Жива надія

БЕЗМЕЖНО ВДЯЧНА ЗЕМЛЯКАМ

Першого червня минулого року з Миколаївського притулку для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, мешканка Ширяєвого Тетяна Олександрівна Проскурняк взяла на виховання та спільне проживання двох дівчаток-сестричок Людмилку та Катрусю. Так народилась перша в районі прийомна сім’я.

Однак згодом на долю цієї родини випали важкі випробування. В районній газеті «Промінь» від 8 травня було опубліковано звернення про допомогу. Шестирічній Катрусі необхідно було зробити складну операцію в Києві. На це, зрозуміло, потрібні були кошти. Причому немалі.

20 травня в київській клініці «Охматдит» дівчинку прооперували. Поруч з донькою постійно перебувала мати Тетяна Олександрівна. Нині Катруся вже дома, успішно одужує. А мати передає щиру вдячність за чуйність і доброту людям, які не залишили їхню родину наодинці з бідою. Найперше, посприяли у вирішенні життєво важливого для сім’ї питання голова райдержадміністрації Людмила Жаданова, голова районної ради Віктор Погорєлов, заступник голови РДА Юрій Аканфієв, селищний голова Леонід Марченко. Приємною була також для родини Проскурняків допомога інших прийомних батьків, які не тільки наслідували приклад усиновлення, а й відгукнулись на біду. Тетяна Олександрівна безмежно вдячна всім, хто підтримав їх у важку хвилину. Це ще раз засвідчило, що не перевелись добрі, безкорисливі люди на ширяївській землі. А це додає сил і оптимізму.

Володимир КАНЕВСЬКИЙ, Ширяївський район

ПІД ЗНАКОМ МИЛОСЕРДЯ

Просвітницько-духовне місіонерство – одне з основних і найцінніших напрямів діяльності Ізмаїльського музею Придунав’я. Регулярно провадяться тут виставки експозицій, що розповідають про історію нашого краю у всіх його проявах. Одна з останніх виставок зацікавила багатьох відвідувачів... історією милосердя.

У квітні нинішнього року відзначило свій 90-річний ювілей Товариство Червоного Хреста. Ця дата не могла залишитися непоміченою для співробітників музею – дуже багато чого в місті, на півдні Бессарабії, пов’язано і з історією виникнення медсестринського руху. Він почався ще під час російсько-турецької війни у другій половині ХІХ століття, і пов’язаний з участю ізмаїльчанок у подальших війнах і надзвичайних подіях, коли так необхідні були і добре, заспокійливе слово потерпілим, і допомога лікарю... Причому, найчастіше, ставали сестрами милосердя представниці вищих станів суспільства, що не гребували виконувати важку фізичну роботу, нерідко пов’язану з небезпекою для здоров’я, і для самого життя...

Розповідаючи про це, директорка музею Раїса Шишкіна акцентувала увагу на внутрішній шляхетності жінок, які створювали громади сестер милосердя і Товариство Червоного Хреста. Під час війн двох останніх сторіч, зокрема Першої і Другої світових – завдяки мужності медсестер, санітарних інструкторів і сандружинниць були врятовані, повернуті у стрій, а потім і продовжили мирне життя багато воїнів...

Серед експонатів виставки гості побачили оригінальні фотодокументи і особисті речі ізмаїльчанок – представниць Червоного Хреста. Справжнім одкровенням стали розповіді Тетяни Сергіївни Писанко – дочки однієї із сандружинниць, потомственої, «стовпової» дворянки Віри Григорівни Колокольцової-Шперлінг. Віра Григорівна, ровесниця ХХ століття, втікла на Першу світову шістнадцятирічною, прийняла революцію, втратила чоловіка через репресії напередодні Великої Вітчизняної війни. Але не зневірилася у милосердя, у добро, у головні цінності людські. І прищепила ці якості своїй дочці, яка нині є членом Російського дворянського товариства, що, як і колись, відкриває двері насамперед тим, хто щедрий на благодіяння. І в цьому суть не в щирості, а шляхетності!

Як завжди в таких випадках, звучали на адресу організаторів виставки слова вдячності – насамперед за збереження пам’яті про джерела милосердя. Експозиція закликає замислитися над справжніми людськими цінностями. Щоб ми, широко крокуючи вперед, не проходили повз нужденних. І так само, як фундаторки Червоного Хреста, дарували їм живу надію Добра і Милосердя.

…Так от тільки незрозуміла відсутність подібного милосердя і розуміння потреб музею з боку керівництва міста. Другий поверх унікального будинку має потребу в терміновому ремонті, про що вже повідомлялося в одному з номерів «ОВ» навесні нинішнього року. Листи слідами виступу газети, судячи з інформації Раїси Петрівни, пройшовши чиновницьке коло, прийшли в мерію. І на цьому поки що все завмерло.

– Хотілося б, щоб приїхали до нас представники управління нерухомих об’єктів культурної спадщини облдержадміністрації. Та і меру Ізмаїла не завадило хоча б раз за два роки, що він при владі, зайти до нас, подивитися, у яких умовах працюємо, – з гіркотою сказала директорка музею Раїса Шишкіна.

Євген МАСЛОВ, власкор «Одеських вістей», Ізмаїльський район

Выпуск: 

Схожі статті