«Про роботу територіальних органів земельних ресурсів з питань видачі державних актів на право власності на землю в населених пунктах та за їх межами, крім земельних часток (паїв)» – на таку тему відбулася прес-конференція, яку провів перший заступник начальника Головного управління земельних ресурсів в Одеській області Олександр Філатов. На ній також мова йшла про земельну реформу в цілому.
Це вже історія, але її необхідно знати. Так, ще 18 грудня 1990 року Верховною Радою Української РСР було прийнято Постанову «Про земельну реформу». Далі набув чинності Декрет Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок», яким сільським, селищним і міським радам доручалося передати у власність громадянам країни протягом 1993 року ділянки землі, надані їм для ведення особистих селянських господарств, будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, садівництва, дачного і цивільного будівництва, у межах норм, встановлених Земельним кодексом України, який діяв на той час.
Дивно, як швидко збігає час і як повільно здійснюються реформи, зокрема, земельна. Втім, це можна і треба зрозуміти. Адже в Україні на той час не було достатньо відповідних управлінських структур і профільних фахівців, зокрема, землевпорядників і геодезистів. Та й правова база не зовсім відповідала ринковим відносинам. На сьогоднішній день ці проблеми практично розв’язані. Досить сказати, що сьогодні, крім Державного комітету України з земельних ресурсів, тільки в Одеській області діють Головне управління земельних ресурсів і його структурні підрозділи у всіх районах, містах і населених пунктах, а також понад 120 ліцензованих землевпорядних організацій. Тож, і робота, пов’язана із земельною реформою, ведеться більш кваліфіковано і більш швидкими темпами.
– Нині ми у своїй роботі керуємося Земельним кодексом України, прийнятим Верховною Радою України в жовтні 2001 року, – говорить Олександр Філатов. – У ньому, зокрема, статтями 125 і 126, визначено, що приступати до використання земельної ділянки без визначення її меж у натурі, без одержання документа, що свідчить про право на нього, а також без його державної реєстрації, забороняється. Тобто все повинно бути оформлене на законодавчому рівні. І головним документом у цьому випадку є державний акт на право власності на земельну ділянку.
Тому Держкомукрзем поставив перед землевпорядниками дуже важливе політичне завдання щодо соціального захисту населення. Воно, за словами О. Філатова, полягає в завершенні первинної приватизації земельних ділянок, наданих їм на безоплатній основі для ведення особистих селянських господарств, садівництва, будівництва і обслуговування житлових будівель, господарських будівель і споруд, індивідуального дачного і гаражного будівництва, зокрема, видачі громадянам державних актів на право власності на ці земельні ділянки.
Потрібно сказати, що згідно з рішеннями державних органів влади, в Одеській області таке право мають не багато не мало близько 530 тисяч громадян. За даними О. Філатова, на 20 травня поточного року вже видані державні акти на право власності на земельну ділянку 206 тисячам з них, що становить 39 % від їхньої загальної кількості.
Найбільш активно ця робота провадиться в Южному, Іллічівську, і Одесі, де рівень видачі державних актів на право власності на земельні ділянки становить відповідно 95,2, 91,7 і 86,8 %, а також в Овідіопольському, Біляївському і Комінтернівському районах, де рівень одержання вищезгаданих актів дорівнює 75,3, 63,5 і 61 %. Така активність у цих адміністративних одиницях пояснюється досить просто і, насамперед, добре розвиненим тут ринком землі, а, отже, і її високою вартістю. Чого не можна сказати про інші, насамперед, віддалені від обласного центру міста і райони.
Як стверджує О. Філатов, найгірше становище в цьому плані в Котовському, Ананьївському, Фрунзівському, Кілійському, Красноокнянському, Балтському, Великомихайлівському районах. Тут рівень одержання державних актів на право власності на земельну ділянку коливається від 2,6 до 8,7 %. У самому місті Котовську видано всього 247 державних актів на право власності на землю, що ледве становить близько 9 відсотків від громадян, які мають на це право.
У Головному управлінні земельних ресурсів в Одеській області вважають, що результатом такого становища є недостатня робота в даному напрямі місцевих органів влади і відсутність достатньої кількості коштів у населення. Адже це тільки земельна ділянка видається громадянину на безоплатній основі, а за все інше, зокрема, за виклик землевпорядників на місце, одержання різних довідок, дозволів необхідно платити, притім чималі для селян гроші. А життя в наших селах сьогодні дуже непросте.
Крім того, досить поговорити з кожним із сільських голів у глибинці, щоб переконатися, що на деякі із присадибних ділянок вже нема кому одержувати державні акти на право власності на землю – їхніх власників вже давно немає серед живих. А їхні спадкоємці живуть далеко в містах або в інших населених пунктах і, можливо, не знають, що робити із щастям, що привалило до них, у вигляді ділянки землі. Тим більше, що її вартість десь на периферії зовсім не така, як, скажімо, в Овідіопольському або іншому районі, розташованому ближче до моря і різних благ цивілізації.
Втім, за заявою першого заступника начальника Головного управління земельних ресурсів в Одеській області Олександра Філатова, робота з видачі громадянам державних актів на право власності на земельну ділянку провадиться планомірно, кваліфіковано і повинно бути завершено до кінця поточного року.
Тож ті, хто має на це право, покваптеся скористатися ним, пам’ятаючи при цьому знаменитий вислів Марка Твена: «Купуйте, добродії, землю, тому що це продукт, який вже не виробляється...». Тому що у верхах, за наявними даними, вже йдуть розмови про необхідність припинення безоплатної передачі земельних ділянок населенню. І це не дивно – йде велика приватизація землі. І в силу вступлять інші правила ринкової гри.
