одеси. Це не так. Я вважаю, що більше одесити будуть знати, хто спроектував той чи інший будинок, навіть якщо він непримітний, то краще. То ж, ті будинки, які є у книжці – це не відзначені мною шедеври. Я не рефері й не експерт, я просто намагаюся повідомити, хто що побудував.
– Яким же чином відомості саме про ці будинки опинилися у книжці?
– Я скористався двома джерелами інформації. Це наробітки відомого дослідника архітектури Одеси Володимира Івановича Тимофеєнка, який, на жаль, нещодавно пішов з життя, архітектора Валентина Олександровича Пілявського, який нині мешкає у США, а також відомості, отримані від тих, хто сьогодні будує будинки у нашому місті.
– Як виникла ідея видання цієї книжки? Якщо не помиляюся, це перший такий досвід?
– Щось схоже було у Володимира Івановича Тимофеєнка – "Возрождение Одессы в послевоенное десятилетие 1945 – 1955". За основу він взяв принцип: які будинки було відновлено і побудовано за ці десять років. Але видань у такому вигляді, як у мене, я не зустрічав. Розповім, як виникла ця думка. Є в Одесі краєзнавець Валерій Нетребський. Він «водить на екскурсії" людей, які захоплюються історією міста, краєзнавством. І я сам був свідком, як через якісь розрізнені рукописи, у яких вказувалося, який архітектор який будинок побудував, дві бабусі ледве не побилися між собою у нього на лекції: вони ділили ці рукописи. Я зрозумів, що у подібній інформації є необхідність, що вона затребувана.
– Вашу книжку дуже прикрасили б фотографії...
– У цю мить готується друге видання, виправлене і доповнене, у якому будуть креслення та рисунки будинків.
– Чому ж рисунки, а не знімки?
– Я друкую свої книжки на ризографі, невеличким тиражем. Для відтворення фотографій потрібні інша техніка, друкарня та великий тираж.
– Ви видаєте книжки винятково за свої кошти?
– Поясню, чому за свої. Тому що я не аматор – я підприємець... Це моя робота, а не благодіяння із фінансової точки зору.
– І Ви не шукаєте спонсорів?
– Я не вірю в них. Можливо, теоретично вони існують, але я не вмію їх "виловлювати". Але повернемося до ілюстрацій. Якось я йшов вулицею Пастера й побачив юнака, який малював будинок Реформатської церкви. Мене це вразило, і я подумав, що якби такого типу ілюстрації були у книзі, її це прикрасило б. Ми познайомилися – юнак виявився студентом худграфу, його ім’я Святослав Лаврусенко. Поговоривши, ми вирішили, що Одеса має потребу і в фіксації стародавніх воріт. Їх залишається усе менше й менше, хотілося б встигнути зафіксувати. Це буде тривалий проект. Книжка вийде у тому обсязі, на який у художника вистачить сил, часу, ентузіазму. Із неентузіастами я не маю можливості співпрацювати.
– Де можна купити Вашу книжку про будинки та зодчих?
– Вона продається у магазині "Острів скарбів" у Літературному музеї, у Всесвітньому клубі одеситів. Із супермаркетами я не співпрацюю, тому що там дуже великі торговельні націнки й книжки стають недоступними тим людям, яким вони цікаві.
– Які ще видання плануєте випустити в світ найближчим часом?
– Аспірант-історик Олег Луговий працює над чотиритомником "Правители Востока". Перший том вже написано. Сподіваюся видати словник чотирма мовами, присвячений метеликам.
– А художню літературу – прозу, вірші?
– Багато хто зараз пише, зокрема і серед моїх знайомих, але публікувати я не беруся. Це не мій профіль та й купівельна спроможність не перекриває друкарських витрат.
– Як Ви могли б визначити свою видавничу політику?
– Є багато людей, які займаються тим, що їм цікаво. А я допомагаю їм, із організаційної точки зору, донести свої наробітки до читача. Багато хто, навіть щось створивши, погано уявляють, як це можна опублікувати. Вони пишуть, а я їх видаю.
