У Верховній Раді стартував «туманний місяць»
На другий день прихованих від сторонніх очей коаліційних переговорів (вони триватимуть місяць, і у разі відсутності позитивного результату Президент Ющенко має право розпустити Раду) Голова ВР Арсеній Яценюк оголосив про подану тільки-но до Регламентного комітету заяву про свою відставку. Доки питання не буде розглянуто, Арсеній Петрович буде, як і раніше, керувати парламентом. Заклик спікера «бути чесними перед собою і перед людьми, які обрали нас», був зустрінутий депутатами як завжди. Тобто мужньо.
Екс-прес-секретар екс-прем'єра Віктора Януковича Ганна Герман рішення Яценюка назвала "гідним людини, яка поважає домовленості та поважає Закон". І додала, мовляв, непогано було б й іншим членам коаліції, що розпалася, бути слугами даних ними зобов'язань.
Кого насамперед мала на увазі "спікер" Партії регіонів, здогадатися нескладно. Звичайно ж, Прем'єр-міністра Юлію Тимошенко, яка, у свою чергу, показала б своєю відставкою приклад безпосереднім підлеглим-міністрам.
Однак із цієї миті в українських законах та підзаконних актах починаються різночитання. Від того, хто в них розбереться першим і переконає у цьому інших, і залежить, по суті, персональний склад Кабінету Міністрів. Юридичний департамент уряду задовго до розпаду коаліції вже "знав правильну відповідь", яку й озвучила Юлія Володимирівна. Звучить вона приблизно так: уряд на чолі із Тимошенко буде працювати рівно стільки, скільки буде потрібно. Причому досить тривалий час.
Те, у чому переконувала журналістів Прем'єр-міністр, підтвердив почесний ректор Одеської національної юридичної академії, депутат від Партії регіонів Сергій Ківалов. На думку Сергія Васильовича, Тимошенко справді може подати у ці дні заяву про відставку. Але може й не подати. Який із варіантів прийнятніший для неї, здогадатися в принципі можна. У Регламенті коаліції є пункт 13-2, у якому говориться: "...припинення діяльності Коаліції передбачає подачу заяв про відставку Прем'єр-міністром України та Головою Верховної Ради України". Разом з тим, як підкреслив пан Ківалов, діяльність уряду регулюється Законом "Про Кабінет Міністрів", у якому чітко сказано про те, що подача заяви про відставку – право Прем'єр-міністра. Право, яке коаліційна угода, що спирається на Регламент Верховної Ради, не може перетворити в обов'язок. Крім цього, навіть заява про відставку, подана Тимошенко, – без затвердження її не менше 226 депутатами – не може такою вважатися. До того ж відставка Прем'єра має бути синхронною із відставкою усього Кабміну, в якому міністерські портфелі поділено 50:50 між БЮТ та "Нашою Україною" – "Народною самообороною". Навряд чи ініціатори розпаду коаліції (якими є "НУНСівці") палають жагучим бажанням дати "відмашку" своїм представникам в уряді. Адже цим вчинком вони вмить позбавлять себе контролю над багатьма сферами внутрі- і зовнішньополітичного життя.
Той же Ківалов вважає: після закінчення 30-днівки, відпущеної Конституцією на формування нової (замість "демократичної") коаліції, Віктор Ющенко може видати указ про розпуск ВР. Якщо цим правом (підкреслюю: правом, – але не обов'язком! – авт.) Президент не скористається протягом дев'яти місяців, з 17 жовтня по 23 липня 2009 року, – парламент у теперішньому складі вже напевно відпрацює свій повний конституційний термін. Тому що після 23 липня, відповідно до теперішньої Конституції, Президент країни втратить право на розпуск Ради: з цього дня почнеться відлік останніх шести місяців його президентських повноважень.
Усі провідні українські політичні експерти схиляються до думки про те, що завидну єдність при голосуваннях у Раді, яка демонструється з початку вересня депутатами від ПР та БЮТ, буде збережено й надалі. А раз так, створювати й скріплювати своїми підписами нову коаліційну угоду Віктору Януковичу та Івану Кириленку (лідерам фракцій Партії регіонів та Блоку Юлії Тимошенко) – необов'язково.
Лідер Партії регіонів Віктор Янукович, у тому разі, якщо коаліція БЮТ-ПР не відбудеться, оголосив про готовність політичної сили, очолюваної ним, йти на позачергові парламентські вибори. Зрозуміло, з метою одержати на них переконливішу перемогу, аніж на двох попередніх. Для цього прихильникам ПР у російськомовних регіонах слід прийти на виборчі дільниці, а не сподіватися, що їхнє конституційне право визначати майбутній курс держави реалізується і без їхньої участі. Віктор Федорович мав на увазі зокрема й густонаселений Донбас; зокрема, у Луганській області більш високий відсоток голосів на свою користь ПР "недоодержала" саме через "шапкозакидальницькі" настрої у шахтарському краї. На думку колишнього Прем'єр-міністра, в країні порядку не буде доти, "доки не підуть помаранчеві". Тому що "помаранчева влада" не лише свідомо псує стосунки із сусідньою Росією, – вона й зовсім може вивести Україну на грань війни. У чому саме полягає "загроза миру", Янукович, на жаль, не уточнив.
За кордоном розвиток політичних подій в Україні явно не схвалюють. Німецький політолог Ніко Ланге (директор київського представництва Фонду Конрада Аденауера), аналізуючи можливі варіанти побудови нової коаліції, бачить якийсь позитив у спілці Юлії Тимошенко та Віктора Януковича: завдяки йому з'являється шанс перебороти розподіл України на Схід та Захід, на "помаранчевих" та "біло-блакитних", на "гарних" та "поганих". Разом з тим, на думку політолога, надмірне захоплення Президентом Ющенком, Прем'єром Тимошенко боротьбою за збереження та зміцнення владних повноважень у майбутньому "українськими виборцями неодмінно буде покарано". Адже, звинувачуючи один одного у зраді "ідеалам Майдану", у пособництві олігархічному капіталу, нарешті, у "зраді національним інтересам", провідні персонажі українського політикуму елементарно не встигали приділяти увагу розв’язанню внутрішньополітичних, економічних та зовнішньополітичних проблем.
Із цим твердженням "людини зі сторони" важко не погодитися.
