Розставшись із «РосУкрЕнерго», Україна втрапила в «підземну пастку»
ПоновленняподачіросійськогойсередньоазіатськогогазувукраїнськуГТС, всуперечсподіваннямприхильниківЮліїТимошенко, несприялопоявівїхньогокумиранімбу«рятівниціукраїнськоїнації». З’ясувалося, щоприналежністьНАК«НафтогазУкраїни» 11 млрдкубометрівгазу, заздалегідьзакачанихупідземнісховищанаЗахіднійУкраїні, можебутиоскаржена«РосУкрЕнерго». Компанія вважає себе одноосібним володарем цього украй необхідного Україні «стратегічного резерву».
У ці дні завдяки електронним і друкованим ЗМІ «кухонними газовими експертами» стали щонайменше половина жителів і жительок України. Опозиція в особі Партії регіонів (її вкрай негативну оцінку «газових домовленостей» поділяють в апараті Президента Віктора Ющенка) відверто висміює «розводилово», жертвою якого стала Юлія Володимирівна. Мовляв, у Москві як «базову» їй підсунули максимальну вартість російського газу для країн Європи, $450 за тисячу кубів. Такі гроші насправді платять тільки дві-три країни, однак у зазначену суму входить і плата за український транзит «газпромівської» сировини через Україну, аж до останнього метра території Закарпатської області, за якою починається Словаччина. За словами екс-міністра палива й енергетики, провідного фахівця ПР у газовій сфері Юрія Бойка, не домігшись від Володимира Путіна згоди збільшити одночасно із ціною на газ і ставку на транзит по українській території, Тимошенко «нагріла» власну державу на $4 млрд у вигляді щорічних втрат від невигідного контракту. За підрахунками добродія Юрія, аби вирахувати справжню максимальну базову вартість газу для України, від 450 доларів треба було спершу відрахувати 85 – гроші, що становлять вартість транзиту по нашій території. Тоді б «базовими» стали $365; відмінусувавши від цієї суми «даровані» Росією 20 відсотків знижки на період, що знадобиться Україні для диверсифікації джерел енергопостачання, ми б отримали значно меншу ціну, ніж теперішню...
На своє виправдання Юлія Володимирівна пообіцяла не купувати в першому півріччі гіпердорогий ($360 – авт.) російський газ, використовуючи запаси з підземних газосховищ.
– Україна має намір відбирати стільки, скільки знадобиться промисловості й «Теплокомуненерго» в опалювальний сезон. Проблем з постачанням газу зі сховищ не буде, оскільки «Нафтогаз України» є власником підземних сховищ і української газотранспортної системи, – додав міністр палива й енергетики Юрій Продан.
Але й отут Прем’єра разом із членом її уряду рішуче «виправили». Спочатку – у компанії «Газпром Збут Україна», що, відповідно до новітніх домовленостей, може оперувати на українському внутрішньому газовому ринку, використовуючи надану їй 25-відсоткову квоту. Представники компанії заявили: свою чверть замовленого газу ви, дорогі українці, виберете повністю, до останнього «кубика». Мовляв, і не розраховуйте на свої «маленькі хитрощі».
Друге «виправлення» озвучив колись лояльний до Прем’єра глава Державної митної служби Валерій Хорошковський. Підтвердивши факт наявності в газосховищах неабияких запасів сировини, Валерій Іванович зарахував його до власності «переслідуваного» Тимошенко «РосУкрЕнерго». Шеф українських митарів пообіцяв в ефірі одного з телеканалів, що жоден з його підлеглих-офіцерів митниці не ризикне поставити печатку на документі, де б оті 11 мільярдів передавалися українській державі в особі «Нафтогазу...»
Водночас голова Ради директорів «РосУкрЕнерго» Ларс Хаусман скерував на ім’я глави НАК «Нафтогаз України» Олега Дубини листа, в якому наголошує: його компанія не продавала НАК газ, що зберігається у підземних сховищах України: «Я хотів би Вас офіційно поінформувати, – акціонерами не прийнято жодного рішення з цього приводу. Радою директорів не прийнято жодного рішення щодо цього. Рада директорів не надавала відповідних повноважень менеджменту «РосУкрЕнерго» укладати такі контракти. Менеджмент «РосУкрЕнерго» не укладав жодних контрактів з продажу цього газу. Таким чином, будь-які відчуження або заборона обігу цього газу будь-яким шляхом, що суперечить контрактам №14/395-2/04 та №14/395-3/4, укладеним між нашими компаніями 29.07.2004 року, призведе до скоєння тяжкого злочину, котрий не залишить нам жодного вибору крім ініціювання юридичних і кримінальних процедур згідно із законодавством Швейцарської Конфедерації задля захисту бізнес-інтересів «РосУкрЕнерго».
Аналогічного листа голова Ради директорів «РосУкрЕнерго» скерував Валерію Хорошковському.
Довідавшись про «перевербування» фаворита, Тимошенко назвала «спірний» газ... власністю України та її народу. Зізнавшись, що саме за рахунок цього важливого резерву й мала намір підтримувати нинішні ціни на блакитне паливо для рядових громадян і «Теплокомуненерго». Але тепер нібито закуплені Україною за ціною $153,9 мільярди (раніше «Газпром» як співвласник «РосУкрЕнерго» погодився сплатити «Нафтогазу...» аванс для закупівлі цього газу за пільговою ціною, однак не погодив рішення з виконавчим директором «української» частки «RUE» – авт.) можуть і не виконати роль «компенсатора» для простого люду.
Плутанина в цифрах і обмануті надії дами мають просте пояснення. Нібито схвалений Путіним викуп «Нафтогазом...» у російського монополіста 11 мільярдів кубів насправді, відповідно до елементарних канонів комерції, більше змахує на бажане, ніж на дійсне. В «Газпрому», як відомо, немає права власності ні на український відрізок «труби», ні на унікальні підземні сховища Західної України. Зате в цих сховищах задокументовані нерозмитнені обсяги швейцарського трейдера RUE (11 млрд кубометрів) плюс ще 8 млрд, що належать «дочці» RUE на ім’я «УкрГазЕнерго». Оскільки «RUE» офіційно зареєстровано в кантоні Цуг і в силу цієї обставини функціонує на базі законодавства Альпійської Республіки, апелювання Тимошенко до власного народу (мовляв, «злі дядьки» хочуть змусити вас віддавати за «домашній» газ по півзарплати щомісяця!) може не набути належного ефекту. Тому що в «європейської» компанії є вагомі аргументи й важелі для захисту власних комерційних інтересів. Та й Президент Ющенко навряд чи ризикне віддати команду на «реквізицію» чужого газу заради забезпечення теплом «любих співгромадян». Тому що його заявам щодо «європейського вибору України» у цьому випадку вже ніхто й ніколи не повірить.
Особисто мене в цій історії трохи спантеличує «гра» Партії регіонів. Інтереси індустріально розвинених півдня й південного сходу країни, де зосереджений основний електорат ПР, від стрибка цін на газ для промислових підприємств постраждають не менше, ніж платоспроможність і домашній комфорт жителів Західної й Центральної України. Проте, жоден з авторитетних спікерів з оточення Віктора Януковича вчасно не підказав Тимошенко й компанії, на чому її «розводять» російські союзники ПР, називаючи «базовою» ціну в $450 за тисячу кубометрів.
Позавчора прес-служба ПР поширила заяву, присвячену «московському провалу» Юлії Тимошенко. Прем’єр, як стверджується у документі, до останнього намагалася приховати ціну на газ для промисловості, яка склалася за результатами угод, підписаних у російській столиці. Сьогодні, наголошується у заяві, стало відомо, що першим наслідком «московського провалу Тимошенко є підвищення ціни на газ для промисловості на 75 відсотків». У партії наголошують, що Юлія Тимошенко своїми діями знищила більшість українських підприємств і зробила жебраками додатково ще сотні тисяч українців. «За такі дії Прем’єр-міністр Тимошенко повинна нести сувору відповідальність. Зрада національних інтересів, яка призвела до руйнації промисловості нашої держави, повинна бути покарана судом народу», наголошується у заяві.
Як відомо, Віктор Ющенко у грудні й у першій половині січня – у дні напружених переговорів з північним сусідом – недвозначно висловлювався за повну передачу Юлії Тимошенко права репрезентувати інтереси України. Його теперішню рішучість платити «Газпрому» вчасно й сповна, відповідно до підписаних договорів, можна вважати чи не єдиною слабкою розрадою в нинішній пікантній ситуації.
...Наостанок – про зміни в керівництві Державної митної служби. Після низки різких випадів проти Прем’єр-міністра Валерію Хорошковському було б дуже важко утриматись в кріслі головного митника країни. Тож поява президентського Указу щодо призначення Валерія Івановича першим заступником глави СБУ була для успішного україно-російського бізнесмена вкрай доречною. Переїхавши з вулиці Дегтярівської на вулицю Володимирську, Хорошковський відтепер опікуватиметься організацією боротьби з корупцією та контрабандою. Позаяк, як зауважив в.о. глави секретної служби Валентин Наливайченко, цей напрям діяльності Служби безпеки є наразі пріоритетним.
