Рішення місцевої ради… Як часто ми стаємо свідками того, що, мудро сформульовані та життєво виважені, вони так і залишаються не почутими організаціями та чиновниками, до яких звернені; як часто їх реальна вага дорівнює вазі паперу, на якому вони затверджені печаткою. На щастя, так буває не завжди, саме в цьому ми спробуємо переконатися, аналізуючи кілька рішень Котовської міськради (міський голова Анатолій Іванов), які стосуються надзвичайно важливого питання – розвитку освітньої мережі міста та підготовки її до нового навчального року.
Про те, що до шкільництва свого і керівники міста, і депутати міськради ставляться з особливою увагою, в Котовську знають всі. У цьому переконуєшся і під час розмов з учителями, батьками учнів та самими школяриками, і під час знайомства з навчальними закладами, про стан яких свого часу я вже писав.
Та все ж таки, готуючи цю статтю, я проаналізував не лише цьогорічні доповіді завідувача відділу освіти міськради Миколи Никифорчука на засіданні виконкому та заступника міського голови Марії Мазур – на сесії міськради, але й подібні доповіді і звіти за кілька останніх років. І перше, що упало в око, – що там майже не трапляється пунктів, які б записувалися для галочки та для того, щоб переписувати їх із доповіді в доповідь, із рішення в рішення; що благоустрій шкіл та насичення їх всілякими технічними засобами, умеблюванням і всім іншим провадиться продумано, з інтенсивною заміною старого обладнання та накопиченням сучасних засобів і устаткування. При цьому мерія не чекає, поки про фінансування подбає держава, а віднаходить власні ресурси, залучає усі можливі кошти.
Скажімо, який, на перший погляд, стосунок має вдалий продаж приватній фірмі міського універмагу – до благоустрою шкільних та дошкільних закладів? А безпосереднє: завдяки отриманим коштам, для шкіл та дошкільних закладів вдалося придбати за два минулі роки п’ятдесят комплектів парт, на суму 238 тисяч гривень, а ще – десять холодильників, вісім водонагрівачів, 346 комплектів постільної білизни, п’ятнадцять триярусних ліжок, чотири пральні машини, відеокамеру для станції юних техніків і майже двісті офісних стільців для актового залу гімназії, комп’ютерного класу школи № 3 та для відділу освіти. І якщо бюджетом на ремонт класів, майстерень, спортзалів, їдалень та підсобних приміщень на 2006-2007 навчальний рік було виділено лише 57 тисяч гривень, то завдяки продажу того ж таки універмагу, вдалося виділити 207 тис. на капітальні роботи та 349 тисяч на газифікацію шкільних закладів. Крім цього, зуміли залучити до розвитку шкільництва понад 51 тисячу спонсорських коштів та понад 130 тисяч гривень батьківських внесків.
Чи не правда, мудре вкладання коштів? Мудре вже хоча б тому, що ці кошти вкладено не просто в якісь там бездушні техніку та меблі, а у виховання майбутнього покоління, в турботу про нього. І нічого, що здійснене воно було на виконання рішення, визначеного цілком стандартною, з погляду багатьох чиновників, фразою: «Поліпшити матеріально-технічне забезпечення шкільних та дошкільних закладів».
Якщо до цього всього додати пункти про ремонт систем опалення та інші роботи в усіх шкільних та дитячих закладах, то можна було б гучно рапортувати про значні досягнення на освітянській ниві. Натомість у рішенні з прикрістю зауважується, що «через відсутність коштів, немає можливості комп’ютеризувати чотири загальноосвітні школи, а в майстернях з обробки деревини і металу – застаріле верстатне обладнання». Відтак школи, звичайно ж, слід комп’ютеризувати, а верстати оновити. Оце він і є – державний підхід до державної справи.
На початок поточного навчального року в місті функціонувало дванадцять дошкільних та чотири позашкільні заклади, дев’ять загальноосвітніх шкіл, одна гімназія та одна вечірня школа. Тобто всю систему закладів збережено. А в рішенні до їх підготовки було кілька серйозних пунктів, які стосуються шкільного харчування для учнів молодших класів та 350 дітей, які потребують соціального захисту; а ще – запровадження посад шкільних психологів, оновлення підручникового фонду та фонду шкільних бібліотек, поточного ремонту шкіл та їх загальної підготовки до навчально-виховного процесу. І, знову ж таки, серйозність рішень підкріплена була серйозністю ставлення до них.
Передусім зауважу, що крім понад 72 тисяч гривень, виділених на ремонтні роботи з бюджету, міській владі вдалося залучити понад 278 тисяч гривень спонсорської допомоги та добровільних батьківських внесків. Крім того, значні суми на ремонт будівель гімназії, першої і третьої шкіл та дошкільного навчального закладу № 1 виділено з обласного бюджету розвитку. В кількох закладах проведено капітальні ремонти опалювальних систем. Шкільні медкабінети забезпечено всім необхідним для надання першої медичної допомоги, і значні суми виділено для поповнення фондів шкільних бібліотек. Ясна річ, налагоджено було й безкоштовне харчування дітей початкових класів та дітей із соціально незахищених родин, запроваджено вісім посад практичних психологів та вісім посад керівників спортивних секцій; у чотирьох школах додатково відкрито групи продовженого дня, а в дошкільному навчальному закладі – спеціальну логопедичну групу.
Ну, а які зрушення відбулися в матеріально-технічній базі освітніх закладів міста? Теж помітні. Досить сказати, що цього річ закуплено 17 холодильників для їдалень та медпунктів, 13 водонагрівачів, 45 комп’ютерних столів та 55 триярусних ліжок для дошкільних закладів. А ще – завдяки додатково виділеним міськрадою 172 тисячам гривень, у трьох школах міста облаштовано комп’ютерні класи.
Звичайно, деякі проблеми все ще залишаються. Так, поки що не вистачило коштів, щоб повністю замінити верстатне обладнання шкільних майстерень; через брак фінансів не вдалося провести й вогнезахисну обробку дерев’яних конструкцій шкільних горищ; ну і, звичайно ж, хотілося б інтенсивніше провадити комп’ютеризацію всіх навчальних закладів. Але житейська мудрість і діловитість, з якими міська влада турбується про розвиток шкільної освіти, переконують нас, що й ці проблеми незабаром буде розв’язано.
