На Поліссі пройшов міжнародний фестиваль любителів дерунів
Українська традиційна кухня – смачна й апетитна. Українські господині – справжні винахідниці! Чудовий приклад цьому – деруни, тобто млинці із тертої картоплі. Вони користуються великою популярністю в українців. Найчастіше вони до смаку у північних та західних областях країни, де картоплю вважають другим хлібом. Однак і на нашій Одещині чудово вміють готувати цю страву! Варто згадати у цьому зв’язку знане багатьма одеситами та гостями нашого чудового міста кафе «Картопляники». Ледве устигли його відкрити, як заклад на Ришельєвській набув просто-таки шаленої популярності. Запросити до «Картопляників» знайому (знайомого) або невеличку компанію стало чимось на кшталт ознаки хорошого тону.
Страва, головним компонентом якої є картопля, нещодавно об’єднала кілька поважних європейських країн. Неподалік від української столиці вирішили провести перший міжнародний фестиваль любителів дерунів. Коростень, де й зібралися любителі драників/картопляників/дерунів/терчаників/тертюхів/драчаників/кизликів/кремзликів/пертушаників (у народної страви в слов’янських країнах безліч назв), у давні часи конкурував з Києвом, і нинішня столиця незалежної суверенної України навіть платила данину Іскоростеню, заснованому, між іншим, ще в 750 році в долині річки Уж.
Кулінарне свято, крім десятків тисяч їдців, зібрало кухарів з Росії, Білорусі, Молдови, Ізраїлю, Польщі й України. Їхні 46 команд вели запеклу боротьбу за кращий дерун. Дегустаторами страв призначили почесних гостей-іноземців, представників ЗМІ (нам деруни разом з належними 50 г горілки роздавали безкоштовно), а також півтори сотні бажаючих, для яких патент на право дегустації дерунів коштував 30 гривень. Патенти розкупили протягом 3-4 хвилин. Тож «невдахи», яким вони не дісталися, за кожну з’їдену порцію платили по 2 гривні. Скільки дерунів дісталися ненажерам, можна уявити за зданими до журі звітами, підкріпленими особистими підписами старших дегустаторів. В декого кількість з’їденого зашкалювала за 30, а то й сорок порцій!
Одночасно на фестивалі функціонувала школа дерунярства. Протягом 5 уроків охочі могли повправлятися під пильним оком досвідчених кухарів. Щоб одержати диплом про закінчення Коростенської міжнародної школи дерунярства, досить було заплатити за повний одноденний курс навчання символічні 20 грн.
– Це моя улюблена страва, – зізналася «ОВ» викладачка Київського вищого музичного училища ім. Р. Гліера Наталя Демешко. – Вони знімають депресію і якщо було щось у моєму дитинстві гарне, то це – згадка про деруни.
– А я багато років тому брав участь у Могильові у святі драників, – каже пенсіонер Віктор Савченко. – Направили мене до Білорусі на практику. Моя дівчина, з місцевих, умовила тієї неділі сходити на центральну площу. Як же смачно там готували! Потім ми сиділи в літньому кафе й запивали драники народними напоями... От де, як на мене, справжня батьківщина дерунів! Вона – не в Україні.
– Не так уже й важливо, де провадиться свято й де справжня батьківщина картопляників, – заперечує приватний нотаріус із Волині Василь Гут. – Ми всі, беручи участь у дійстві, стаємо немовби єдиною родиною, незалежними від політиків, які зі шкури геть лізуть, щоб нас розділити.
…На суботніх фестинах всіма очікувалося побиття рекорду Гіннеса на найбільший у світі дерун. На жаль, 118-кілограмовий гігант довжиною в 2 м 40 см не дотяг до перемоги всього півтора кілограма. І до Книги рекордів України теж не потрапив: не вистачило якихось 300 грамів. Як припустив представник Книги рекордів Гіннеса в Україні Андрій Дерипа, побиттю попереднього рекорду завадила недостатня площа пательні.
– Рекордсмен, що не відбувся (на його виготовлення, серед іншого, пішло 96 кг картоплі й 5 кг моркви), був розрізаний на шматочки, і впродовж 35 хвилин його не стало.
– До мене вже декілька десятків чоловік підійшло із проханням профінансувати спорудження в нашім місті пам’ятника деруну, – ділиться з «ОВ» потаємним мер Коростеня Володимир Москаленко.
– Яким він буде?
– Можливо, за розміром – таким же, як щойно «оприбуткований» супердерун, тобто два з половиною метри завдовжки й близько півтора завширшки. Головне-ж бо не в цьому: мені найбільше хотілося відволікти городян від нескінченних київських політичних інтриг. Метушня з коаліцією, призначувані «дочасні вибори», які невдовзі зриваються або ж навмисне переносяться, взаємні «наїзди» один на одного відомих у країні людей не сприяють зміцненню здоров’я нації. Навпаки, люди усе більше озлоблюються, через це зростає число постійних пацієнтів психіатричних кабінетів. А прийшовши на такий фестиваль, люди забувають, хто «жовтогарячий», а хто «біло-блакитний».
Найпростіший рецепт приготування дерунів від «Одеських вістей». Необхідно взяти п’ять великих картоплин, цибулину, борошно, яйце, часник, сіль та олію. Сиру картоплю перетерти на тертці (грубій або дрібній). Потім з картоплі зливається зайва рідина, треться і цибуля, та додається сире яйце. Маса доводиться борошном до щільності густої сметани і смажиться на олії або смальці. От і все. До столу деруни традиційно подають із шкварками, сметаною або вершковим маслом.
Насамкінець нагадаю: ТОВ «Картопляники», про яке йшлося у врізі цієї кореспонденції, розпочало свою діяльність рівно 20 років тому, у 1988-му «перебудовному» році.
