Наступного року Одеській обласній бібліотеці для дітей ім. Н. Крупської (директор – Тетяна Андріївна Палій) виповнюється 75 літ від дня заснування. Уже зараз її працівники наполегливо готуються до ювілею, прагнучи зробити так, щоб це свято стало святом усіх юних шанувальників книжного слова, педагогів та літераторів, які пишуть для дітей; всієї культурної громади області. І можна не сумніватися, що бібліотекарі зроблять усе можливе, аби свято справді відбулося. Але чи не соромно буде всім нам приймати гостей з інших міст, областей, а, можливо, й країн, у тому приміщенні, в якому обласна дитяча бібліотека все ще змушена перебувати? І чи не соромно всім нам за те, що наші діти і внуки змушені знайомитися з мистецтвом книжного слова в непридатному для високих студій приміщенні?
Саме про це й розмірковує наш спеціальний кореспондент.
Нехай дарують мені працівники обласної дитячої бібліотеки, але знайомитися з їх закладом найкраще за історичною довідкою. І тоді ми дізнаємося, що засновано було його в 1933 році, майже в самому центрі Одеси, в колишньому «прибутковому будинку» Блюмберга (Преображенська, 64), спорудженому на початку ХХ століття за проектом відомого одеського архітектора А. Мінкуса. І що від дня свого заснування обласним відділом народної освіти він вважався обласним методичним центром бібліотечної роботи зі школярами, а книжковий фонд його, що сягав 15 тисяч назв, на ті нелегкі для культурного розвою нашої держави часи вважався цілком пристойним.
Ні-ні, коли я кажу, що знайомитися з цією бібліотекою найкраще за історичною довідкою, то з цього не випливає, що не раджу відвідати читальний та інші зали «обласної дитячої». Тут працюють чудові люди, які знають і люблять свою справу. Досить сказати, що з тридцяти двох співробітників, двадцять сім є фаховими бібліотекарями з відповідною освітою, а бібліотечний стаж шістнадцяти з них сягає понад двадцять років. Можна цілу доповідь присвятити тому, скільки цікавих, різноманітних заходів проводять бібліотекарі «дитячої» зі своїми юними читачами. Вони вже настільки захопилися, що не лише самі пишуть літературні виклади і бібліографічні дослідження за творами письменників, а також сценарії всіляких конкурсів й інших масових заходів, що навіть створили при відділі дошкільнят і початкових класів, очолюваному Іриною Бабінець, свій власний ляльковий театр, з виставами якого виступають не лише в стінах бібліотеки, а й по різних дошкільних закладах. Щороку бібліотека обслуговує майже одинадцять тисяч читачів, до послуг яких понад 190 тисяч примірників книжок та аудіовізуальних матеріалів, а також понад 600 назв періодичних видань, методико-бібліографічні матеріали, теки-накопичувачі краєзнавчого змісту й електронні картотеки.
– За допомогою електронних баз даних, – розповідає директор бібліотеки Тетяна Андріївна Палій, – над створенням яких активно працює завідувачка інформаційно-бібліографічного відділу Людмила Василівна Чернікова, значно розширилися можливості задоволення інформаційних потреб читачів, виконання бібліографічних та картографічних довідок. І взагалі, ми намагаємося не відставати від технічного прогресу. За останні роки придбано ксерокс, вісім комп’ютерів, сім принтерів та сканер. З поточного року бібліотеку підключено до мережі інтернет, а тепер працюємо над створенням свого веб-сайту. Вже впродовж кількох років при бібліотеці діє дитяче відділення Аркадійського літературного клубу та проводяться конкурси «Аркадійська осінь», ми організовуємо конкурси дитячої творчості, беремо участь у Всеукраїнських тижнях дитячої та юнацької книги та у Всеукраїнському конкурсі «Найкращий читач року», у стінах бібліотеки відбуваються зустрічі з одеськими літераторами та презентації їх книжок. А нещодавно, з ініціативи бібліотечних працівників, при бібліотеці почало діяти товариство «Лицарське перо», яке об’єднало шанувальників творчості письменника та історика, академіка Богдана Сушинського, який став головою опікунської ради бібліотеки та патроном клубу.
До цього можна додати, що співробітникам бібліотеки, зокрема, відділу естетичного виховання (завідувачка – Тетяна Миколаївна Баркар) вдалося налагодити творчі зв’язки з Одеською музичною школою ім. Столярського, з Одеською музичною академією ім. Нежданової, з центрами дитячої творчості «Дивосвіт» та «Самоцвіт», з Літературно-артистичною школою «Літаврія» та кількома іншими закладами. Відділ обслуговування учнів п’ятих-дев’ятих класів, очолюваний Валентиною Євгенівною Церковною, втілює зараз цільову програму « З криниці пам’яті черпаємо любов до краю», яка включає три напрями: історичне краєзнавство, література рідного краю та екологічного виховання дітей. До речі, сама Тетяна Андріївна Палій є бібліотекарем від Бога; цій бібліотеці вона віддала ось уже майже двадцять вісім років, з них майже двадцять два роки очолює колектив, пройшовши до цієї посади через досвід роботи методиста, завідувачки науково-методичного відділу, заступника директора з наукової роботи…
Проте діяльність бібліотеки не обмежується лише роботою з читачами. Маючи статус обласної бібліотеки, вона подає методичну та практичну допомогу багатьом дитячим бібліотекам області, провадить для їх працівників семінари, науково-практичні конференції та інші заходи з підвищення кваліфікації. Ось тут починаються проблеми, які стосуються і дитячої бібліотечної системи в цілому, й обласної бібліотеки для дітей.
Оскільки фінансування бібліотек недостатнє, то одразу ж постає питання і про стан самих бібліотечних приміщень, і збереження книжкових фондів бібліотек. І як тут не пригадати, що впродовж багатьох років сільські дитячі бібліотеки майже не поповнювалися новими книжками, та й зараз оновлення книжкового фонду в середньому в області складає 0,87, тобто на одного користувача, даруйте, припадає 0,15 відсотка нової книжки. А, як вам така перспектива: стати читачем п’ятнадцятивідсоткової частини нової книжки?! До того ж у сільських бібліотеках практично відсутні періодичні видання для дітей. В більшості районних центральних бібліотечних систем районна дитяча бібліотека перетворена на звичайнісіньку філію. І справа тут не увизначенні, а в тому, що, як філії, ці дитячі бібліотеки не мають ні заступника директора з питань роботи з дітьми, ні навіть методиста з питань роботи з юними читачами, що взагалі неприпустимо. Немає тут ні комплектатора дитячої літератури, ні її бібліографа. І якщо зважити, що кожна з цих бібліотек за статусом своїм є не лише книгозбірнею та читальнею, але й культурно-дозвільним закладом, який повинен піклуватися про дозвілля школярської громади свого міста і району, то стає зрозуміло, як багато держава недодає та недопрацьовує у справі виховання молодого покоління своїх громадян
Що ж стосується самої обласної бібліотеки для дітей, то впродовж усього існування найбільшою її проблемою було і залишається приміщення. Рафінованих естетів і людей зі слабкими нервами я попросив би далі цю статтю не читати.
Це театр починається з вішалки. А наша «обласна дитяча», даруйте, починається і закінчується «парадною». А сувора правда полягає в тому, що коли ви входите в глуху, без офісів чи квартир, «парадну» цього будинку, аж на третьому поверсі якого розташована дитяча бібліотека, то, даруйте, але таке враження, що насправді ви потрапляєте до занедбаного дворового туалету. Бо саме за цим призначенням його досить часто й використовують.
– Предметом постійного нарікання і самих юних читачів, й особливо їхніх батьків, – підтверджує мої неестетичні враження директор бібліотеки, – стає санітарний стан цієї «нічийної» парадної на першому поверсі, і темні сходи, якими доводиться підніматися на третій поверх (а поверхи в цій старовинній будівлі дуже високі), аби дістатися до дверей бібліотеки. А якщо врахувати, що досить часто ці сходи стають притулком для численних бомжів та наркоманів, то стає зрозумілим, що не кожна дитина наважується пробиватись до такої бібліотеки, навіть у супроводі мами. Особливі проблеми виникають в осінньо-зимовий період, коли рано темніє і в темному під’їзді, а також на темних сходових майданчиках, гріються бомжі, розпивають спиртне алкоголіки та вчаться маніпулювати шприцами наркомани. Погодьтеся, що прокладати собі такий шлях до бібліотеки дитині й страшно, і небезпечно. Не кажу вже про антиестетичний вплив на дітей подібного входження до бібліотеки.
Мені часто доводиться бувати в цій бібліотеці, і я розумію побоювання директора і за безпеку своїх юних читачів, і за імідж такого поважного закладу, та й взагалі, «за державу кривдно». Відтоді, як бібліотека вселилася до цього приміщення, книжковий фонд її збільшився у п’ятнадцять разів! Чи потрібні тут якісь пояснення? Тіснява, непристосованість більшості кімнат, застарілість самого приміщення – ось той бич, який постійно нависає над дитячою бібліотекою. Скажімо, вже давно назріла потреба створити в бібліотеці відділ періодичних видань, щоб школярі та їхні батьки могли працювати з періодикою. А як його створити в такій тісняві?
А чи можна уявити собі сучасну обласну бібліотеку для школярів, в якій би не було інтернет-класу чи інтернет-клубу? Де діти могли б і привчатися до роботи з комп’ютером, і користуватися інформаційними можливостями інтернету, бібліотечного веб-сайту та всіляких бібліографічних баз даних. До речі, дитячим бібліотекам уже давно рекомендовано започатковувати новий напрям роботи – з майбутніми молодими мамами. Інформаційно та організаційно бібліотечні працівники до цього вже підготувалися, але, пардон, де накажете збирати майбутніх мам та працювати з ними, організовувати для них якісь пізнавально-виховні заходи?
І ще одне запитання до наших владних структур: а хто давав право унеможливлювати доступ до обласної дитячої бібліотеки дітям з фізичними вадами, інвалідам? Скажете, що ніхто їм на заваді не стає? Тоді вам краще не бачити, яким чином дитина в інвалідній колясці, або на милицях, діставатиметься отими темними сходами та на велетенський третій поверх.
Зрозуміло, що знайти нове приміщення для такої бібліотеки, та в наші часи – справа нелегка. Але розв’язувати це питання треба. Воно вже давно назріло. Звичайно ж, найкращий варіант – це знайти кошти і збудувати приміщення, в архітектурі та плануванні якого вже були б закладені функціональні особливості бібліотеки, причому саме дитячої, та ще й бібліотеки як методичного центру. А це – і надійне книгосховище, і конференц-зал для проведення семінарів та зустрічей з письменниками і відомими людьми краю, і відповідне оформлення залів, і навчально-ігрові кімнати з інтернет-класом, і читальний зал відпочинку для батьків, яким доводиться чекати своїх дітей. А чому б не подбати, скажімо, і про дитяче молочно-сокове кафе? Тож, поза будь-які труднощі, хочеться сподіватись, що свій 75-річний ювілей обласна дитяча бібліотека зустріне в новому приміщенні, яке гідне такого солідного та популярного закладу, і за яке нам, одеситам, було б не соромно.
