Напередодні професійного свята у Києві відбулося засідання Громадської ради при Державному агентстві з інвестицій та інновацій. В ньому брав участь і віце-президент Інноваційної палати України, президент її Одеського регіонального відділення, заслужений винахідник України, академік Інженерної академії України С.І. КОБИЛЯНСЬКИЙ.
– Станіславе Івановичу, на засіданні розглядалося питання щодо ефективного використання інтелектуальної власності. Здається, як і раніше, в нашій країні з’являється багато цікавих, перспективних ідей. Але питання захисту прав винахідників та раціоналізаторів, питання щодо втілення ідей у життя залишаються невирішеними. І тому більшість наших ідей та пропозицій реалізуються десь за кордоном, а не в Україні.
– Для того, щоб змінити таку ситуацію, Україна проголосила інноваційний шлях свого розвитку і почала створювати інноваційну систему, яка б забезпечила швидкий шлях просування вітчизняних розробок від ідеї до виходу на ринок конкурентоспроможного товару. Для цього за останні роки в нас були прийняті важливі закони, котрі повинні сприяти якнайшвидшому просуванню і комерціалізації вітчизняних винаходів. Зокрема, Закони України «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про інноваційну діяльність», «Про трансфер технологій», «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». І, нарешті, наказом Фонду Держмайна України № 740 від 25.06.2008 р. було затверджено Методику оцінки майнових прав інтелектуальної власності, що робить винахід товаром, чого раніше не було. І це вже є значна перемога.
– Тобто, на законодавчому рівні створено ланцюжок підтримки осіб, які займаються дослідженнями і просуванням інноваційного продукту. Але саме винахідник залишився, так би мовити, за межами цього законодавчого ланцюжка.
– Так. Невизначена саме роль, і навіть не згадується в указаних законах винахідник, який і є справжнім володарем інтелектуальної власності. Тому, для того, щоб винахідник почувався захищено, потрібен Закон України «Про винахідницьку діяльність». Він повинен регламентувати усі аспекти взаємовідносин між винахідниками та державою, владою, промисловцями, інвесторами, оцінювачами, тими, хто займається трансферами технологій. Поки цього немає, винахідники скаржаться на те, що їх ошукують, викрадають їхні ідеї.
Ця моя пропозиція дуже ретельно розглядалась на раді і знайшла розуміння і підтримку у членів ради і керівництва Держінвестицій України, які можуть виступити з законодавчою ініціативою в парламенті України.
– Дуже часто можна почути ствердження про те, що ніяких законів приймати не потрібно, бо ринок сам збалансує попит на винаходи та раціоналізаторські ідеї.
– Як на мене, то хибна точка зору. Усі розвинені країни світу побудували чіткі системи правил гри для винахідників. І зробили вони це, розуміючи, що від ефективності використання інтелектуальної власності, до якої належать найбільш перспективні винаходи, великою мірою залежить місце країни на світовому ринку. Ми лише продекларували інноваційний шлях розвитку, але поки нічого не зробили для його реального втілення у життя.
Як наслідок, у 2001 – 2006 роках на 19,8% зменшилась кількість винаходів, що використовувались у виробничому процесі на вітчизняних підприємствах. Неухильно зменшується чисельність творців об’єктів права промислової власності – винахідників як в цілому по економіці, так і в більшості галузей промисловості.
За даними Держкомстату, реалізація в Україні інноваційної політики, яка базується на існуючій пропозиції з результатів творчої (наукової) діяльності, забезпечила невтішні підсумки. З 2000 по 2006 роки при зростанні обсягів фінансування технологічних інновацій з Державного бюджету майже у 15 разів (з 7,7 до 114,4 млн грн на рік) і збільшенні в 4,3 рази щорічних обсягів виконаних наукових прикладних досліджень (з 266,6 млн грн 2000 року до1141 млн грн у 2006 році), питома вага реалізованої інноваційної продукції в загальному обсязі промислової продукції не збільшилась, а питома вага підприємств, які займались інноваціями, зменшилась в 1,6 раза. В 3,9 раза (з 15323 до 3978) зменшилась і загальна кількість освоєних ними інноваційних видів продукції.
– Якщо порівняти ситуацію в Україні з ситуацією у інших європейських країнах, як вона виглядатиме?
– Не на нашу користь. Серед країн Європейського союзу мінімальні показники інноваційної діяльності зараз мають Португалія – 26% та Греція – 29%, але навіть вони у 2 рази вищі за наші показники. У порівнянні ж з країнами-лідерами – Ірландією (74%), Данією (71%), Німеччиною (69%), Австрією (67%), Нідерландами (62%) – розрив ще суттєвіший і складає 3-4 рази.
За 15 років через непослідовність державної політики щодо підтримки наукової та науково-технічної сфери та активну діяльність фондів, організацій та програм (зокрема, Фонду Дж. Сороса, Українського науково-технологічного центру, 5 та 6 рамкових програм тощо) відбулося масштабне вимивання на користь третіх країн носіїв нових знань українського походження та особливо здобутих ними результатів.
– Станіславе Івановичу, як змінилися правила гри щодо винаходів після вступу України до СОТ?
– Ускладнилися. Так, раніше за подачу заявки на патентування винаходу та проведення експертизи малому підприємству треба було сплатити 325 гривень. Зараз – 3800. Крім того, винаходи, щоб затвердити свій пріоритет, треба патентувати за кордоном. А це вже від 50 до 70 тисяч доларів. Самотужки винахідник чи навіть підприємство вирішити цю проблему не зможе. Тому багато країн пішли шляхом надання фінансової допомоги винахідникам. Наприклад, у Фінляндії за експертну оцінку, патентування за кордоном і інші необхідні платежі за перспективний винахід сплачує держава. Вона не залишається у накладі. Якщо винахід втілюється у життя, держава повертає свої витрати і отримує відсотки у вигляді надходжень в бюджет від податків від реалізації товару чи продажу ліцензій.
Саме тому на раді була обговорена моя пропозиція щодо створення на рівні держави спеціального фонду підтримки патентування за кордоном. Мова повинна йти про найбільш перспективні, піонерські винаходи. Аналогічна система вдало працювала ще за часів Радянського Союзу. Ті винаходи, які забезпечували пріоритет держави і могли принести валюту, патентувались за рахунок держави.
Система фінансової підтримки, яка створена в Україні сьогодні, не є ефективною. Вона передбачає оформлення кредиту у Державній інвестиційній компанії. Але, наприклад, тільки заставні зобов’язання там є такими, що з ними неспроможні справитися навіть потужне підприємство чи потужна фірма. З урахуванням того, що половина інтелектуальної власності створюється у сфері малого та середнього бізнесу, можемо констатувати: там творчим людям нема на що розраховувати з точки зору підтримки їх винахідницької та інноваційної діяльності.
На мою думку, потрібен і громадський фонд підтримки винахідництва, який би був створений за рахунок меценатів, добровільних внесків підприємств, які зацікавлені у випуску нової інноваційної продукції, та самих винахідників, які вже реалізували свої винаходи.
Крім того, необхідно терміново створювати мережу венчурних фондів і, насамперед, державних. Таким шляхом пішли у Росії. Наприклад, там діє державний Фонд Бортніка, де винахіднику зовсім не важко отримати 25 тисяч доларів, щоб довести свою ідею до дослідного зразку. Якщо є сенс, він може отримати ще 200 тисяч доларів вже на дослідну партію.
– Мені здавалося, що зараз винахідництво не є популярним. А з того, про що говорите Ви, виходить зовсім інше.
– Якщо людина звикла творчо підходити до своєї справи, якщо в неї таке мислення, тут вже нічого не поробиш. Це скоріше стан душі. Такі люди працюють всупереч всім обставинам.
2007 року в Україні винахідницькою діяльністю займалося майже 19 тисяч осіб. Найбільш активно працювали творці інтелектуальної власності у Донецькій, Харківській, Запорізькій, Івано-Франківській областях та місті Києві. Третину складали молоді люди (до 40 років). Отже, винахідництво не є прерогативою літніх людей, пенсіонерів. Ним активно займається і молодь, і жінки.
– Що робиться у Одеській області з метою активізації інноваційних процесів і скорішого впровадження розробок одеських вчених і винахідників?
– Протягом року разом з управлінням освіти та наукової діяльності облдержадміністрації ми готуємо матеріали для створення програми інноваційного розвитку Одещини на 2009 – 2012 роки. Координатором цього процесу є начальник управління Дмитро Михайлович Демченко. Проект програми розглядатиме робоча група, а потім її винесуть на розгляд сесії обласної ради. Після затвердження програми на неї буде виділено фінансування з обласного бюджету. Крім того, на фінансування деяких проектів можна розраховувати і з боку держави, тобто можна додатково отримати кошти для розвитку області. Тому треба завершити цю роботу якнайскоріше.
Інноваційна палата надала майже 20 пропозицій у сфері машинобудування, енерго- та ресурсозбереження, екології, медицини, а також у сфері розбудови інноваційної інфраструктури.
Крім окремих проектів, нами запропоновано створити єдину замкнуту інноваційну інфраструктуру, бізнес-інкубатор «Евріка», де б можна було отримати допомогу від патентування ідеї до реалізації готової продукції на ринку. Саме Інноваційна палата могла б узяти на себе функції щодо створення інфраструктури інноваційної діяльності. Зокрема, за принципом «Єдиного вікна», щоб винахідник не бігав по інстанціях і не шукав, хто допоможе йому визначитися із перспективами подальшого використання його ідеї. І це було б реалізовано вперше в Україні.
В рамках даного проекту ми запропонували створити оснащений найсучаснішим устаткуванням технологічний центр для можливості доведення винаходів до дослідних зразків і наступного випуску дослідних партій. Необхідність створення таких технологічних центрів в кожному обласному центрі на раді було підтримано керівництвом Держінвестицій, і висловлена готовність в наданні фінансової підтримки для створення такого центру в Одесі.
Більш того, вже сьогодні ми запропонували створити науково-промисловий інноваційний кластер на базі площ Комінтернівського району. Нас підтримали голова Комінтернівської райдержадміністрації Людмила Ярославівна Прокопечко, яка є заступником голови постійної комісії комісії облради з питань економіки, промислової політики, інвестицій, розвитку малого та середнього бізнесу.
– Чим буде займатиметься цей кластер, який, виходячи з самого визначення, повинен об’єднати різні за напрямами діяльності і самостійні підприємства?
– На базі цього кластеру планується створити більш 12 – 15 незалежних малих підприємств з випуску різноманітної конкурентоспроможної інноваційної продукції, яка не має аналогів у світі чи перевищує кращі імпортні зразки. Ці підприємства базуються на завершених та вже апробованих в експлуатаційних умовах розробках. Крім указаних підприємств, у складі кластера буде створена цілісна інноваційна інфраструктура, яка забезпечить ефективну роботу і просування на ринку продукції, що випускається малими інноваційними підприємствами кластера. Підтримка даного проекту дасть можливість, витративши всього 15 – 20 мільйонів доларів, протягом 2 років освоїти випуск різноманітної конкурентоспроможної продукції і створити до 1000 робочих місць. Нічого аналогічного в Україні за часів незалежності ще не створювалось.
Нами заплановано на 2009 рік видати каталог одеських винахідників, які мають захищені патентами на винахід розробки. Це дасть можливість потенційним інвесторам знайти і безпосередньо звернутися до винахідника.
Ми запрошуємо винахідників Одещини взяти участь в створенні цього каталогу, який повинен стати інтелектуальним і винахідницьким обличчям Одещини. Тому ми звертаємося з проханням: зателефонуйте чи напишіть до Одеського регіонального відділення Інвестиційної палати, щоб розмістити інформацію про себе та свої винаходи: 65026, Одеса, а/с-79, телефони: 8-068-20-14-111, 8-048-726-32-72.
І наостанок, поздоровляю усіх своїх колег зі святом. Бажаю здоров’я, оптимізму і віри в те, що настане час, коли і в нашій державі до винахідників і раціоналізаторів будуть гідно і шанобливо ставитися.
