Світова фінансова криза далі ускладнюється. В Україні глобальні проблеми позначилися вже на багатьох галузях економіки, але найсильніше «трясе» банківську систему. Наскільки серйозно вона «хвора»? Чи можна сподіватися на методи її «лікування», застосовувані сьогодні? Що необхідно знати в цій ситуації вкладникам та клієнтам українських банків? Надамо слово фахівцям.
ТІЛЬКИ БЕЗ ПАНІКИ!
Олександр Колевич, керуючий Ренійським відділенням № 6780 «Ощадбанку»:
– Як відомо, Національний банк України ухвалив постанову № 319 від 13 жовтня 2008 року, відповідно до якої ввів тимчасовий мораторій (терміном до 6 місяців) на дострокове вилучення депозитних вкладів громадян. Зрозуміло, такий крок – дуже сувора «терапія», яка викликає цілком зрозуміле обурення вкладників. Однак головне завдання НБУ в даних обставинах – це попередження паніки, що в остаточному підсумку робиться в інтересах тих же вкладників. Адже лише за 4 дні в жовтні люди по всій Україні достроково зняли зі своїх рахунків понад 6 мільярдів гривень, що, до речі, ледве не призвело до банкрутства такого гіганта, як «Промінвестбанк». Зупинити ажіотаж – отже, допомогти банкам, а підтримати банки – отже, гарантувати безпеку коштів клієнтів.
Слід нагадати, що в діях Нацбанку немає нічого екстраординарного. Аналогічна ситуація спостерігалася в Україні у 2004 році, коли вкладники також піддалися панічним настроям – люди в масовому порядку кинулися знімати гроші. Саме у той період тодішній керівник НБУ Арсеній Яценюк вперше в історії нашої країни розпорядився призупинити вилучення депозитів. Ажіотаж припинився, вкладники незабаром заспокоїлися, і фінансова система повернулася до нормального русла.
Нинішні труднощі, щоправда, мають глибший та системніший характер, тому прогнози щодо подальшого розвитку фінансової кризи в Україні вкрай несприятливі. На відміну від світових ринків, де депресивні явища почалися на фондових біржах, у нашій країні криза одразу ж вдарила по банківській системі. Основна причина – відверто спекулятивна кредитна політика більшості українських комерційних банків, які останнім часом прагнули лише до одного – збільшення власних прибутків. Навіть ціною невиправданого ризику.
Не секрет, що наші банки охоче користувалися зовнішнім запозиченням кредитних ресурсів на Заході, тим більше, що іноземні банки надавали кредити під 6% річних, у той час як в Україні кредитування здійснювалося під 30-40% і навіть вище. Але коли гримнула світова криза, західні кредитори в екстреному порядку зажадали свої гроші назад. Але ж сотні мільйонів доларів видані у вигляді кредитів в Україні, і повернути їх за короткий час просто неможливо. Та й не усі позичальники (переважно фізичні особи) у цей важкий час можуть виконати свої боргові зобов’язання. Таким чином, багато комерційних банків опинилися у важкому становищі. Щоб встояти, сьогодні вже понад 30 банків запросили в НБУ стабілізаційні кредити. Це дозволить їм купити на «міжбанку» валюту й розрахуватися за зовнішніми запозиченнями. Якщо ж повернути борги не вдасться, то іноземні кредитори пред’являть нашим банкам дефолт. Про наслідки подібного сценарію можна не розповідати...
У цих умовах Нацбанк досить оперативно й кваліфіковано вжив усіх необхідних заходів для стабілізації банківської системи України – аж до порятунку найбільших банків, чий крах міг би потягти за собою й інших учасників фінансового ринку.
Не буду лукавити: «Ощадбанк» теж відчув на собі хвилю паніки. Людей можна зрозуміти: після катастрофічного знецінювання внесків в «Ощадбанку» колишнього СРСР над нами дотепер висить тінь цієї поганої слави. Вкладники чудово розуміють: якщо захитається «Ощадбанк» – одна з найбільших фінансових установ країни – загального обвалу не минути. Однак паніка тривала лише кілька днів. Усім стривоженим клієнтам наші працівники грамотно роз’яснювали стан справ. Сьогодні ми намагаємося переконати людей в одному: треба заспокоїтися й просто перечекати цю «лихоманку». Як говорить відома мудрість, гроші люблять тишу, і будь-який зайвий шум може лише зашкодити.
Не слід забувати, що «Ощадбанк» дотепер є державним, що дає йому цілу низку переваг за будь-яких фінансових «штормів». По-перше, збереженість внесків гарантована державою. По-друге, у нас є додаткові можливості у вигляді облігацій державної внутрішньої позики, що дозволяє одержати додаткове фінансування від НБУ. По-третє, державний банк не підданий ризикам, властивим комерційним банкам: ми не користуємося зовнішніми запозиченнями, тому що наш статутний фонд збільшує держава. Отже, нам не треба повертати західні кредити. До того ж у проекті держбюджету на 2009 рік передбачено виділення 10 мільярдів гривень для виплати компенсацій за знеціненими внесками «Ощадбанку» колишнього СРСР, а це також грає на зміцнення стабільності банку.
Більше того, незважаючи на вищезгадану постанову НБУ, в «Ощадбанку» набагато легше зняти гроші з депозиту, аніж у будь-якому комерційному банку. Нагадаю, що мораторій стосується лише дострокового вилучення депозитних внесків, багато з яких розраховано на тривалий час. Однак в «Ощадбанку» більшість депозитів є короткостроковими, тому після закінчення передбачених термінів клієнт може спокійно забрати гроші. До речі, багато народних депутатів та інших представників влади тримають сьогодні свої кошти саме в державних банках. Робіть висновки.
Звичайно, у клієнта може виникнути необхідність зняття грошей до закінчення терміну депозиту. Так, мораторій Нацбанку діє повсюдно, але ми можемо запропонувати вкладникові компромісний варіант – спеціальні програми, які дозволяють у будь-яку мить зняти частину грошей із депозиту до закінчення терміну його дії.
В умовах кризи керівництво «Ощадбанку» вбачає головне завдання у тому, щоб зберегти кошти вкладників. Для цього передбачено скорочення темпів кредитування та припинення окремих кредитних програм. Втім, найнадійніші та найплатоспроможніші клієнти можуть, як і раніше, розраховувати на наші кредити.
ОБЕРЕЖНО: ВИСОКІ ВІДСОТКИ!
Віктор Костецький, юрист, економіст (м. Одеса):
– Рішення Нацбанку про призупинення дострокового вилучення депозитів викликало досить негативну реакцію як з боку вкладників, так і з боку юристів. Багато клієнтів резонно нагадують: право власності є священним в усіх цивілізованих країнах, а особисті гроші – така ж власність громадянина, як і будь-яка інша. Чи може хтось (нехай навіть із найшляхетніших спонукань) обмежити право, гарантоване Конституцією, розпоряджатися власністю? Чи не призведе ініціатива НБУ до масового потоку судових позовів вкладників проти мораторію на дострокове вилучення грошей? Адже варто враховувати й той факт, що в договорах про розміщення депозитів, як правило, передбачено право клієнта на дострокове одержання своїх грошей. А з юридичної точки зору договір є навіть вагомішим документом, аніж постанова НБУ. Чи не створюється тим самим правова колізія?
Справді, право клієнта достроково зняти депозит підтверджене не лише договором, але й Законом «Про банки та банківську діяльність». Проте, нагадують банкіри, НБУ має статус основного регулятора фінансової системи країни, а така установа цілком здатна забезпечити юридичний захист своєї постанови. Банки визнають: у вкладників є формальні підстави для подачі судових позовів проти них (точніше, проти мораторію на дострокове зняття депозитів), однак запевняють, що в цьому випадку позовні вимоги будуть переадресовані Нацбанку. Як би там не було, у клієнтів, безумовно, є шанси виграти судові справи такого роду.
І все ж таки, на думку банкірів, краще проявити витримку: криза закінчиться, і тоді в плюсі виявиться той, хто поводився мудріше. Аргумент: відсоткові ставки за депозитами зараз збільшуються, тому для клієнта вигідно не знімати внески, а, навпаки, переоформляти їх. Втім, кожен сам має вирішити для себе цю дилему.
Не можна не помітити: нині буквально впадає в око помітне зростання відсоткових ставок за депозитами. Але пам’ятайте: не слід сліпо довіряти банківській рекламі! Збільшення відсотків по вкладах населення – вірна ознака кризи в банківському секторі. Сьогодні українським банкам дуже не вистачає грошей (це і є криза ліквідності), і вони готові залучати кошти вкладників будь-якою ціною. Можна навіть вивести закономірність: що вищий пропонований відсоток за депозитами – то гірший стан справ у цьому банку. Тому йти треба до того банку, де відсотки – на рівні «золотої середини». На сьогоднішній день оптимальні (безпечні) відсоткові ставки не піднімаються вище 17 – 20% річних. Усе, що вище 22 – 25%, має змусити клієнта запідозрити недобре. А вже 30% і більше – це явна небезпека втратити гроші!
До речі, найбезпечніше місце для зберігання накопичень у періоди кризи – це банківські осередки. Відповідно до Закону «Про банки та банківську діяльність», вміст осередків не є власністю банку, а отже, не потрапляє до ліквідаційної маси при його банкрутстві. Відповідно, банк ніколи не зможе відмовити у доступі до індивідуального сейфу. У будь-який час гроші можна буде забрати й перекласти до надійнішої «скарбнички», коли ситуація на ринку трохи стабілізується.
КРИЗА СТАНЕ САНІТАРОМ?
Банківський працівник, який побажав не «світитися» у газеті:
– Для стабілізації ситуації у банківській системі НБУ не лише наклав мораторій на дострокове вилучення депозитів, але й обмежив масштаби кредитування, і, насамперед, видачу споживчих кредитів. Як «пожежний» захід це рішення виправдане, однак із прицілом на перспективу виникає питання: що далі? Навіть якщо українські банки переборють кризу ліквідності, повернуть борги західним кредиторам та одержать стабілізаційну допомогу від НБУ, із колишніми «тепличними» умовами на банківському ринку доведеться розпрощатися. Дешевих закордонних кредитних ресурсів більше не буде (отже, спекулювати на них вже не вдасться), а залучати гроші вкладників всередині країни стане дуже важко. А оскільки кредитування – це основа банківської діяльності, то обмеження, введене Нацбанком на видачу кредитів, не дозволить банкам повною мірою користуватися формулою «гроші роблять гроші». До того ж стабілізаційні позики НБУ теж доведеться рано чи пізно повертати, і банки знову відчують брак власних коштів. Де ж світло наприкінці тунелю?
На думку багатьох банківських фахівців, продовження кризи призведе до того, що на ринку залишаться лише великі банки. Дрібні й середні банки будуть змушені думати про злиття із «соліднішими», що, до речі, відбувається зараз у розвинених країнах. При цьому не виключено, що деякі українські банки, які зловживали спекулятивним кредитуванням, просто підуть з ринку. Таким чином, нехай і болісним шляхом, але вітчизняна банківська система «завдяки» кризі йде до свого очищення та оздоровлення.
Сьогодні в Україні діють понад 180 банків різного «калібру», а це явно ненормальне явище. Допомогти усім Нацбанк просто не зможе. Нині золотовалютні резерви НБУ становлять близько 37 мільярдів доларів, й ідеальний варіант – не дозволяти їм опускатися нижче 29 мільярдів. То ж у найближчі два роки українській банківській сфері буде дуже важко: одним доведеться туго затягти пояси, інші просто не виживуть. І все ж таки санітарне значення кризи очевидне – вона стане добрим уроком для усіх гравців фінансового ринку.
ВИБОРАМИ – ПО БЮДЖЕТУ!
Валерій Абаджієв, начальник фінансового управління Болградської райдержадміністрації:
– Сьогодні мене часто запитують: а чи не позначиться банківська криза на бюджетній системі? Чи не повернемося ми до середини дев’яностих років, коли працівникам бюджетних установ по 6-8 місяців не платили зарплату, а підприємства страждали від кризи неплатежів?
Відповідаючи на це запитання, хотів би почати ось із чого. Особисто на мене, як на громадянина, величезне враження справила... вартість солодкого перцю – культури, яка дуже розповсюджена у нас в Бессарабії. Здавалося б, продукція місцевого виробництва має бути дешевою та доступною. Але що я бачу в одеських супермаркетах? Перець – з Іспанії, ціна – 14-15 гривень за кілограм! Але, вибачте, а де ж наш урожай? Ну, добре, перець у супермаркеті купують хіба що мешканці мегаполісів. Але коли на ринку в Болграді я бачу перець по 12 гривень за кіло, то розумію: нинішня інфляція – лише «квіточки», попереду на нас чекає ще шокуюче зростання цін на геть усе. Причому, це інфляція долара! І хоча провідні країни Європи та Азії намагаються сьогодні скоротити свою залежність від долара, Україна із незрозумілою завзятістю продовжує «прив’язувати» гривню до валюти США.
Тепер – безпосередньо про справи бюджетні. Дуже сподіваюся на те, що банківська криза не торкнеться бюджетної сфери, в усякому разі, найближчим часом. У нас все ж таки діє казначейська система обслуговування, а казначейство – той же банк, лише закритий, який має власні джерела фінансових надходжень. У той же час бюджетні організації напевно постраждають від інфляції – насамперед подорожчають енергоносії, матеріали та продукти харчування. Ситуація може загостритися настільки, що бюджетників неможливо буде забезпечувати усім необхідним.
Але найбільша небезпека для бюджетників – дострокові парламентські вибори. Вони можуть зірвати процес ухвалення Держбюджету країни на 2009 рік. Адже усю бюджетну процедуру, зокрема й на місцях, суворо розписано за термінами. І якщо держбюджет не буде ухвалено вчасно, у регіонах виникне маса проблем із фінансуванням бюджетних організацій. Усі фінансові управління будуть змушені перейти на так звану тимчасову схему за принципом 1/12 від минулого року. Інакше кажучи, фінансування на поточний місяць буде здійснюватися виходячи із параметрів аналогічного місяця попереднього року. Однак січень 2009 року та січень 2008-го у фінансовому плані – дві великі різниці, як кажуть в Одесі. Отже, можна чекати недофінансування за багатьма статтями витрат.
