Міжнародний день Дунаю почали відзначати недавно. Проте повага до цієї Великої ріки, пов’язані з нею легенди і традиції формувалися у народів, які населяють її береги впродовж століть.

Потреба в появі Дня цієї ріки виникла давно. І коли в 2004 році Міжнародна комісія щодо захисту Дунаю проголошувала його, то керувалася, передусім, тим, що екологічний стан ріки на початку ХХl століття виявився надзвичайно складним. Протікаючи територіями десяти європейських країн, населення яких перевершує 80 млн жителів, Дунай не був надійно захищений певною міжнародною угодою. Та навіть по тому, як з’явилася відома всім екологам Конвенція «Про захист навколишнього природного середовища в басейні ріки Дунай», постало питання про створення якогось міжнародного органу, який би мав повноваження забезпечувати реалізацію цієї конвенції, виступав у ролі координатора міжнародних проектів та міг контролювати ситуацію на різних ділянках ріки, довжина якої сягає майже трьох тисяч кілометрів.

Значення Дунаю для України визначається тим, що він омиває 174 кілометри нашої території, є основним джерелом водопостачання та зрошування південних районів Одеської області, становить собою значну транспортну артерію, має рибопромислове значення та постає природним кордоном з Румунією. Але, крім усього іншого, саме нашій державі належить значна частина дельти ріки, екосистема якої має не лише регіональне, але й континентальне і всесвітнє значення.

Як зазначається в офіційній довідці, наданій редакції Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області (начальник – Віталій Примак), сьогодні в дельті Дунаю та на прилеглих до неї територіях знаходять собі притулок 692 види судинних рослин, з яких 16 видів занесено до Червоної книги України, а 2 види перебувають у Європейському червоному списку глобально вразливих видів рослин і тварин. Не забуваймо й про те, що в дельті Дунаю фахівці віднаходять 388 видів хребетних тварин, 70 з яких значаться в Червоній книзі України, а 20 – в Європейському червоному списку; та 5388 видів безхребетних тварин,15 з яких, знову ж таки, опинилися в Червоній книзі України.

Зрозуміло, що все це неоціненне екологічне багатство потребує пильної уваги та захисту держави, і вимагає мудрого та дуже обережного, науково виваженого господарювання на берегах цієї ріки, а особливо в її дельті. Ось чому ще в 1981 році водно-болотні угіддя (ВБУ) української частини дельти були включені до міжнародного переліку ВБУ, що охороняються Рамсарською конвенцією. А Постановою Ради Міністрів Української РСР (від 23 квітня 1981 року) в українській дельті було створено природний заповідник «Дунайські плавні».

Та, як незабаром з’ясувалося, появи саме такого плану заповідника виявилося замало, аби по-справжньому налагодити раціональне використання та збереження української частини дельти. І в серпні 1998 року з’явився Указ Президента України «Про створення Дунайського біосферного заповідника», який виник замість заповідника «Дунайські плавні» і площа якого відтоді сягала понад 46 тисяч гектарів. І нарешті в лютому 2004 року побачив світ Указ Президента про розширення території цього біосферного заповідника до понад 50 тисяч гектарів.

Щоб зрозуміти, наскільки це складний комплекс, досить пригадати, що в Дунайському біосферному заповіднику запроваджено диференційований режим охорони та використання його природних комплексів, у відповідності з функціональним зонуванням території. Так, скажімо, територія колишнього заповідника «Дунайські плавні» та східна частина чималого острова Стамбульський належать до власне заповідної зони. В той час, як територія Стенцівсько-Жебриянівських плавнів проголошена зоною регульованого заповідного режиму. Крім того, смуга Чорного моря в межах цього біосферного заповідника, а також Жебриянівської бухти, південної частини острова Єрмаків, плавні між Жебриянівською грядою та морським краєм дельти і частина острова Стамбульського є буферною зоною. І нарешті, в заповіднику створено кілька антропогенних ландшафтів, до яких належить північна частина острова Єрмакового, прибережна захисна смуга Новостамбульського та Очаківського гирл, пасовиська та городні ділянки навколо Вилкового, прилегла акваторія Чорного моря…

Екологічний стан будь-якої ріки залежить від того, наскільки мудро провадиться на її берегах господарювання, наскільки дбайливо ставляться до очищення стічних вод та до контролю над станом численних її приток. Щоб консолідувати зусилля придунайських господарників України, Румунії та Молдови на економічне та культурне співробітництво і захист ріки, було створено єврорегіон «Нижній Дунай», який дозволяє втілювати в життя спільні економічні та екологічні проекти, організовувати фольклорні фестивалі, дослідницькі експедиції, налагоджувати туризм, провадити наукові конференції та мистецькі форуми. Ось і з нагоди Міжнародного дня Дунаю Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області, разом із Громадською радою при Держуправлінні та низкою екологічних організацій, провело засідання «круглого столу» з питань природоохоронної діяльності в дельті Дунаю. Але нотатки з його засідання ми опублікуємо найближчим часом.