Народити дітей, одержати на них допомогу від держави, тобто від нас із вами, а потім покинути їх напризволяще – чи це не злочин проти людства? А тим часом, недбайливе подружжя або мати-одиначка у такому випадку відбуваються легким переляком – позбавленням батьківських прав. Діти ж, викинуті на вулицю, залишаються при своїх інтересах - бродяжать, жебрають, нарешті, збираються в злочинні угруповання, займаються пограбуваннями, інколи, не усвідомлюючи, що коять, йдуть на «мокру справу». Тобто, мстять нам з вами, дорослим, які, найчастіше, не мають жодного стосунку до їхнього лиха.
Десять років уже існує Затишанський міжрайонний притулок для малолітніх. За зміну тут перебуває в середньому близько двадцяти хлопчиків і дівчаток. За рік же через притулок проходять від ста до двохсот дітей з неблагополучних родин, дітей-сиріт.
Керує притулком завідувачка Алла Щорба, людина широкої душі, педагог з багаторічним стажем. Під стать їй і інші члени цього трудового колективу, зокрема вихователі, методисти, медики, кухонні працівники, прибиральниці, сторожі – усього 18 осіб.
– Щоб працювати в притулку, одного професіоналізму мало, – говорить Алла Павлівна. – До цих дітей, потерпілих не зі своєї вини, потрібний особливий підхід, щира доброта, розуміння їхньої нелегкої долі, а головне, материнське терпіння.
Потрапляють діти в притулок з різних причин, одні – у зв'язку з тим, що їхні батьки позбавлені батьківських прав, другі – тому що несприятливі для проживання умови в їхній рідній оселі, третіх виловлює міліція, щоб не бродяжили. Є чимало і круглих сиріт. У цьому затишному будинку всі, хто поступив сюди, відчувають себе потрібними дорослим. Однак можуть перебувати тут від декількох діб до трьох і більше місяців.
Завдяки кваліфікованому догляду за ними, а нерідко і лікуванню, відбуваються сприятливі зміни. Діти, освоївшись у нових умовах помешкання, із задоволенням починають займатися художньою самодіяльністю, читанням або малюванням. Прилучаються до ігор, що розвивають їхній інтелект. Тобто, практично не відрізняються від своїх ровесників, які опинилися у сприятливіших життєвих обставинах.
– Якою буде подальша доля ваших вихованців? – запитую завідувачку притулку.
– Вона складається по-різному, – відповідає Алла Павлівна. – Наприклад, за три квартали минулого року п'ятдесят дев'ять із них повернулися додому, десятеро – направлено в спеціалізовані інтернати. А п'ятьох взяли під опікунство добрі люди. Звичайно, хотілося б, щоб таких дітей, яких родини беруть на виховання, стало більше. Але, як бачимо, наше суспільство ще до цього не готове.
Зараз у притулку йде ремонт і підготовка кімнат, інших вільних приміщень для приймання ще однієї групи вихованців. Отже, є ще чимало дітей, які потребують догляду фахівців, ласкавого слова. Мимоволі виникає запитання: а чому таке відбувається в мирний час за живих батьків? І хоча притулок для малолітніх – не найкраще місце для дитини, погодьмося, що це краще, ніж залишати її на вулиці.
Напередодні Нового року притулок із робочим візитом відвідала делегація облдержадміністрації на чолі із губернатором Миколою Сердюком. Гості ознайомилися із роботою цього закладу, привітали персонал і дітей з Різдвом і з новорічними святами, а також вручили малюкам солодощі та цінні подарунки. Серед них – кольоровий плазмовий телевізор.
