ЩОБ УНИКНУТИ ПЛОДОВОЇ ГНИЛИЗНИ
«На плодах яблунь і груш постійно з’являються бурі цятки. У підсумку вражається весь плід. Що треба зробити, щоб цього уникнути, чим обробляти дерева? Прошу Вас, роз’ясніть, будь ласка.
Володимир СТОЯНОВ,
м. Одеса»
Це шкодить плодова гнилизна, яка вражає яблука і груші. А ворогом кісточкових, зокрема, персиків, слив, абрикосів є сіра гнилизна.
Треба враховувати, що ця хвороба вражає дерева навесні, а її візуальний прояв починається у другій половині літа. Володимир Стоянов з прикрістю пише, що маленькі цятки на плодах буріють і постійно розростаються. М’якуш яблука або груші стає водянистим, неприємним на смак. Поступово плід повністю згниває. А на його поверхні з’являються концентричні кола із сірувато-білих горбків. Саме у цих горбках і нагромаджуються шкідливі спори.
Однією з причин появи плодової гнилизни вважають підвищену вологість, отож надмірні поливи дерев не завжди виправдовують себе. У жодному разі не можна залишати на деревах засохлі, муміфіковані, зморщені плоди. Саме у них зимують спори, які збуджують хворобу, і від них іде первинне зараження дерева гнилизною.
Боротися з гнилизною треба регулярно, провадячи профілактичні дії. Крім обов’язкового збирання і знищення уражених плодів треба розпушувати землю у пристовбурних кругах. Ранньої весни, до набрякання бруньок, обприскуються яблуні і груші, а також опале листя, якщо воно не зібране восени, 3-відсотковим розчином нітрафену. 300 г препарату розчиняють у 10 літрах води кімнатної температури. А щодо кісточкових, які потерпають від сірої гнилизни, то їх обробляють у період набрякання бруньок 3-відсотковою бордоською рідиною. Для її приготування беруть 300 г мідного купоросу і 300 – 500 г свіжогашеного вапна на 10 л води.
Треба враховувати той факт, що обприскування проти плодової та сірої гнилизни – це лише частина комплексу робіт щодо захисту саду від інших шкідників і хвороб. Наприклад, проти яблуневої плодожерки, листовійки, казарки, парші тощо.
ДОЛАЄ ПИРІЙ?
«Як не боровся з пирієм, лопатою і сапкою навесні, а до осені він, як кажуть, своє взяв. Можливо, є якісь апробовані методи знищення цього гнобителя городу? Якщо щось знаєте, напишіть. Впевнений, пирій багатьом городникам дошкуляє.
З повагою ТІТКО»
З досвіду скажемо: борці з пирієм і при викопуванні його лопатою, вилами і при оранці допускають одну помилку – не вибирають маленькі корінці разом з великими. Але ж саме найдрібніші корінці дають буйні сходи. Тому, коли хочеш вивести пирій – переглядай не лише верхній шар ґрунту на наявність коріння, а дивися і глибше.
Щодо нових методів, то радимо випробувати той, який застосував Григорій Скоряк з м. Вінниці. Він поділився досвідом на сторінках «Порадниці».
Потрібно глибоко скопати ділянку з пирієм і засіяти гірчицею з врахуванням того, що її вегетаційний період триває всього 60 – 70 днів. Це дозволяє у теплу пору року провести два посіви.
Коли гірчиця підросте, її треба скосити і приорати, або прикопати її, як сидерат. Пирій зникне.
Досвідчені городники сіють по пирію ріпак або озиме жито, щоб затінити цей злісний бур’ян. Навіть затінення його накиданими зверху відходами прополювання або скошеною травою дає певний ефект.
Якщо з якихось причин немає можливості знищити пирій одразу на всій ділянці, то можна поділити її на частини, щоб вивести цей бур’ян поступово.
ОСОБЛИВО ШАНОВАНЕ
«У нас на ділянці саме по собі з’явилося деревце. Наш сусід визначив, що це шовковиця і порадив залишити, тому що її плоди дуже корисні, як і листя. Розкажіть про шовковицю коротенько. Дотримаємося Вашої поради.
Лариса та Микола ГАВРИЛЕНКИ»
Ваш сусід цілком правий, шановні Ларисо та Миколо. Шовковиця з давніх часів використовується як лікувальний засіб проти багатьох захворювань і офіційною медициною й народними цілителями. Можете проконсультуватися в лікаря. Ми ж проінформуємо вас та інших читачів «У чи саду та городі» про те, що ця культура високоврожайна, невибаглива. Дерева шовковиці морозо– і посухостійкі. Росте на будь-яких ґрунтах, крім заболочених. Ця рослина належить до дводомних (бувають й однодомні екземпляри). Може запилюватися вітром. Термін плодоносіння, починаючи з 4 – 6 років, до 200 – 300 років. Були випадки, коли шовковиця досягала 500-річного віку. Особливо шановане це дерево у Середній Азії, де розводять шовковичний шовкопряд. Там засаджують шовковицею великі плантації.
Розмножують цю рослину насінням, черешками, відсадками, кореневими паростками. Практикується і щеплення.
До вас на ділянку, мабуть, потрапило насіння, занесене вітром або птахом (як правило, дрібне насіння шовковиці має добру схожість). Коли з’являться перші плоди на вашій гості, визначте їхню якість, Якщо захочете поліпшити їх, то можете прищепити великоплідний сорт. Роблять це навесні, але, як підтверджує практика, щеплення вдається краще, якщо його провести у другій половині липня або у першій декаді серпня.
Щодо цілющих властивостей, то ми скажемо лише про те, що червоні ягоди сприяють поліпшенню крові, а білі – зміцнюють нервову систему. Плоди шовковиці швидко псуються, зберігати їх можна у холодильнику не більше 2 – 3 днів до наступної переробки: сиропи, варення, вино, оцет...
НАРОДНІ ПРИКМЕТИ:
Сонце червоно заходить – до вітру.
Кільце навколо сонця – до негоди.
Тьмяний місяць – до дощу, ясний – до сухої погоди.
У правому вусі дзвенить – до тепла, у лівому – до холоду.
Зірка падає – до вітру.
Перші півні (опівночі), другі (до зорі), треті (зоря).
Добірку підготував Віктор МАМОНТОВ,
