Дует «Доля» у складі заслужених артисток України Тетяни Буркацької та Лариси Стадниченко – лауреат Національного (1985) та Міжнародного (Італія-2000) конкурсів, учасник ХІІ Всесвітнього фестивалю молоді та студентів у Москві. У 1992 році став лауреатом конкурсу камерних виконавців «Золоті трембіти». Тетяна Буркацька та Лариса Стадниченко – чарівні жінки, вірні подруги, прекрасні співачки. Їх об’єднують любов до української пісні, жіночність, зовнішня і внутрішня краса та мистецтво співу. Нещодавно творчий колектив був гостем Саратського району, де виступав з концертом перед вчителями.
– Дует «Доля» – один із тих музичних колективів, які пропагують нашу культуру на півдні України, даруючи глядачам насолоду та естетичне задоволення від зустрічі з народною піснею. Як формувався ваш дует та пісенний поетичний світогляд?
Лариса: – Ми народилися в українських родинах, вивчали нашу пісенну культуру в музичному училищі, згодом – у консерваторії. На третьому курсі вирішили стати вокальним дуетом. Почалося наше творче зростання: ми брали участь у конкурсах на Україні, в Канаді.
– У якій місцевості ви народилися, звідки витоки вашого таланту?
Лариса: – Я народилася на Слобожанщині – це Харківська область, Тетяна родом зі Львівщини.
Тетяна: – Як бачите, схід і захід разом.
– Це звучить як сучасна політична реклама?
Тетяна (сміється): – Можливо. Але ми з Ларисою вже багато років співпрацюємо, йдемо пліч-о-пліч.
– Чому ваш дует називається «Доля»?
Лариса: – Мабуть, тому, що це слово дуже змістовне для українців, має глибокий підтекст для кожного з нас. Воно – ніби творче обличчя нашого дуету, його сутність.
– У вашому репертуарі – українські народні пісні, арії з опер. А які пісні ви виконуєте з особливим задоволенням, коли, здається, спів лине від самого серця?
Лариса: – Ми із задоволенням співаємо і народні пісні, і авторські. Любимо українську класику, починаючи від М. Лисенка до сучасних композиторів – О. Білаша, І. Поклада, Б. Яновського, П. Майбороди. З багатьма з них ми були знайомі особисто, вони часто відвідували наші концерти.
Тетяна: – Нам подобаються пісні на вірші нашої подруги – одеської поетеси Надії Мовчан-Карпусь. Дуже любимо співати пісні «Вишнева віхола», «Будь щаслива, сестро!», «Червона калина, чого в лузі гнешся?» та інші.
– Як склалася ваша жіноча доля? Чим ви любите займатись у вільний час?
Лариса: – У кожної є родина, маємо, слава Богу, по одному синочку. Діти дружать між собою. В родинному колі ми співаємо нечасто, спілкуємось з друзями, читаємо у вільний час.
Тетяна: – «Побутова жіноча діяльність» забирає у нас всі сили. Любимо готувати, пізнавати щось нове.
– Ви такі гарні, чарівні жінки. Здається, все склалось у вашій долі добре. Чого б ви ще хотіли в професійному житті?
Лариса: – Хочеться відчутної підтримки з боку держави для професійних творчих людей, бо справжня українська культура повинна бути на більш високому рівні.
Тетяна: – Вокальних дуетів, які співають у народному жанрі, світову класику, – не так багато на Україні. У майбутньому році наш дует святкуватиме своє 25-річчя. Тож, сподіваємось на краще в нашій професійній діяльності, адже маємо досвід, бажання працювати й творити.
– Ви часто приїжджаєте зі своїми виступами до нашого Саратського району, де вас тепло зустрічають глядачі. Що б ви хотіли побажати нашим землякам?
Лариса: – Глядачі відчувають кожну пісню, кожну музичну фразу, слухають уважно слова від початку до кінця, підспівують. Нам приємно від такого контакту. Всім бажаю розквіту душевних сил, хорошого настрою, теплих людських стосунків.
Тетяна: – Ми вже кілька разів були у вас в гостях – і завжди відчуваємо якесь позитивне хвилювання, що дає полум’я душі. Хочеться побажати всім людяності, щастя, сімейного затишку і добра. Починається осінь, моя улюблена пора року – тиха, мрійлива, схожа почасти до жінки. Час осінньої мудрості й щастя. А так хочеться щасливої долі, адже саме вона дає нам наснагу в житті!..
