Чого гріха таїти, немало людей якось упереджено ставляться до багатодітних сімей. Іноді можна зустріти навіть зневажливі висловлювання. Одним із аргументів таких сімейних «експертів» є те, що в багатодітних родинах батьки клопочуться переважно про те, щоб нагодувати та зодягнути своїх дітей, а про їх освітній та культурний розвиток не дбають. Та й самі, мовляв, не живуть а животіють. Спростувати таку думку може приклад родини Садових із Катерино-Платонівки Ширяївського району. Батько – Василь Миколайович працює вчителем музики у місцевій школі. Мати – Сільвія Сидорівна – художній керівник сільського Будинку культури. Тож про освітньо-культурний рівень цього подружжя, сподіваюсь, розписувати немає потреби. А ось те, що в цій родині виховується семеро діток, варте уваги.
Найстаршій Наталці вже вісімнадцять, а найменшенькому Богданчику всього півроку. Крім них, ще є чотири донечки: Ніна, Юля, Анна, Ірина та тринадцятирічний Анатолій. У кожного з дітей є свої обов’язки по будинку, по господарству. Адже ніхто не стане заперечувати, що прогодувати в наш час таку родину не так то просто.
– Якщо все робити дружно і з любов’ю до членів сім’ї, нічого страшного, – говорить Василь Миколайович.
Зрозуміло, що сім’я Садових має город, підсобне господарство, в якому утримуються кури, качки, гуси. Саме спільна і дружна робота приносить родині достаток. Будинок у них теж один з кращих в селі. Та не лише матеріальною стороною життя переймаються вони. Дівчатка і хлопчики мають свої уподобання, улюблені заняття, розвитку яких батьки надають великого значення. Та поряд з індивідуальними у Садових є спільне захоплення – вони всі, поки що, крім Богданчика, співають і грають на різноманітних музичних інструментах. Причому не тільки вдома у години дозвілля чи на сімейних святах, а й на сценах сільського та районного Будинків культури. Якось на одному із таких свят і мала нагоду познайомитись і з самою родиною, і з їхнім виступом. До речі, глядачі, що були в залі, зустріли цей сімейний музично-вокальний ансамбль бурхливими оплесками.
Дивлячись на цю родину, згадала почуту ще в юності фразу: «Справжньою є та сім’я, в якій справді є сім «я». І як добре, що ще не перевелися на нашій Україні такі родини.
