Текстильна фабрика в Арцизі, яка розташувалася на його головній вулиці, свого часу підприємством була відомим. Тут ткали чудові килими, виготовляли широкого асортименту трикотажні вироби, пряли пряжу. Сюди приїздили навіть із сусідньої Молдавії, не кажучи вже про райони. Замовлень було безліч. Ніхто тоді і не гадав, що доля фабрики з розпадом Союзу зміниться настільки, що попереднє її життя здаватиметься майже фантастичним.
Невідомо, чи довго ще довелося б залишатися підприємству у депресивному стані, якби не рішучість подружжя Кіревих – Ірини та Михайла, з якою вони наважилися на реанімування колишньої фабрики. А запропонувала їм це Любов Василівна Ярова, яка багато років очолювала підприємство, – людина у місті відома і шанована. А чому б і ні? Молоді, енергія в обох вирує. Михайло – справжній умілець, майстер «золоті руки».
Отож, Кіреви все зважили і на пропозицію Ярової погодилися, хоча у «загашнику» не було жодної копійки. Ірина згадує:
– Перший рік, щоб відкрити виробництво, продавали з дому все, що було можна продати. Часто позичали, але швидко борги віддавали. А на третій рік вже на своїх фінансах працювали. Повільно, але наполегливо розвиваємо виробництво.
Сьогодні мале підприємство «Текстильник» стало популярним. Є своя постійна клієнтура. Щоправда, трикотажні вироби вже не виготовляють: ними заповнено всі ринки. Але послуги населенню надають необхідні і дуже якісно – чищення пір’я, пошив і реставрацію ковдр і подушок. Є і вовночіска. Нещодавно купили обладнання для вичинювання шкір, готують під нього цех.
Кіреви налаштовані лише на діловий лад. Кажуть, «самі навчаємося й інших навчаємо». У цих словах – чиста правда. До всього спершу самі доходили, справа ж абсолютно нова. Особливо для Ірини – вчителя початкових класів за освітою. Втім, вона чудово шиє ще з дитинства. У цьому Ірина вся у свою маму – Аллу Єрмоленко, директора ПП «Лада», відомого своєю продукцією високої якості.
– Так, за ринкових умов все непросто. Але багато що і можливо, – говорить Ірина, ніби на противагу «скигліям». – Головне, не розгублюватися, точно знати, чого хочеш, і дуже старатися цього домогтися.
