– Озимі, слава Богу, посіяли, цикл осінніх робіт завершили вчасно. Уже помітні дружні сходи. А от бути впевненим у тому, що зберемо врожай, обставини не дозволяють, – говорить директор ТОВ «Нива» Великомихайлівського району Іван Кир'яков.
А обставини такі, що наростаючий з наближенням весни обсяг сільськогосподарських робіт стає більш витратним. Потужних фінансових ударів по кишені сільгоспвиробника завдають соціальна невлаштованість сільського побуту, прогнозоване подорожчання ПММ. І, нарешті, проблемне питання – як захистити сходи майбутнього врожаю від хвороб, бур'янів і шкідників, а також забезпечити поля добривами.
– Це – заковика для господаря! Справа в тому, що ціни на добрива повністю залежні від вартості газу для промисловості, котра усе ще офіційно не оголошена, – далі говорить І. Кир'яков.
І згадує, що він, як і багато інших фермерів, без перешкод купував потрібний продукт безпосередньо на Одеському припортовому заводі. Тепер, куди не звернешся, відповідають, що добрива є, лише ціни на них не встановлені. Ось продавці і чекають, коли уряд визначиться із ціною на газ, і не поспішають відпускати товар.
Звичайно, необхідну для полів селітру можна було б купити минулої осені, коли вона подешевіла, оскільки попит на неї в листопаді –грудні падає. Але схема ведення сільського господарства в Україні така, що до цього часу, як правило, основні кошти вже вкладені фермерами в сівбу. І грошей у них на руках немає. Заробити на врожаї, який зібрано влітку 2008 року, їм не дозволили занижені зерноприймальниками закупівельні ціни. Вони і сьогодні залишилися на рівні меншому собівартості пшениці. Тому навіть ті далекоглядні господарі, які запасли частину врожаю в коморах з метою продати його цієї зими дорожче, залишаються в накладі. Щоб збути продукт, що займає місце на складах, їм лише залишається просити трейдерські компанії, щоб ті купували у них прибережене насіння соняшнику на умовах оплати частинами: 30% у вигляді передоплати зараз, основний розрахунок – у період збирання, а решту потім – після реалізації нового врожаю.
Без перебільшення, у такій ситуації від ставлення держави до проблеми фінансування сільгоспвиробника залежить продовольча безпека країни. Адже у фермерів практично немає вільних грошей на закупівлі, необхідні для вирощування і збирання врожаю. Можливо, підмогою будуть обіцяні державою дотації?
Але у мого співрозмовника назвати дотацією сотню гривень за оброблений гектар, що дали торік, язик не повернувся. Та і дають цю компенсацію, зітхнув він, коли обстеження зазеленілих березневих полів показує, що посіви перезимували, і сходи встоять.
І сьогодні картина та сама: фермери вже зазнали витрат на сівбу, а державна допомога ще тільки повинна надійти в березні – квітні. Тому фактична підтримка від дотацій полягає в тому, що на ці гроші можна погасити лише деяку частину податків.
Заступник начальника управління агропромислового розвитку Великомихайлівської райдержадміністрації Віталій Миронов вважає оптимальним дотування, прийняте в країнах європейського зарубіжжя. Там відмовилися від цільових виплат, а просто дають на кожен оброблюваний гектар землі по 300 євро.
– Наші люди були б вдячні і за 500 гривень, і довели б, що аграрний потенціал України зовсім не такий слабкий, – говорить він. – Держава, звичайно, виконує свої зобов'язання щодо фінансування сільгоспвиробників. Але засмучує, що господарства району усе ще не одержали від нього 230 тисяч гривень. У людей також немає впевненості, що ці гроші дадуть у термін і у повному обсязі. І посилаються при цьому на скромні 35 тис. гривень, які змогли виділити на останній січневій сесії депутати для розвитку програми «Зерно Великомихайлівщини» у 2009 році. І – ще одну тисячу на боротьбу з бур'яном амброзією.
До проблеми додається безліч соціальних питань. До сіл немає доріг, у них нема чим опалювати хати, не відрегульоване питання з водопостачанням. Низка підприємств, що перебувають на території району, реєструються в Одесі. Отже, туди надходять і податки. А до районного бюджету потрапляють крихти від плати за землю, взяту в оренду, і за приміщення, у якому створили офіс. З погляду селян, це несправедливо. Але законом таке дозволено.
Змушує глибоко замислитися про майбутній урожай і вартість ПММ. Тенденція заниження закупівельних цін на зібране зерно призвела до того, що тонна солярки коштує стільки ж, скільки 10 тонн пшениці. Закуповувати її стає накладно. Але хлібороб землю не покине!
Найбільше пригнічує відсутність надійних відносин з банками. Для кожного господарника весна красна одержанням кредиту. Як говорить І. Кир'яков, давати їх однаково почнуть, але під заставу. Такими можуть бути або техніка, яка є на балансі господарства, або це будуть посіви майбутнього врожаю. Голу землю банки в заставу не беруть. Останнє – вагома причина, що спонукує фермерів провадити сівбу, нерідко всупереч міркуванням рентабельності.
Банки відкрито не відмовляються від видачі кредитів. Але не поспішають, тому що теж зайняли вичікувальну позицію. І це зависання в невизначеності може підкосити виробника сільського продукту настільки, що, можливо, не вдасться зібрати і половину передбачуваного врожаю. Бентежить і кредитна ставка в 19%, до якої «пристібаються» консалтингові ставки, страховка, ще деякі платежі, і фактично вона стає рівною 30%.
Рятує лише оптимістичний дух народу. Директорка Будинку культури Антоніна Ростовцева склала частівки на злобу дня, які весело розспівує у Великій Михайлівці народний творчий колектив «Калинонька». Його керівник Рената Чумак виконала одну з них:
«Нехай долар не росте, як бур’ян у полі. Коли кризі прийде край, грошей буде море».
