ЗАХІД ВИРІШИВ ПІДТРИМАТИ ЮЩЕНКА Й ТИМОШЕНКО
Тріумф України як «наріжної держави в системі загальноєвропейської безпеки» справді відбувся. Обіцяні Юлією Тимошенко мільярди від МВФ невдовзі надійдуть, аби підтримати економічну й фінансову стабільність України в умовах світової кризи та спаду цін на метал. Місія Міжнародного валютного фонду, що мала до 28 жовтня ретельно вивчити ситуацію в Україні, завершилася достроковим укладанням домовленостей з Міністерством фінансів та Національним банком України про виділення кредиту у розмірі $16,6 мільярда доларів. Про це повідомив керівник МВФ Домінік Стросс-Кан.
В одержанні якнайшвидшої допомоги з боку міжнародних фінансових інституцій безпосередньо зацікавлені обидва конфліктуючі крила української влади. Президентське, котре в останні півроку помітно зблизилося з Партією регіонів, стурбоване зниженням обсягів виробництва, найбільш помітним у бюджетостворюючих галузях – металургії й хімічній промисловості. Вітчизняні металурги нині в складному становищі. Якщо центральна влада не вживе найближчим часом ефективних заходів щодо оздоровлення фінансової ситуації, орієнтовану переважно на експорт галузь чекають неминучі скорочення персоналу від 20 до 30 відсотків працюючих. Що вмить знизить споживчий попит у південних і південно-східних областях країни, поставивши під удар уже підприємства, орієнтовані на внутрішній ринок. Національна валюта, гривня, відчує сильний девальваційний тиск і, швидше за все, «попливе». Після чого піддадуться «атаці» девелопмент, фінансовий сектор і ринки, що мають істотне боргове навантаження (сектор роздрібної торгівлі й деякі сегменти сектору харчової промисловості).
Не менша зацікавленість в одержанні позик від МВФ і в уряду Юлії Тимошенко. Оскільки мільярди, що їх очікують «ззовні», точно не будуть призначені для внутрішньополітичних розборок, так званих вільних демократичних виборів, – левову частину запозичених коштів можна буде пустити на підтримку міфів про «дешевий газ». Інша частина МВФівських кредитів, ймовірно, призначається для закупівлі нафти. У стані Тимошенко прекрасно усвідомлюють, наскільки згубними для України можуть бути нинішні коливання світових котирувань на нафту. Поки вони в основному мають тенденцію до зниження, що традиційно відображається на вартості газу; однак у випадку подорожчання нафти газ, що постачається з Росії, відповідно до загальноприйнятої формули залежності його вартості від вартості нафти, зажадає... нових запозичень. Знову ж з-за кордону, оскільки достатніх внутрішніх резервів в Україні на той час не набереться.
Нагадаємо: «відбирати для потреб народу» енергоносій з газопроводу, що йде через Україну до країн Європи, уже не вийде. Відповідно до підписаного 2 жовтня Володимиром Путіним і Юлією Тимошенко меморандуму, недоодержання російського газу країнами ЄС Україна зобов'язана компенсувати за рахунок скорочення рівних обсягів палива для своїх власних потреб.
Торік, ледь повернувшись у свій колишній кабінет по вулиці Грушевського, Юлія Володимирівна прийнялася критикувати свого попередника Віктора Януковича не тільки за залишену «у спадок» 16-відсоткову інфляцію, але й за бездумно набрані борги у вигляді іноземних інвестицій. Притім, що її ж найближчий сподвижник, нинішній міністр фінансів України Віктор Пинзеник не утомлюється повторювати: залучення іноземних інвестицій в економіку – безумовне благо. За цим показником «помаранчево-білосердечні» за неповний 2008 рік майже наблизилися до цифр, залишених їм у 2007-му «активним запозичувачем» Януковичем. Залишилося лише чекати втілення в життя гучно розрекламованого БЮТ напередодні вересневих дострокових виборів-2007 «українського прориву».
Наразі ж доводиться констатувати: якщо й дала щось Україні ця багатообіцяюча стратегія, то зовсім небагато. Країна, діставши позикові кошти, так і не встигла побудувати нові заводи й фабрики, «простимулювати» інвестиціями зношену ще за радянських часів інфраструктуру й сучасні технології. Товари, що випускаються Україною, так і не скорили весь світ.
А з початком світової фінансової кризи експортери, як уже повідомляли «ОВ» на минулому тижні, перестали замовляти в колишніх обсягах продукцію українських металургів і хіміків, затримуючи часом проплату за вже вивезене за кордон.
Цілком можливо, наша держава, одержавши у своє розпорядження солідні залучені кошти, купувала, ну, не зовсім те, що треба було купувати.
Якщо із приводу енергоносіїв, в основному російського походження, зауважень начебто й немає (їхня частка в імпорті склала від 50 до 60 відсотків), друга частина видатків – автомобілі (переважно легкові) – уже викликає питання. З макроекономічної точки зору 20 відсотків коштів на іномарки навряд чи можна назвати витраченими на «інвестиційні товари».
Трохи підбадьорююча графа українського імпорту – «механічне устаткування». Цілком «інвестиційна». Але тільки на перший погляд. Тому що до неї, поряд із промисловими верстатами й устаткуванням для харчової промисловості, включені телевізори, DVD-програвачі та інші суто споживчі електротовари.
У підсумку виходить: інвестиційний бум, яким так пишаються й Віктор Ющенко, і Юлія Тимошенко, насправді – банальне «проїдання грошей».
За словами голови Ради НБУ Петра Порошенка, Нацбанк зацікавлений в отриманні доступу до коштів МВФ.
– Не тому, що ці кошти терміново потрібні Україні, – пояснює Петро Олексійович. – Їхнє виділення – лишень додатковий месидж для інвесторів, вкладників, що ситуація під контролем.
Тієї ж думки дотримується економіст Центру соціально-економічних досліджень «CASE-Україна» Володимир Дубровський:
– Якщо МВФ бере країну під свій контроль (навіть не даючи грошей), то це вже автоматично підвищує довіру приватних інвесторів, вкладників, кредиторів до цінних паперів цієї держави. Тому досить часто бувають випадки, коли країна звертається до МВФ, аби він надав свою програму нагляду. І це відновлює довіру приватних інвесторів. А якщо МВФ ще й дає гроші, то приватні інвестори тоді вкладають значно більше.
Частина вітчизняних експертів, втім, стверджують: позитивне рішення Ради Директорів Фонду навряд чи принесе нашій країні якісь фантастичні блага. Як сказав «ОВ» заступник керівника парламентської фракції Блоку Литвина Олег Зарубінський, у МВФ наданню великих позик надають не лише економічне, а й політичне значення. Іншими словами, країна, що одержала від Фонду багатомільярдний кредит, буде іще міцніше «прив'язана» до своїх «рятівників»...
