Куяльницька сільська рада територіально є ніби продовженням міста Котовська. Це вимагає від керівництва місцевого органу влади завжди бути на рівні. Свіже око вловило порядок, який тут панує, та робочий ритм. Заклади соціально-культурного призначення працюють згідно з графіком, завершується спорудження місцевої школи (хоча терміни здачі переносилися, є сподівання, що до кінця року буде завершено), на полях місцевого СТОВ «Куяльник» збирають цукровий буряк, місцеві жителі наводять лад на присадибних ділянках та городах. За такими осінніми клопотами застали жителів Куяльника та Олександрівки, де ми побували у жовтні.
Перша запланована зустріч відбулася з Куяльницьким сільським головою Людмилою Іванівною Горбатюк. Вона має певний досвід в роботі, адже вже втретє люди висловили їй довіру під час виборів. А взагалі Людмила Іванівна в сільській раді з 1987 року, працювала на посаді секретаря. З 98-го люди обирають її керівником громади. Людмила Іванівна компетентно організовує і керує роботою виконкому, який сформовано з 7 чоловік, апарату та депутатів сільської ради, до складу якої входить 20 обранців.
Активно співпрацює з місцевими представницькими органами влади депутат обласної ради від Партії регіонів, директор СТОВ «Куяльник» Анатолій Іванович Возіян. Як член виконкому він вникає в усі справи ради та допомагає у вирішенні назрілих питань. Серед депутатів найбільш активні – головний агроном СТОВ «Куяльник» Іван Васильович Височанський, вчителька Куяльницької ЗОШ І-ІІ ст. Тетяна Михайлівна Вдовиченко, підприємець Валентина Іванівна Талмазан, керуючий другим відділком СТОВ «Куяльник» Петро Савелійович Галущенко. Особливо хочеться відзначити голову ветеранської організації Степана Михайловича Волобуєва, який впродовж кількох десятиліть був сільським головою і весь свій досвід сповна передав своїм наступникам. Людмила Іванівна прислухається до порад Степана Михайловича і вдячна йому за підтримку.
Найкращим досягненням сільської ради за останні роки є перемога в обласному конкурсі на кращий санітарний стан і благоустрій населених пунктів. Було це 2003 року. В нагороду сільрада першою в районі отримала машину «славута». На сьогодні пріоритетними є питання діяльності соціальної сфери, освітлення вулиць, газифікація сіл, наведення належного санітарного стану населених пунктів. Оскільки бюджет сільської ради мізерний, то доводиться, як в народі кажуть, якось викручуватися. Наприклад, щодо освітлення сільських вулиць, тут діє тристороння домовленість із залученням коштів районної, сільської рад та населення. Упорядковуються території сіл, зокрема кладовищ. На зборах громадян визначено осіб, які (на громадських засадах) організовують людей для впорядкування територій. Людмила Іванівна із задоволенням відзначила старання Валентини Іванівни Тушиної з Вестерничан, яка організувала односельців на упорядкування кладовища. Їй допомагали депутат Валентина Іванівна Талмазан та жителька Вестерничан Наталя Тимофіївна Нємова.
У розмові Людмила Іванівна відзначила роботу завідувачки ФАПу Куяльника Олександри Дмитрівни Кратофіль, завідувачів фельдшерських пунктів Чапаївки Світлани Миколаївни Яциної та Олександрівки Сергія Семеновича Суботіна. Заслуговують на добре слово завідувачка бібліотеки Тетяна Родіонівна Бойко, завідувачка поштового відділення Любов Валер’янівна Кришун, завклубу села Чапаївки Раїса Анатоліївна Дашкова. Очолюваний нею колектив минулого року посів перше місце серед сільських клубів за вмілу організацію культосвітньої роботи.
– У 2003 році розпочалася газифікація сіл, – розповідає Л.І. Горбатюк. – Три села газифіковано – Куяльник, Чапаївку, Вестерничани. На черзі завершення робіт в Олександрівці. За велике сприяння в здійсненні газифікації та виділення коштів із обласного бюджету хочу подякувати керівництву районної ради, райдержадміністрації, депутату райради від Партії регіонів Олегу Михайловичу Бордюжі, депутату облради Анатолію Івановичу Возіяну . Тепер на черзі – школа, спорудження якої фінансується з державного бюджету, – говорить Людмила Іванівна. – Школа розрахована на 192 учні. В цьому році до школи прокладено водопровід, кошти на який виділені також з обласного бюджету.
Побували на будівництві школи і на власні очі побачили, що справи йдуть до завершення. Директор школи Олександр Іванович Іскров вже дбає про облаштування приміщення необхідним інвентарем.
– Що в планах сільського голови, над чим у подальшому працюватиме корпус сільської ради? – цікавлюсь у співрозмовниці.
У відповідь почула про цілу низку питань, що стоять на порядку денному сільського голови та його активу. Серед них – забезпечення жителів сіл якісною питною водою в рамках державної програми «Питна вода». Роботи щодо освітлення вулиць. Людмила Іванівна висловила пропозицію про створення комунального господарства, хоча б, попервах, районного. Тоді б можна було утримувати населені пункти району в належному санітарному стані. Нині самотужки кожній сільраді це вирішити важко. Йшла мова про покращення якості доріг. Людмила Іванівна переймається й молодіжною проблемою. На все це потрібно кошти, яких так не вистачає в сільському бюджеті. Л.І. Горбатюк висловила сподівання, що, нарешті, зміниться підхід до формування сільських бюджетів, і сільські ради матимуть можливість розв’язувати проблеми життєдіяльності сіл за рахунок власних надходжень.
У Куяльнику завітали до довгожителя села Мотрони Тихонівни Сербінової. Жінці 29 жовтня виповнилося 95 років. Вона доглянута, з праправнучкою Настусею бавиться, якій 2,5 рочки. Нелегка доля спіткала Мотрону Тихонівну. Зазнала важкої праці, нормовичкою в колгоспі була. Зате Бог послав щасливу старість. Є кому обійти неньку. Дбають про неї донька Галина та її сім’я.
Серед довгожителів Олександрівки першість тримає Акуліна Олександрівна Шимбарьова. 102 нелегкі, напружені роки за плечима цієї жінки. Акуліна Олександрівна, як і її колега по життєлюбству з Куяльника, працювала нормовичкою в колгоспі, була передовою дояркою. Має міцне коріння, яке пустили у цьому селі російські виселенці за часів Катерини ІІ (за переказами, цариця холопів на собак виміняла). Весела вдача та вміння переборювати труднощі – стало запорукою довголіття. Ще донедавна Акуліна Олександрівна плиту розпалювала, їсти готувала. Вона щаслива, що діти не цураються, доглядають – дочка Раїса та її чоловік Володимир.
Відбулася зустріч і з директором СТОВ «Куяльник», депутатом обласної ради Анатолієм Івановичем Возіяном. Анатолій Іванович, зазвичай, зайшов до сільського голови поцікавитися справами. Тут і відбулося наше знайомство.
Варто зазначити, що в районі СТОВ «Куяльник» – одне з кращих. Господарство багатогалузеве, де займаються рослинництвом і тваринництвом (молочним та м’ясним), що рідкість в районі, та й область не рясніє такими господарствами. В користуванні товариства 2350 га землі. Як відомо, успіх кожного господарства забезпечують люди. А.І Возіян назвав кращих з кращих, серед них тваринники – скотар Іван Ротар, доярки Акуліна Дашкова, Тетяна Русу, завідувачка ферми № 2 Євгенія Ткаченко, завідувач МТФ № 2 і свиноферми Василь Грабован, свинарка Олена Баранська. В рослинництві під керівництвом головного агронома Івана Васильовича Височанського займаються вирощуванням пшениці, ячменю, кукурудзи, соняшнику, цукрового буряку, а також овочівництвом механізатори Михайло Лунгу, Анатолій Чашурін, Анатолій Галущенко та ін. Всього в рослинництві зайнято 21 чоловік, які обробляють 1350 га.
У розмові Анатолій Іванович порушив злободенну тему: сьогодні важка праця селянина у нашій державі, на жаль, зводиться нанівець. Закупівельні ціни на продукцію рослинництва знизились на 20 – 30 відсотків, а в той же час ціни на продукти в магазинах зросли вдвічі. Що ж робиться, як це пояснити? До чого призведе сільськогосподарський сектор економіки така цінова політика в державі? Україні без села – не обійтися, без таких сильних господарств як СТОВ «Куяльник», яке, попри складнощі, залишається багатогалузевим.
