З самого ранку закипіло в Кілії життя: на центральній вулиці – ярмарок! Хто з велосипедами, хто на мотоциклах – поспішають запастися на зиму місцевою картоплею і цибулею, закупити для консервації солодкого перцю і помідорів, а ще капусти й кавунів – для соління. До десятої години вантажівки, які прибули із сіл району з товаром, практично порожні – усе розмели!
Напередодні чергового, вже десятого за рахунком Дня району від членів оргкомітету надійшла пропозиція – пройти головною вулицею урочистим парадом з прапорами. Виникло запитання: які прапори піднімати? Одні говорили, що можна дістати старі, радянські. Інші пропонували йти під партійними – нехай всіх кольорів і мастей. Але в результаті вирішили: щоб уникнути неприємностей (невідомо, як витлумачать ЗМІ), колони прикрасити повітряними кулями, квітами і хлібними колосками.
І от настав призначений день – друга неділя вересня. На площу запрошуються перші особи району – хлібороби. Цього року хлібороби домоглися вражаючого результату – Кілійський район зібрав 145 тисяч тонн зернових.
Коли свято досягне свого апогею, коли під пісню «Хлеб всему голова» дівчата піднесуть із поклоном керівникам сільгосппідприємств пухкі короваї, дехто із шанованих людей спробує «витягти мушку, що потрапила в око». Так, дорого і важко дався цей хліб...
Але ось починається парад. Відкриває його міський голова Кілії Валентин Бобровський. На території цієї громади розташовано чотири великих підприємства. Це – Кілійський суднобудівно-судноремонтний завод, який будує флот для країн Європи; ТОВ «Лад», що забезпечує Кілію смачним і недорогим хлібом; ТОВ «Титан», м’ясо-молочна продукція якого реалізується в багатьох містах і навіть у столиці України. Це, нарешті, відомий своїми марками Кілійський винзавод. З початку року підприємствами невеликого придунайського містечка випущено промислової продукції на 43 мільйони гривень.
За Кілією прямує Українська Венеція зі своїми дарунками – рибою, яблуками, виноградом. У яскравий вінок свята вплітаються пишні російські сарафани. За ними у святковому марші – найбільше село району Шевченкове, представники якого вдягнені в національні українські костюми. Услід ідуть молдавани із Червоного Яру, Приозерного, Фурманівки, Дмитрівки, росіяни із Приморського, Мирного, Василівки, болгари з Новоселівки, гагаузи зі Старих Троян... Представники понад тридцяти національностей живуть і трудяться в Кілійському районі. Як вірно зауважить у своєму привітальному слові заступник голови Одеської облдержадміністрації Іван Чорбаджи, у цьому багатонаціональному краї, який говорить різними мовами, війни і ворожнечі не буде ніколи.
Мету проведення свята формулює у своєму виступі голова Кілійської районної ради Володимир Боделан:
– Ми зібралися разом, щоб поділитися один з одним своєю багатою культурою і традиціями, успадкованими від предків. А ще – щоб кожен з нас, побачивши результати роботи колективів, підприємств і установ, знову відчув гордість за свій район.
– Багата і гарна наша земля, – підхоплює голова Кілійської райдержадміністрації Іван Поджаров. – Тому що тут живе працьовитий народ. За вісім місяців поточного року наш район виробив продукції на 7 мільйонів гривень більше, ніж за аналогічний період минулого року.
Після урочистого параду і мітингу відкривається неймовірно велика і гарна виставка під відкритим небом. Всі учасники свята прямують до міського парку, алеї якого прикрашені картинами місцевих художників, роботами вихованців дитячих садків, шкіл, позашкільних закладів.
Далі – більше. Ось на імпровізованому липованському подвір'ї розпалили багаття, старообрядники із села Приморського у величезному казані варять ароматну юшку з добірної риби. Клацають фотоапарати біля Фурманівської садиби – з цього села навіть африканських страусів привезли! Хочете спробувати яєчню зі страусиного яйця? Ото вже справді, на всіх вистачить!
Поруч розмістили свою виставку жителі села Ліски. На гарбузи-велетні залазить дітвора – ось які плоди родить лісківська земля, щедро зігріта південним сонцем і напоєна дунайськими водами.
– Як Ви їх вирощуєте? – намагаюся дізнатися у сільського голови.
– Секрет фірми! – світиться від задоволення Володимир Забарний.
Але бренд Лісків – не гарбузи, а полуниця, яку тоннами вирощують тутешні мешканці.
Завдяки працьовитим рукам, плодоносить вона навіть зараз, у вересні. Не вірите? А ось вона лежить на тарілці – скуштуйте.
До української хати наполегливо запрошує Галина Рябцева.
– До цієї виставки «Сумлінно працюємо, щедро святкуємо» ми готувалися всім селом, – розповідає сільський голова.
П'ять столів ломляться від усіляких страв – ото вже не поскупилися сільські фермери і підприємці!
– Цього року ми вирішили показати п'ять основних свят, які відзначають жителі Шевченкового. Перший стіл приготувала школа № 2 – це традиційні дванадцять страв, які подаються господинями на світле свято Різдва Христового. Другий стіл від дитячого садка «Топольок» – як бачите, стіл Великодній. У нас прийнято частувати гостей, – і Галина Аксентіївна подала мені пухку паску і крашанки.
Біля третього столу, який накривають на Святу Трійцю, вихованці першої школи розповіли мені про обряди, які успадкували від своїх бабусь і дідусів. Працівники сільського Будинку культури показали храмове свято, яке жителі Шевченкового відзначають у жовтні. І, нарешті, сільська бібліотека репрезентувала виставку до Дня незалежності: тут увагу привертає книжкова виставка з художніми творами, які вийшли з-під пера уродженців Шевченкового. Знай наших!
Очі розбігаються. Цікаво все. З Василівської садиби лунає весела абаянська пісня під російську гармонь. Ось житель Фурманівки в молдавському національному костюмі спритно орудує тясками – можна покуштувати солодкого виноградного соку. На імпровізованому гагаузькому подвір'ї зустрічаю заступника губернатора і керівників Кілійського району: просто на їхніх очах жінки тонко розкочують тісто і смажать гезлемя – національні пиріжки з овечою бринзою. Як належить, гостей частують домашнім вином.
Здається, у парку зібралася вся Кілія. Жителі міста прийшли на свято цілими родинами. Оглянувши виставки, люди відпочивають за столиками, які розставлені всюди. Куштують покупки: хтось придбав знамениті вилківські копченості, хтось – кондитерські вироби місцевих майстрів.
Наприкінці свята колективи-учасники одержують пам'ятні подарунки від районної ради і райдержадміністрації.
Величезна ж робота відділу культури, який продумав у цьому грандіозному святі все до дрібниць, як і належить, залишається за кадром.
