Річка Дністер увійшла в свої береги, відкрилася траса Одеса – Рені. А кілька тижнів тому все було інакше. І люди тримали іспит на мужність і братню підтримку.
Передбачити рівень підняття води у Дністрі в районі села Яськи було важко. Як швидко наситяться вологою плавні, скільки води прийде з верхів’я річки, а скільки за рахунок спущеної на греблі ДРЕС – багато чинників треба було врахувати, формуючи прогноз. Але зрозуміло було одне: дрімати ніколи, бо вал води, що накоїв лиха в західних областях України, зачепить своєю потужністю і село Яськи, бо розташоване у низині.
Як діяти за умови стихійного лиха, на випадок надзвичайної ситуації, визначено цілим пакетом документів. Та не менш важливо – хто береться за справу: чи пасивний виконавець, чи людина, максимально зацікавлена у захисті свого населення не тільки відповідно до посадових обов’язків, а й за покликом серця.
Сільський голова Анатолій Анатолійович Гритенко, перебуваючи у відпустці, щопонеділка заходив до сільради, бо є звичка, а можливо, вже й потреба, перейматися турботами своєї громади. А 23 липня, коли стало зрозуміло, що повінь дійде до Ясьок, о 20.00 у сільській раді зібрались депутати, члени виконкому, голови вуличних комітетів.
Тут чітко проявилися організаторські здібності голови: сформували 21 мобільну групу, до кожної входило від 10 до 15 чоловік, призначили старших, розташувалися вздовж дамби, яку ще у 1999 році почали піднімати, захищаючи рідне село від повені.
Кожна група визначилась із цілодобовим чергуванням. Щоб не допустити затоплення дамби, необхідно було своєчасно спрямувати у «гарячу точку» техніку, людей.
Більш як на тиждень всі забули про відпочинок, своєчасний обід, чистий одяг. Анатолій Анатолійович Гритенко чи то від втоми, чи то від напруження навіть голос втратив. Але йому не треба було кричати, бо яськівці слухали і розуміли свого голову з півслова, йшли захищати від повені городи, будинки, село, залишивши свої повсякденні справи.
Всі – на дамбу! Про це ніхто не кричав, не говорив – це розуміли всі. Кожен другий житель села Ясьок вніс особистий внесок у захист села від стихійного лиха.
– Я щиро вдячний своїм односельцям за розуміння і підтримку, – каже сільський голова. – Було важко, але працювати з людьми – легко.
Ситуація в Яськах, як і в селах Троїцьке, Маяки, Градениці, що розташовані на березі річки, постійно контролювались Біляївською райдержадміністрацією, обласною держадміністрацією, Головним управлінням МНС в Одеській області. Керівники області М.Д. Сердюк та М.Л. Скорик, побувавши на місцях можливих підтоплень, підтримали людей порадою, залученням оперативних загонів рятувальних служб цивільного захисту населення, техніки. У Яськах працювали рятувальники з Іллічівська, Ананьєва, Балти, Одеси.
Відразу, не чекаючи прохання про підтримку від сільського голови, його колеги Ігор Семенович Войцеховський з Маяк, Валентин Григорович Рибак з Великого Дальника та місцеві підприємці Ю.С. Пітецький, В.О. Кобзар, Л.В. Ігнатьєв надали дієву допомогу, виділивши автомобілі для перевезення глини на дамбу, продукти харчування для людей, що безперервно працювали під пекучим сонцем у куряві доріг, розбитих за тиждень постійним рухом вантажівок.
Без техніки, наданої «Атоменергобудом» із Теплодара, облавтодором, райавтодором, ТОВ «Тірас», ТОВ «Дружба народів» та іншими, яськівцям, навіть при високому рівні організації та ентузіазму, не вдалося б стримати воду.
Інколи навіть телефонний дзвінок заступника голови районної ради О.В. Степаненко, голови райдержадміністрації М.А. Андріяшенка, присутність головного спеціаліста з питань надзвичайних ситуацій райдержадміністрації А.В. Бухтіярова підбадьорювали і вселяли надію на перемогу над стихією не тільки сільських керівників, а й усіх яськівців.
Особлива тема – це жіноча підтримка, яка конче була потрібна чоловікам, які напружено працювали. Тривога, але не паніка, надійний тил, а не прикрі безпідставні звинувачення і постійна турбота про те, «щоб хлопці були нагодовані» – ось що я відчула, побувавши у Яськах під час спілкування з жінками.
Всі, від малого до старого, стримували повінь, не даючи їй руйнувати результати своєї праці. Хоча є і постраждалі, бо частина городів все ж залишилась під водою, але, головне, що великої біди вдалося уникнути.
Сьогодні сільський голова переймається іншими проблемами, тримаючи на контролі питання наслідків повені.
Ще більше згуртувались яськівці навколо свого голови, Анатолія Анатолійовича Гритенка, про якого можна сказати словами народної мудрості: «Не місце красить людину, а людина місце».
