Це питання було в центрі уваги на черговій двадцять п’ятій сесії Комінтернівської райради.
До порядку денного було внесено тринадцять питань, але «найгучнішим» виявилося перше – про звільнення із обійманої посади редактора районної газети «Слава хлібороба» С.П. Курилюк. Десь близько двох годин тривала дискусія на цю тему. Пояснимо чому. Справа у тому, що тричі президія райради своїм рішенням включала до порядку денного попередніх сесій звіт С.П. Курилюк. Він планувався на 12, 21, 22 сесіях, але не відбувся, оскільки Світлана Петрівна на ці депутатські форуми не з’являлася. Не прийшла вона і цього разу, мотивуючи поганим самопочуттям. Хоча в залі відразу пролунала репліка, – мовляв, незадовго до сесії редактора «районки» бачили в цьому ж будинку. Зрозуміло, що такий стиль відносин між комунальним ЗМІ та його засновником не укладається у звичні норми. Так ігнорувати свого засновника ще нікому не вдавалося. Не вийшло це і у редактора «Слави хлібороба», оскільки після її чергової неявки на сесію з’явилося звернення сімнадцяти депутатів райради з вимогою звільнити С.П. Курилюк від обійманої посади. Іншими словами, у багатьох депутатів лопнуло терпіння, і вони вирішили поставити крапку в цьому конфлікті.
У чому його суть. Судячи з виступів депутатів (причому, не лише «регіоналів», але і інших фракцій), газета втратила своє обличчя, а точніше, перестала бути трибуною депутатського корпусу. Це – головне. Але ж саме «Слава хлібороба» повинна бути першим помічником райради в реалізації прийнятих програм, і насамперед в агропромисловому комплексі.
Але багато провідних тем змінили інші, суть яких – відкрита конфронтація із самим засновником, керівниками райради, публікація скандальних, але модних нині статей про розправу з газетою, її журналістами.
Відверто запитаємо – навіщо райраді газета, яка підриває її авторитет, заважає працювати? Тут доречно зробити невеличкий відступ і сказати, що таке протистояння (між ЗМІ та його засновником) сьогодні не рідкість. В умовах багатопартійності, наявності численних фракцій, що нерідко ворогують між собою, дуже складно залишатися безстороннім і об’єктивним редактором. І довгоочікувана свобода слова, яку у нас вважають основним здобутком демократії, може поступово опинитися на задвірках газетних сторінок. Додамо до цього, що С.П. Курилюк дотримуватися цих святих принципів ще складніше, оскільки сама вона входить до БЮТ. Смію припустити, що саме партійна приналежність зіграла не останню роль у її відносинах зі своїм засновником. Та і з фракціями теж. Додамо до всього завжди напружену атмосферу в депутатському корпусі району, політичну кризу в країні і все стане зрозуміліше.
За таких обставин важко уявити, що депутати всіх фракцій, а їх у Комінтернівській райраді п’ять, байдуже поставилися б до зміни редактора. Навіть ті, для кого «Слава хлібороба» не була та і не буде «потрібним» ЗМІ, відразу зорієнтувалися, що свого втрачати не можна. І спробували заробити хоча б моральні дивіденди. Не дивно, що депутатське звернення попередньо розглядалося на засіданнях п’яти фракцій і десяти (!) постійних комісій. Більш того, питання про цю газету за дорученням голови облради перебувало на контролі постійної комісії з питань забезпечення прав людини, свободи слова й інформації облради. Адже ще навесні поточного року сюди звернулися співробітники «Слави хлібороба» із проханням допомогти вирішити фінансові проблеми, зокрема, з виплатою зарплати.
Що ж, коштів, виділюваних цій газеті, та й іншим «районкам» теж, найчастіше вистачає лише на виробничі потреби. З врахуванням же галопуючої інфляції ці видання ледве зводять кінці з кінцями. У таких умовах справді потрібно мати тісний контакт і повне взаєморозуміння з райрадою, що вирішує питання – фінансові, штатного розкладу, призначення, звільнення редактора. Таке право підтвердила і вищезгадана комісія облради, на якій докладно розглядалася ця ситуація. До речі, В.О. Сергачов, її голова, був присутній на цій сесії. Перебував у залі і керівник обласної організації Національної спілки журналістів України Ю.А. Работін. Адже конфлікт, судячи з усього, стає вже подією обласного масштабу. Тому відкривши сесію, голова райради Д.І. Макосій докладно озвучив його преамбулу, пославшись на рішення всіх фракцій і депутатських комісій. Особливу увагу Дмитро Іванович приділив законності самої процедури: звільнення і призначення редактора районної газети на сесії передбачено Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 43, п. 7), а також регламентом Комінтернівської райради. А якщо врахувати, що більшість фракцій і постійних комісій теж проголосували «за», то результат справи, здавалося, був близький. Але, на жаль...
Доля газети, котра, повторюся, як і багато «районок» ледве зводить кінці з кінцями, раптом зачепила всіх за живе... Багато хто згадав, що це ж «наша рідна газета», до того ж, найдавніша в області (понад 75 років)... І як же так вийшло, що в неї стрімко впав тираж (менше 2000 прим.), і вона непопулярна серед жителів району? Відразу надійшла пропозиція негайно пожвавити передплату, зробивши фінансові ін’єкції. Були ідеї й іншого плану – розібратися, чому з трьох співзасновників (райрада, райдержадміністрація і трудовий колектив) залишився лише один – райрада. Хтось побачив у цьому підробку, а хтось бажання мати «кишенькового редактора». Депутат від фракції БЮТ А.В. Комаров взагалі запропонував зняти це питання з порядку денного, оскільки фінансові порушення в газеті (а вони справді незначні) не служать підставою для звільнення редактора.
Але питання про звільнення більшістю було все ж таки проголосоване, і дебати щодо рідного видання тривали. Дебати, як завжди, були гострими і, як завжди, виходили за рамки проблеми. Тож, про політичну культуру, у цій залі поки що говорити передчасно. Інша річ, що на сторінках своєї ж районної газети депутати саме і могли б освоювати її ази, навчатися толерантності, терпимості і взаємоповаги.
Але в тому-то і річ, що про «Славу хлібороба» багато хто з них згадав лише в сесійній залі. Чи часто депутати зі своєї ініціативи цікавилися, як виживає «районка» у таких складних матеріальних умовах, коли місяцями її співробітники сиділи без зарплати. Чи пригадують зустрічі з ними, членами трудового колективу в стінах самої редакції, без попередніх скарг, звертань з їхнього боку. Адже це – трибуна кожного депутата... А можливо, були спроби допомогти з передплатою? Або організувати серію гострих, оперативних матеріалів на потребу дня? Адже саме від цього залежить головне – читабельність газети! І насамперед її передплатниками, жителями району, а не лише засновниками і народними обранцями. Та і на сесії жодного представника «Слави хлібороба» у залі не виявилося...
Тому, нехай мене пробачать представники всіх фракцій, але їхній такий стрімкий інтерес до газети здався все ж таки награним, несправжнім і... тимчасовим. Невдаваним було лише одне – кожен хотів, щоб у «нашої» газети був «наш» редактор. І заперечити тут важко, це природне бажання, адже йдеться про політиків. Але чи можна це прагнення реалізувати на ділі? Адже навіть редактори так званих незалежних ЗМІ є відкритими прихильниками тих чи інших принципів... Що ж тоді говорити про видання, де є свій засновник? І чи не вийде так, що черговий редактор при черговому коливанні (вправо чи вліво) знову зазнає публічного осуду і остракізму?
У цьому плані найбільш зваженим виявилася пропозиція депутата В.Ф. Шаталова (фракція соціалістів). Йдеться про створення робочої групи, куди увійдуть представники всіх фракцій із правом пропонувати свою кандидатуру редактора. Потім на конкурсній основі потрібно обрати одного. Цей варіант із урахуванням прийнятих поправок і ліг в основу ухваленого рішення. Можливо, це якоюсь мірою наблизить депутатський корпус до заповітної мрії – вибору і призначення «не кишенькового» редактора. І тоді в самій «Славі хлібороба» зникне справді незвична хроніка про те, як знищують районну газету... А поки що виконувачем обов’язків редактора цього видання рішенням сесії призначений О.В. Кузьмич, який раніше працював у цій редакції і незаконно звільнений. Олександр Володимирович – непартійний. Це слово не раз прозвучало як надія для тих, хто хоче бачити газету рупором усього депутатського корпусу, а ще краще, громадської думки.
І останнє. Крім газетного питання обговорювалися і приймалися інші, не менш важливі рішення. Йдеться насамперед про підготовку району до осінньо-зимового періоду. Члени постійних комісій підійшли до цього дуже серйозно, суворо запитавши з тих, кого близькі холоди застали зненацька. Діти не повинні мерзнути в класах, зігріваючи себе фізкультурою... за партами. Саме така ситуація склалася в загальноосвітній школі смт Комінтернівського.
Обговорювалося і інше питання – розробка і затвердження районної програми «Питна вода Комінтернівщини». Напевно, давно потрібно зробити водопостачання провідним цільовим проектом району. Адже лише автор цих рядків пише про це вже... четвертий рік, але поки що все перебуває в стадії обговорення і затвердження. А страждають жителі району, які мають право вважати, що влада повинна насамперед вирішувати проблеми, а не перекладати їх з одних плечей на другі.
