В отриманому редакцією листі «працівників Іллічівського Палацу культури, творчих колективів, батьківського комітету ансамблю народного танцю «Дана», підписаному Галиною Шипуновою, Іриною Ігнатовою, Наталею Івановою та іншими, нас просили звернути увагу на загрозливу ситуацію, яка склалася навколо єдиного в місті Палацу культури. Негативно характеризувалося і ставлення до культури з боку міської влади. Як пізніше з’ясувалося, аналогічний лист був надісланий на ім’я Президента України В. Ющенка. З Києва лист передали на розгляд до обласного управління культури.
Суть питання ось у чому. Палац культури – невелику прибудову до старого Палацу, нині «комерційного» кінотеатру, – міська влада продає «невідомому інвесторові, який будуватиме в центрі міста торговельно-розважальний комплекс» (цитата з листа). А колективам Палацу (це 16 ансамблів, гуртків, студій) «пропонують розміститися по школах, тимчасово потерпіти, доки не буде побудовано новий Палац культури». Останній пасаж насторожує: будівництво закладу культури в наш час – зі сфери фантастики. І справді: далі в листі читаємо, що «міський голова вже не обіцяє побудувати новий Палац, а лише пропонує недобудоване приміщення в промисловій зоні на околиці міста...» Автори листа, з одного боку, незадоволені місцем розташування потенційного Палацу культури, з другого боку – не вірять у те, що він буде в оптимальний термін добудований, – а гуртки і студії за цей час можуть припинити своє існування. Червоною ниткою проходить «тема» недовіри владі («І абсолютно немає віри цим обіцянкам, бо питання культури для нашої міської влади не є пріоритетними». «У нас немає віри обіцянкам влади, тому що за ці роки ми вже знаємо їм ціну»).
Із цим листом з відповідями на виниклі запитання і коментарями я вирушила до Іллічівська, на зустріч із начальником міського відділу культури Юлією Анатоліївною Кристановою. Юлії Анатоліївні вже довелося давати «роз’яснювальну інформацію» обласному управлінню культури – із приводу фактів, викладених у листі Президентові України (нагадаємо: лист було нанадіслано до управління для розгляду). Окремі його абзаци відображують суть нашої з нею докладної розмови про те, чи «виграють» художні колективи Іллічівська від переселення до нового будинку Палацу культури.
– Вже понад 20 років у місті гостро стоїть питання відсутності нового сучасного Палацу культури, – говорить Юлія Анатоліївна. – Діючий Палац культури розташований в пристосованому приміщенні, прибудованому до кінотеатру «Нептун» у 2004 році за рахунок коштів місцевого бюджету. Загальна його площа – 590 кв. м <...>. Найближчим часом планується розпочати реконструкцію недобудованого приміщення інтерклубу для розміщення там Центру культури і мистецтв на площі понад 3 тисяч кв. м. До складу Центру увійдуть дитяча школа мистецтв, Палац культури і виставкова зала. Нині провадиться розробка проектної документації. Вартість проекту – близько 15 млн гривень. Фінансування здійснюватиметься за рахунок бюджетних і позабюджетних коштів. Відкриття Центру культури і мистецтв заплановано на вересень 2009 року. <...>. Безумовно, тимчасових незручностей уникнути не вдасться, але, доки буде будуватися Палац, жодну культурну програму не буде закрито, жоден творчий колектив не припинить свою роботу.»
Зізнаюся, доводи представника міської влади здалися мені переконливими. Нещодавня випускниця Національної академії державного управління при Президентові України, ініціативна, енергійна Юлія Кристанова – менше двох років у «владних коридорах», тому відповідальності за тривалу недовіру людей до влади нести не може в принципі. Вчасне відкриття Палацу культури – відмінний привід для Юлії Анатоліївни та її колег підірвати у людей вищезгадану недовіру.
Що стосується другого серйозного звинувачення («питання культури для нашої міської влади не входять до числа пріоритетних»), то прокоментувати його можна, наприклад, так. Бюджетні асигнування на потреби культури зростають з кожним роком (причому, частка місцевого бюджету перевищує частку державного): у 2007 році – 4176,9 тис. грн, у 2008-му – 6451,9 тис. грн. За словами Юлії Кристанової, «скільки ми грошей попросили, стільки й одержали». За останні кілька років проведено ремонтні роботи в Малодолинському і Олександрівському Будинках культури, Центральній міській бібліотеці ім. Рядченка, нове приміщення одержав музей образотворчих мистецтв ім. О. Білого. У минулому році за рахунок місцевого бюджету відбулися масштабні культурні події: міський дитячо-юнацький конкурс вокального мистецтва «VIVAT-MARIN», Всеукраїнський фестиваль-конкурс народної пісні «Серпневий заспів», хореографічний конкурс «Дана-Данц», етно-фестиваль «Кольори папороті»... Великі плани в міського відділу культури і на майбутнє. Так, із введенням до ладу нового Палацу культури, з місткою сучасною залою для глядачів, можна буде провадити «театральні сезони»... Особливості іллічівського культурного життя в тому, що багато акцій провадяться під відкритим небом, зокрема, і тому, що немає гідної зали для глядачів. З одного боку, це добре – усе на очах, з другого боку – не завжди зручно. Ліквідувати цю незручність є шанс у міської влади.
