Переможцю П’ятого всеукраїнського фестивалю гумору вручено непідйомний лантух із металевими гривнями.
На мальовничих берегах поліського озера Нобель привільно розкинулося село із такою ж назвою. Місцеві жителі чи то жартома, чи то серйозно говорять, що всесвітньо відомий вчений Альфред Нобель – їхній земляк.
– А чому цього не може бути? – дивуються вони. – Якщо сам Альфред, двоє його синів та онук мешкали на території Російської імперії (це справді так – авт.), мандрували по ній, то цілком могли зупинятися і в нашому селі. Воно відоме народними промислами. Перші письмові згадки про нього датовано ХІ століттям!
Саме назва села, а також краса тутешнього краю зіграли вирішальну роль при виборі місця проведення республіканського фестивалю гумору, ініціатором якого декілька років тому стала Рівненська обласна організація Національної спілки письменників України. Щороку наприкінці літа сюди з’їжджаються із усієї республіки любителі гострого слівця, пародисти, різножанрові імпровізатори й навіть вокально-хореографічні групи. Сцена – просто неба. Тисячі глядачів та слухачів влаштовуються на лавах, а то й просто на землі. Усі опиняються у невимушеній і веселій атмосфері свята сміху.
Цього разу лауреатом фестивалю став письменник-сатирик із Києва Євген Дудар. Йому й дісталася головна нагорода – лантух із металевими гривнями, який із величезними зусиллями винесли на сцену двоє чоловіків. Не залишилися без оригінальних призів і кращі читці, самодіяльні колективи.
До речі, дипломи переможців дуже престижні, особливо у селі: їх володарі мають право зайти до будь-якого будинку, а господарі зобов’язані (так записано у положенні фестивалю) пригостити лауреатів самогоном та салом.
Фестивалю гумору, вважають його учасники, вже тісно у межах республіки, то ж час виводити його на міжнародний рівень. А потім, дивись, можна позмагатися у популярності і з лауреатами Нобелівської премії. Коріння ж, мовляв, споріднене – Нобель один!
