«Сьогодні влада, як ніколи, повинна бути відкритою і доступною», – говорить голова Комінтернівської райради Д.І. МАКОСІЙ.
– Дмитре Івановичу, щопонеділка (з 9.00 до 13.00) у райраді особистий прийом громадян. Більшість з них, відклавши всі справи, хочуть зустрітися саме з Вами. А що для Вас означають такі аудієнції?
– Навряд чи слід повторювати прописну істину про те, що влада створена для народу, а не навпаки. Корабель, як відомо, не робиться для керма. Але ті, кому він довірений, повинні забезпечити його ретельно вивірений курс. До того ж, вважаю, що кожна людина, яка прийшла до мене на прийом, у мініатюрі репрезентує життя всього району, його менталітет, специфіку. І я, сидячи у своєму робочому кабінеті, вкотре занурююся у саму гущавину всіх гострих проблем і невідкладних питань. Усього за три роки (включаючи поточний) до мене надійшло майже 1400 звертань від фізичних, юридичних осіб. Зокрема на особистому прийомі побувало майже півтисячі громадян.
– Цифри значні! То, можливо, одного дня на тиждень для таких зустрічей і замало...
– А ми й не обмежуємося одним понеділком. Регулярно провадяться виїзні приймальні голови райради. Жителів сіл і селищ заздалегідь про це сповіщають, і кожен з них може вільно звернутися до мене щодо будь-якого питання. Такі зустрічі вже відбулися у смт Чорноморському, Комінтернівському, селах Кремидівці, Олександрівці та інших населених пунктах. Але якщо я приїжджаю до села, то неодмінно побуваю і в школі, і в дитячому садку, і до клубу зазирну. А це завжди, як люблять повторювати журналісти, нові люди, події, факти... Я ж упевнений: хочеш знати правду – усе повинен бачити на власні очі. Це мій основний принцип. До того ж широкий спектр проблем завжди розв’язується і на сесіях сільрад, у роботі яких теж нерідко беру участь.
– Але прийняти людей, вислухати їх уважно – це одне. А от вирішити наболілі питання – це вже друге...
– Згоден. Адже на прийом люди йдуть переважно із проблемами, які багатьом здаються тупиковими. І моє завдання – допомогти ім. Отож, аналізуючи статистику звертань, можна сказати, що дев'яносто відсотків всіх питань, щодо яких до мене звертаються на особистому прийомі, вирішуються. Інша справа, що з ними можна було впоратися набагато раніше, на місцях.
– Ви маєте на увазі керівників сільських і селищних рад?
– Саме так. Поясню суть моїх претензій. Якщо людина їде до райцентру, чекає в черзі, то витрачає свій дорогоцінний час і сили. Наприклад, в одному селі на вулицях немає світла – починаєш розбиратися, а справа ламаного гроша не варта. Просто сільський голова не довів справу до кінця, забули лампочки купити і вкрутити... Або ще одна скарга вже щодо самого смт Комінтернівського. Під вікнами у людей щоразу гримотіли «КамАЗи», від пилу і гуркоту вони спокій втратили. Але ж всього-на-всього потрібно було зв'язатися з ДАІ, встановити об'їзний знак, витративши на це гривень п'ятсот, не дуже великі гроші. Подібні, здавалося б, дрібниці обурюють людей – навіщо нам така влада, яка навіть з дрібницями впоратися не може. Тому я часто викликаю до себе сільських голів, працюю з ними, щоб подібні ситуації не повторювалися.
– Дмитре Івановичу, але, спілкуючись з ними, нерідко чуєш про інше – катастрофічну нестачу коштів, особливо на ремонт сільських клубів і доріг...
– Щодо цих питань керівники громад теж приходять до мене на прийом, і повірте, жодне звертання без уваги не залишається. На сесіях райрад часто ухвалюються рішення про виділення фінансів сільрадам з Комінтернівського райбюджету. Мета при цьому одна – економічний розвиток населених пунктів. Суми, до речі, виділяються чималі. Так, за останні два роки Кордонська сільрада одержала понад півтора мільйона гривень, Петрівська – 1 млн 409 тис. грн, Кремидівська – 720 тис. грн, Олександрівська – 860 тис. грн. Не кожен район може дозволити собі такі фінансові вливання – у цілому понад 15 млн грн.
Інша справа, що цими грошима потрібно правильно, а головне, оперативно розпорядитися. На жаль, буває по-іншому: рік закінчується, а кошти не освоєні. Там вчасно не підготували проектно-технічну документацію, тут не змогли заздалегідь закупити устаткування для шкільної котельні. Що це – нерозторопність чи безвідповідальність? Адже навіть маленькі погрішності здаються великими, якщо вони допущені представниками влади. Тому нещодавно на сесії ми ухвалили рішення – виділяти фінанси, маючи стовідсоткове обґрунтування, хай це проектно-технічна документація або чіткий план ремонтних робіт. Адже наша основна мета – це газифікація сіл, будівництво доріг, ремонт шкіл і дитсадків. Нещодавно прийшов газ до Кордону, Каїрів, Петрівки, на найближчій черзі – Любопіль, Нові Біляри, смт Чорноморське, с. Дофинівка, де, до речі, уже встановлені чотири котельні. У цілому ж, за найближчі три роки ми плануємо газифікувати весь район.
– Дмитре Івановичу, мова йде про проекти районного масштабу, але ж часто люди звертаються і з особистих питань...
– Знаєте, я ніколи не поділяю звертання на головні і другорядні. Вони завжди перебувають поруч, і межа між ними дуже хистка. Скажіть, якщо людині потрібні гроші на термінову операцію або на лікування важкохворої дитини, чи можна вважати це незначним проханням? По таку допомогу до нас справді звертаються нерідко і, як правило, ми не залишаємо людей наодинці з лихом. Лише за останні два роки за рішенням Координаційної ради виділено понад два мільйони гривень (!) для надання матеріальної допомоги. Так, жителеві села Каїри, інвалідові І групи Л.А. Логінову дали дві тисячі грн на газифікацію будинку, а Т.В. Шевченку із смт Комінтернівського – п'ять тисяч грн на лікування сина. Таких прикладів чимало. До речі, аналіз звертань показує, що найбільше людей хвилює соціальний захист, пенсії, оплата комунальних послуг, діяльність правоохоронних органів.
Іноді, особливо на виїзних прийомах, відвідувачі натякають, що хочуть спілкуватися зі мною віч-на-віч. Я задовольняю ці прохання, такі розмови проходять у суворо конфіденційних обставинах. Буває ж, навпаки, присутність моїх помічників, депутатів райради (які, як правило, закріплені за селами), сільських голів просто необхідна. Особливо, коли йдеться про земельні питання. Був випадок: людям у Крижанівці перекрили дорогу на пляж, приватник, який знахабнів, поставив шлагбаум. Вирішили це питання – спуск до моря відкрито. Гострою залишається проблема відселення жителів будинків у Фонтанці. Ми сьогодні взяли на контроль інвестиційні зобов'язання фірми, що взяла тут землю в оренду. Сподіваємося, що все буде доведено до логічного кінця, як цього вимагають умови договору.
– Чи буває в дні прийомів важкий осад на душі, незадоволеність зробленим?
– Ще й як буває! Дотепер не дає спокою випадок у Кремидівці, коли на одній з вулиць нового масиву люди жили без світла майже... шість років! Ще одна гостра тема – водопостачання району. Їдеш до села, розбираєшся: з одного боку вулиці городи поливають, з другого боку – борщ не можна зварити, немає води... Але люди сподіваються – раз приїхав, повинен допомогти... Тому на останній сесії райради ми і ухвалили цільову програму «Питна вода Комінтернівщини». З її допомогою розраховуємо все-таки розв’язати цю дуже гостру проблему.
– Як відзначають сьогоднішнє свято в селах району?
– Як і скрізь, у нас проходять конкурси, під час яких сільради показують свої управлінські, організаторські здібності. Переможців нагороджуємо – торік виділено машини «жигулі» Дмитрівській, Каїрській сільрадам. Вручаємо й інші коштовні подарунки – комп'ютери, оргтехніку. Разом з райдержадміністрацією провадимо концерти, зустрічі з мешканцями сіл, школярами, молоддю. Адже вони усе ще сподіваються на нас, вірять нам.
