Напередодні Дня фармацевтичного працівника України наш кореспондент вирушив на вулиці міста, щоб поцікавитися думкою наших земляків про роботу аптек. І ось яка вийшла розмова.
Валентина Петрівна, пенсіонерка:
– Я по аптеках не ходжу! Це мій чоловік з таблетками дружить. Спеціально на вулицю Філатова за ними їздить, там соціальна аптека, ціни нижчі, ніж в інших. Сьогодні доводиться рахувати гроші особливо ретельно. Все зростає в ціні, як на дріжджах. І ліки на гаманці позначаються досить істотно. Він задоволений тим, як його обслуговують, і на якість препаратів начебто не скаржиться.
Ніна Іллівна, пенсіонерка:
– Я грошей на аптеку не витрачаю, Бог милував, почуваюся добре. Зрідка купую бинт, вату, перекис водню в аптеці на розі Чкалова і Пушкінської. Я живу неподалік на вул. Кірова, звикла до неї. Знадобилася якось марганцівка, а її немає. Так і пішла ні з чим.
Довелося одного разу побувати у лікарні – обварилася окропом. От тоді відчула, що таке дорогі ліки, і як ціни на них б'ють по сімейному бюджету.
Ліля, 16 років:
– Я в одеській аптеці вперше. Головним чином, купую ліки у нас, у Роздільній, там теж широкий вибір, скрізь хороше обслуговування, є й такі аптеки, які працюють цілодобово. Аптекарі уважні, можуть дати хорошу пораду, часом довідаєшся про те, що необхідно навіть більше, ніж у лікаря. Шкода лише, що ціни дуже високі. Так непросто справлятися, якщо хтось у родині хворіє.
Мати Лілі, Ольга Дмитрівна:
– Мені аптеку на Куликовому полі порадили сусіди. Тут дешевше, ніж будь-де, і обслуговування чудове. Спасибі дівчатам, які тут працюють. Інформація, яку вони надають, набагато обширніша, ніж на прийомі у лікаря.
Ірина Павлівна, лікар-терапевт:
– Я вибираю для себе ліки серед вітчизняних або імпортних залежно від того, для чого вони потрібні. На жаль, я хворію на гіпертонію, у мене судинні захворювання, тому доводиться купувати багато дорогих ліків. Зрозуміло, це накладно, але, на жаль, неминуче. На щастя, користуюся аптекою на Куликовому полі, знаю аптекарів, вони приємні люди, уважно ставляться до кожного відвідувача. І я теж довіряю їм.
З неякісними препаратами стикатися не доводилося. Я лікар старого гарту, і вважаю, що ліки вітчизняного виробництва хорошої якості, тим більше, що вони дешевші. Своїм пацієнтам намагаюся рекомендувати ті, які їм по кишені. Щодо лікування дітей: дуже співчуваю батькам, яким щоразу доводитися віддавати значні суми в аптеках.
Дарина та Іра, 16 років, школярки:
– Ми до аптек ходимо рідко. І батьки, Слава Богу, теж здорові.
Альона, 27 років, продавець:
– До аптек майже не ходжу. У нашій родині всі за традицією травами користуються. Довелося багато витратитися лише, коли родичка у пологовому будинку народжувала.
Йосип, пенсіонер:
– Останнім часом ціни в аптеках стали дуже бити по сімейному бюджету. Дружина приймає барбовал, так він майже щомісяця дорожчає! Тільки-но був за ціною близько двох гривень, сьогодні – до п'яти піднімається. А це ж вода-водою! Страшно й те, що часом нас обслуговують некваліфіковані люди – просто продавці, а не фармакологи або фармацевти. В аптечних кіосках на кожному розі повно всякої всячини, невідомо, де і як ці ліки зберігаються.
Я віддаю перевагу аптеці Гаєвського. Там суперфахівці, вони знають все: де і на якій полиці лежить потрібний препарат, обслуговують не лише чемно, уважно, але й швидко. Там лікар консультації дає! І з фальсифікатом мені, на щастя, стикатися не доводилося. Тому я ходжу за ліками тільки до цієї аптеки.
Василь, пенсіонер:
– Мені в аптеці, крім анальгіну чи аспірину, нічого не доводиться купувати. Іноді лише – проти алергії. Я віддаю перевагу препаратам вітчизняного виробництва, українського виробника. Наш аспірин – він і є аспірин! Сумно, що тепер вся аптечна мережа зосереджена у приватних руках. Що можна за таких умов зробити зі зростаючими цінами?
