Всупереч волі президента його соратники присягнули на вірність Юлії Тимошенко
До завершення фінансового року Україна рухається ну просто таки з катастрофічними показниками. Виступаючи на нараді за участю глав обласних і міськдержадміністрацій, Президент Віктор Ющенко оприлюднив нерадісну інформацію: внаслідок 80-мільярдного дефіциту державного бюджету в першому кварталі майбутнього року, можливо, українці гостро відчують нестачу грошей. Зокрема, почнуться перебої з виплатою пенсій і зарплат.
Песимістичний настрій Глави держави підсилювався такими ж нерадісними звістками з парламенту. А цей парламент, від відмінну від свого попередника Леоніда Кучми, Віктор Ющенко так і не зумів «приручити». Необачно очоливши партію «Народний Союз «Наша Україна» (про перипетії закритого для преси з’їзду «НСНУ» наша газета нещодавно розповідала), Віктор Андрійович нині фактично втратив контроль над найвідданішою донедавна групою пропрезидентських депутатів.
Замінивши керівництво фракції «Наша Україна – «Народна самооборона», більшість її членів стали під прапори «лютої подруги» Ющенка Юлії Тимошенко.
15 грудня для того, щоб затвердити рішення про приєднання до відродженої демократичної коаліції, депутатам від «НУ» – «НС» не вистачило всього одного голосу; проти Ющенка, який не підтримує блокування з Юлією Володимирівною, насмілилося виступити тільки 36 чоловік з 72. Продовживши 16 грудня вранці жаркі дебати щодо шкідливості/корисності «дружби з Юлею», прихильники зближення із Прем’єром таки дотиснули незгодних! 37-й голос за коаліцію, що зрештою з’явився, спричинив «подвійну ротацію нагорі»: лідер фракції В’ячеслав Кириленко і його заступник Роман Зварич пішли зі своїх парламентських постів.
Зазвичай вкрай обережний у висловах екс-громадянин США назвав рішення більшості членів своєї фракції «дебільним, оскільки не можна стояти на позиції, що коаліція вже створена, і одночасно подавати угоду про її створення». У чомусь Роман Михайлович, можливо, й правий. 226 «відчутних» голосів у новій-старій коаліції немає. Якщо, звичайно, її апологетам не вдасться перетягти у свій табір фракцію комуністів. Ті, внаслідок відомих усім ідеологічних розбіжностей, не можуть входити до коаліції із «буржуазними націоналістами-бандерівцями». Хоча... у принципі не проти «солідарних голосувань» із Блоком Юлії Тимошенко, «литвинівцями» і «нунсівцями». БЮТ, як не крути, як не верти, за своєю ідеологією – яскраво виражена ліва партія.
На думку Владислава Каськіва, текст коаліційної угоди, що розміщений на офіційному сайті БЮТ, відрізняється від того, що був розданий «нунсівцями» під час засідання фракції. Зокрема, «нашоукраїнці» підтримували союз із БЮТ та «литвинівцями», виходячи з того, що «сторони коаліції погодилися розробити програму заходів, спрямовану на інтеграцію України в систему колективної безпеки організації Північно-атлантичного договору». В редакції ж, оприлюдненій на сайті БЮТ, сказано, що «сторони коаліції погодились розробити програму заходів, спрямовану на євроатлантичну інтеграцію України». У редакції БЮТ відсутні слова про те, що члени коаліції зобов’язуються «виділити належні кошти на озброєння війська та перехід на стандарти НАТО», як це сказано у варіанті «НУ» – «НС». У редакції «НУ» – «НС» передбачено, що коаліція займеться звуженням функцій прокуратури до «виключно підтримки звинувачення в суді із передачею функції досудового розслідування іншим органам влади». У редакції БЮТ про це сказано простіше: коаліція бере за себе зобов’язання провести абстрактну «системну реформу органів прокуратури».
Оскільки виконувач обов’язків голови фракції Борис Тарасюк підписав саме той текст, що міститься на БЮТівському сайті, дехто з його товаришів по фракції отримав підстави для твердження, ніби БЮТ удався до фальсифікації...
Тим часом Верховна Рада під проводом Володимира Литвина працює «немов швейцарський годинник». Якщо й відхиляє часом деякі з законопроектів, то лише відверто «сирі». Або ж такі, що «перекочовують» із сесії до сесії як лобістські, себто скомпільовані на користь невеличкій купці «соціально близьких» депутатам олігархів. Результативна робота ВР, яка була б неможлива без голосів депутатів від КПУ, неабияк дратує їхніх недавніх «старших партнерів». На офіційному сайті Партії регіонів «недорахована коаліція» (до якої, з часу голосування за Литвина-спікера, до 214 голосів депутатів від частини «НУ» – «НС», фракцій БЮТ та Блоку Литвина так і ніхто не долучився) характеризується як така, що «замішана на фальші, на брехні та підступі» і має одну-єдину мету – «зберегти при владі уряд Тимошенко». Про це, за спостереженнями «регіоналів», свідчить пункт коаліційної угоди, в якому учасники коаліції «беруть на себе зобов’язання підтримати схвалення програми дій уряду». З точки зору ПР, робити цього не слід, позаяк «основу угоди складають загалом ідеологічні посилання, сформульовані прибічниками НАТО та насильницької українізації».
У Секретаріаті Президента тим часом пообіцяли виключити з лав «НСНУ» сімох «підписантів» з тридцяти семи. На думку Президента, це може водночас вирішити й долю їхніх депутатських мандатів: місця Валерія Борисова, Ольги Герасим’юк, Едуарда Зейналова, Олександра Третьякова, Юрія Ключковського, Руслана Князевича та Миколи Мартиненка віддадуть іншим членам пропрезидентського виборчого блоку. На думку заступника голови ЦВК Андрія Магери, ця процедура – значно складніша, ніж просте рішення партз’їзду «НСНУ». Кандидуючим на місця «вибулих» членам списку можуть у майбутньому видати депутатські мандати, але лише за умови, якщо вищеперераховані члени фракції вирішать полишити її лави або відмовляться вступати до неї. Такого бажання депутати, які фактично визнали своєю лідеркою Юлію Тимошенко, не виявили. Більше того: дехто з них розглядає можливість добровільно вийти зі складу партії, яка відносно недавно мала підтримку серед третини всього українського населення. Нині «НСНУ», згідно з результатами більш-менш об’єктивних соціологічних досліджень, відчайдушно змагається за прихильність бодай трьох відсотків електорату...
У цій ситуації Ющенку вже справді не позаздриш. Президент, напевно, вже пошкодував про дану недавно згоду ідентифікуватися як повноправний член третьої для себе політичної партії (до цього Віктор Андрійович перебував у КПРС, потім – у Народно-демократичній партії). Варто нагадати: на президентські вибори 2004 року Ющенко йшов як самовисуванець, навмисне не прилаштовуючись до жодної політичної сили. Розрахунок виявився вірним, тому що серед українців безумовною довірою не користується жодна з наявних у країні 158 політпартій. Власне, й погодитися на утворення «Народного Союзу «Наша Україна» Ющенка у свій час переконували кілька місяців поспіль. Мовляв, у всіх більш-менш відомих людей є щонайменше одна-дві «кишенькові» партії, а у Вас, всенародно обраного Президента, – дотепер навіть ма-алесенького осередочка для підтримки немає!..
Цікаво, які ще сюрпризи для Глави держави визрівають у тому осередочку?..
У таборі Тимошенко, звісно, тепер ейфорія. Віце-прем’єр-міністр Григорій Немиря оголосив, мовляв, Україні сьогодні потрібен не Обама, а потрібна Меркель. Потім, щоправда, поспішив уточнити: «не важливо, якої він/вона статі». Обивателі зрозуміли правильно: шлях до президентства Юлії Володимирівни після розколу у рядах «ющенківців» помітно скоротився.
…Тим часом єдиний більш-менш гідний Тимошенко суперник на найближчих Великих Виборах – Віктор Янукович – випустив книжку під назвою «Як Україні жити далі». Тираж опусу 10 тисяч примірників (швидше за все, до масового читача 300-сторінкова книжка навряд чи дійде), а включені в нього міркування, виступи й уже опубліковані в ЗМІ статті лідера Партії регіонів. Ніби передбачаючи процитовані на початку цього матеріалу «тимчасові труднощі» у власній державі, Віктор Федорович зі сторінок «Як Україні…» робить прогноз на найближчу перспективу: «Упевнений: дуже незабаром ця влада (Ющенко – Тимошенко – авт.) відійде в небуття, її не буде, і ми разом з українським народом, разом з конструктивно налаштованими політиками об’єднаємося, вийдемо із цієї кризи й будемо розвивати країну заради майбутнього, заради наших дітей».
